Володимир Косоноцький

Володимир Іпполитович Косоноцький (21 вересня 1886, Дуб — 24 квітня 1942, Холм) — український церковний та громадсько-політичний діяч.

Володимир Косоноцький
Народився 21 вересня (3 жовтня) 1886
Дуб, Ґміна Томашів, Томашівський повіт, Люблінське воєводство, Польща
Помер 24 квітня 1942(1942-04-24) (55 років)
Холм, Дистрикт Люблін, Генеральна губернія, Німеччина, Німецький рейх
Поховання Православний цвинтар у Холмі
Діяльність політик
Конфесія православ'я

Життєпис

Народився 21 вересня 1886 року у родині священника Іпполита Косоноцького та Антоніни Завальської в селі Дуб Томашівського повіту, що на Холмщині[1][2][3]. Після закінчення класичної гімназії у Холмі поступив на правничий факультет Київського університету[1]. Закінчивши навчання в університеті, працював слідчим суддею в Умані[1]. Як студент брав участь в тодішніх українських студентських організаціях, за що був ув'язнений у Києві й пізніше у Москві[1]. Під час Першої світової війни служив запасним старшиною в піхотному полку російської армії[1]. Після більшовицької окупації України виїхав до Болгарії[1].

У 1921 році повернувся на Холмщину[1]. Після виборів до польського сойму та сенату 1922 року обійняв посади керівника канцелярії щойно створеної Української Парляментарної Репрезентації та секретаря Українського посольського клюбу, на яких перебував до 1934 року[1][2]. Через хворобу став інвалідом[1]. Отримав невелику емеритуру й незабаром переїхав до Холма[1].

З початком німецької окупації Польщі займався передусім організацією православної церкви на Холмщині і Підляшшю[1]. Опікувався питанням створення окремої Холмсько-Підляської єпархії[1]. У 1939 році став членом новоствореної у Холмі Тимчасової церковної ради[4]. Згодом обраний до окремої Церковної Управи, яка була створена Тимчасовою церковною радою і яка мала замінити на Холмщині і Підляшші Варшавську православну консисторію[5]. 5 листопада 1939 року на Народному З'їзді Холмщини і Підляшшя, основним завданням якого було упорядкування церковно-релігійного життя у цьому регіоні, головою Православної Церкви та єпархіальним єпископом Холмщини і Підляшшя обрано митрополита Діонісія[5]. Для того, щоб сповістити митрополита про рішення З'їзду, Володимир Косоноцький та Семен Любарський, також член Церковної управи, вирушили до Діонісія у Варшаву і до грудня 1939 року провели з ним низку нарад, результатом яких стало затвердження Діонісієм рішень З'їзду[5]. Запрошений архієпископом Іларіоном на посаду керівника пресового відділу Холмсько-Підляської Духовної Консисторії та редактора Холмського Православного Народного Календаря (вийшло два річники: за 1941 і 1942 роки)[1].

Помер у Холмі 24 квітня 1942 року на 56-му році життя[6][1]. Похований на холмському православному цвинтарі 26 квітня 1942 року[1][3].

Відгуки

Український історик і політик Іван Кедрин так згадував про Володимира Косоноцького[7]:

Директором канцелярії і секретарем Клюбу був Володимир Косоноцький, холмщак, невеличкого росту, з вусом, вже не молодий, десь після 40-івки, завжди метушливий, надзвичайно совісний, солідний, розумний, з почуттям гумору, який зорієнтувався в джунґлії польських партій, клік і котерій та вмів першорядно обслуговувати той Український Клюб.

Праці

  • Володимир Косоноцький. Процес за православні церкви. Частина перша (Волинь і Полісся). Видання Української Парляментарної Репрезентації. Варшава, 1930.
  • Kosonocki W., Liczba i rozmieszczenie ludności prawosławnej w Polsce, «Wiadomości Metropolii Prawosławnej w Polsce», 1939, nr 3 (11)

Примітки

  1. Помер Володимир Косоноцький // Львівські вісті.  19.05.1942. № 109 (233). С. 3.
  2. Косоноцький Володимир // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1959. — Т. Кн. 2, [т. 3] : Зернове господарство — Кропивницький. — С. 1146.
  3. Wołodymyr Kosonocki. https://ukrainskanekropolia.org/. Живі в нашій пам'яті. Процитовано 15 грудня 2021.
  4. Борщевич В. Т. Отець Микола Малюжинський на тлі епохи. — Луцьк : Вежа, 2000. — С. 36. — ISBN 966-7294-88-9.
  5. Степан Баран (Краківські вісті, 11.06.1940). Церковне питання у б. Польщі. https://zbruc.eu/. Збруч. Архів оригіналу за 26.10.2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  6. Колянчук О. Увічнення нескорених. Українські військові меморіали 20-30-х рр. ХХ ст. у Польщі. — Львів, 2003. — С. 81.
  7. Іван Кедрин. Життя - події - люди: спомини і коментарі. — Ню Йорк : Видавнича кооператива "Червона Калина", 1976. — С. 164.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.