Воскополе

Воскополе знаходиться за 21 км від міста Корча, адміністративного центру однойменної області, у горах південно-східної Албанії, на висоті 1160 м над рівнем моря.

Словник на чотирьох мовах, надрукований у Воскополе

Попри те, що місто розташоване в досить ізольованій місцевості південної Албанії, воно стало найважливішим центром для арумунів. У дні свого розквіту, 1760-х рр., його населення перевищувало 60 000 осіб. За своїм населенням і добробутом, Воскополе було другим містом Балкан після Константинополя.

Більшість населення тогочасного міста складали арумуни (валахи), що підтверджується аналізом прізвищ, зробленим у 1935 р. Також було багато грецьких торговців. За свідченням німецького історика Йоганна Тунманна, який у 1774 р. відвідав Воскополе і написав історію арумунів, кожна людина в місті розмовляла арумунською; багато хто розмовлял також і грецькою (мовою Візантійської імперії), яка використовувалася при складанні ділових контрактів.

Наприкінці XVIII ст. місто розквітло завдяки торгівлі з Німеччиною, Венецією та Константинополем і мало багато мануфактур, близько 70 церков, банки, типографію (єдиною іншою типографією в Оттоманській Європі біла типографія в Стамбулі), та навіть університет (Грецька Академія або Hellênikon Frôntistêrion, заснована у 1744 р.). У Воскополе вирувало культурне життя: багато письменників друкували свої твори як грецькою (мовою мистецтва на Балканах), так і арумунською, яка використовувала грецьку абетку. У 1770 р. тут було надруковано перший словник чотирьох балканських мов — грецької, албанської, арумунської та болгарської).

Напад оттоманів у 1769 р. був першим з низки нападів, які завершилися знищенням міста у 1788 р. військами Алі Паши. Мешканці, які вціліли, мусили тікати, більшість з них емігрувала до Фессалії та Македонії. Деякі представники ділової еліти переїхали до Австро-Угорщини, особливо до двох столиць — Відня та Будапешта, а також до Трансильванії, де згодом зіграли важливу роль у Національному відродженні Румунії.

Воскополе так ніколи і не повернуло собі колишній статус. Його знову було зруйновано у 1916 р. під час Першої світової війни бандами албанських мародерів. Вцілілі будинки тричі знищувалися під час партизанської війни у Другій світовій війні: спершу італійськими військами, і двічі — силами албанських коллаборационістів з організації Balli Kombëtar. У старому місті лишилося лише 6 православних церков (одна з них у напівзруйнованому стані) та монастир. У 2002 р. вони були внесені Фондом Світових Пам'яток до реєстру 100 місць, що перебувають під загрозою.

В наш час Воскополе — це лише маленьке гірське селище в албанському окрузі Корча. Згадки про втрачене місто Воскополе досі залишаються важливою частиною арумунської культури.

• 1750 р.: 45,000 осіб
• 1788 р.: 60,000 осіб
• 2000 р.: 700 осіб

У Воскополе залишилися такі пам'ятки історії:

• церква Святого Миколая (Shën Kolli)
• церква Святої Марії (Shën Marisë)
• церква Святого Анастасія (Shën Thanasi)
• церква Святого Михайла (Shën Mëhilli)
• церква Святого Іллі (Shën Ilia)
• церква Святого Харлампія (Shën Harallambi), майже зруйнована
• монастир Святого Івана Хрестителя (Shën Prodhomi)

• Nicolas Trifon, Des Aroumains aux Tsintsares - Destinées Historiques Et Littéraires D’un Peuple Méconnu (фр.)
• Asterios Koukoudis Studies on the Vlachs (англ.)
• Românii din Albania - Aromânii (рум.)
• Steliu Lambru, Narrating National Utopia - The Case Moschopolis in the Aromanian National Discourse (англ.)
• Robert Elsie (англ.)
• Max Demeter Peyfuss, Die Druckerei von Moschopolis, 1731-1769: Buchdruck und Heiligenverehrung im Erzbistum Achrida, Vienna, 1989, ISBN 3-205-98571-0 (нім.)