Воля Мигова

Воля Мигова (пол. Wola Michowa) — лемківське село в Сяноцькому повіті Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Належить до гміни Команча.

Село
Воля Мигова
пол. Wola Michowa
Костел

Координати 49°13′51″ пн. ш. 22°09′53″ сх. д.

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Ґміна Команча
Висота центру 381  м
Населення 90 осіб 
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-543
Автомобільний код RSA
Код SIMC 0354554
GeoNames 755218
Воля Мигова
Воля Мигова (Польща)
Воля Мигова
Воля Мигова (Підкарпатське воєводство)

Історія

Село засноване на підставі Волоського права 1546 року як власність королівська. В податковому реєстрі 1565 р. значиться руський священик (піп), що свідчить про наявність церкви. У 1730 році село здобуло статус міста.

До 1772 входило до складу Руського воєводства, землі Сяноцької. Від 1772 року втратило статус міста, належало до ліського бецірку самбірського циркулу Галичини. Наприкінці XIX ст. проживало 840 мешканців, з них 240 євреїв. Щороку проходило 6 ярмарків. У 1843 р. збудовано муровану церкву святого Миколая. У 1895 р. прокладено вузькоколійку з Нового Лупкова до Тісної.

Військові дії 1915 р. принесли селу руйнування від російської армії.

З листопада 1918 року по січень 1919 — у складі Лемківської Республіки. У 1919-1939 рр. село входило до Ліського повіту Львівського воєводства.

У 1927 році в селі було 777 жителів (у тому числі 148 євреїв).

Село на карті Військового Географічного інституту 1938 року

В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 840 жителів села — 800 українців, 15 поляків і 25 євреїв[1].

28 вересня 1944 р. село окупувала Червона Армія.

До виселення лемків у 1945 році в СРСР та депортації в 1947 році в рамках акції Вісла[2] у селі була греко-католицька парафія Лупківського деканату[3].

Після Другої світової війни це гірське село було притулком для військ УПА. Було частково зруйноване, решту зруйновано в 1950 р. (крім кількох хат у Малій Волі), серед них — дзвіницю і капличку, а в 1953 р. — і церкву. На місце українців поселяли поляків.

Сучасність
Руїни єврейського цвинтаря

Збереглися рештки єврейського і українського цвинтарів.

У 2010 р. збудували костел.

Див. також

Примітки
  1. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 76.
  2. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок
  3. Шематизм Перемиськои єпархії. – Перемишль, 1936. – с. 63

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.