Володимир Косоноцький

Народився 21 вересня 1886 року у родині священника Іпполита Косоноцького та Антоніни Завальської в селі Дуб Томашівського повіту, що на Холмщині[1][2][3]. Після закінчення класичної гімназії у Холмі поступив на правничий факультет Київського університету[1]. Закінчивши навчання в університеті, працював слідчим суддею в Умані[1]. Як студент брав участь в тодішніх українських студентських організаціях, за що був ув'язнений у Києві й пізніше у Москві[1]. Під час Першої світової війни служив запасним старшиною в піхотному полку російської армії[1]. Після більшовицької окупації України виїхав до Болгарії[1].

У 1921 році повернувся на Холмщину[1]. Після виборів до польського сойму та сенату 1922 року обійняв посади керівника канцелярії щойно створеної Української Парляментарної Репрезентації та секретаря Українського посольського клюбу, на яких перебував до 1934 року[1][2]. Через хворобу став інвалідом[1]. Отримав невелику емеритуру й незабаром переїхав до Холма[1].

З початком німецької окупації Польщі займався передусім організацією православної церкви на Холмщині і Підляшшю[1]. Опікувався питанням створення окремої Холмсько-Підляської єпархії[1]. У 1939 році став членом новоствореної у Холмі Тимчасової церковної ради[4]. Згодом обраний до окремої Церковної Управи, яка була створена Тимчасовою церковною радою і яка мала замінити на Холмщині і Підляшші Варшавську православну консисторію[5]. 5 листопада 1939 року на Народному З'їзді Холмщини і Підляшшя, основним завданням якого було упорядкування церковно-релігійного життя у цьому регіоні, головою Православної Церкви та єпархіальним єпископом Холмщини і Підляшшя обрано митрополита Діонісія[5]. Для того, щоб сповістити митрополита про рішення З'їзду, Володимир Косоноцький та Семен Любарський, також член Церковної управи, вирушили до Діонісія у Варшаву і до грудня 1939 року провели з ним низку нарад, результатом яких стало затвердження Діонісієм рішень З'їзду[5]. Запрошений архієпископом Іларіоном на посаду керівника пресового відділу Холмсько-Підляської Духовної Консисторії та редактора Холмського Православного Народного Календаря (вийшло два річники: за 1941 і 1942 роки)[1].

Помер у Холмі 24 квітня 1942 року на 56-му році життя[6][1]. Похований на холмському православному цвинтарі 26 квітня 1942 року[1][3].

Український історик і політик Іван Кедрин так згадував про Володимира Косоноцького[7]:

Директором канцелярії і секретарем Клюбу був Володимир Косоноцький, холмщак, невеличкого росту, з вусом, вже не молодий, десь після 40-івки, завжди метушливий, надзвичайно совісний, солідний, розумний, з почуттям гумору, який зорієнтувався в джунґлії польських партій, клік і котерій та вмів першорядно обслуговувати той Український Клюб.

• Володимир Косоноцький. Процес за православні церкви. Частина перша (Волинь і Полісся). Видання Української Парляментарної Репрезентації. Варшава, 1930.
• Kosonocki W., Liczba i rozmieszczenie ludności prawosławnej w Polsce, «Wiadomości Metropolii Prawosławnej w Polsce», 1939, nr 3 (11)