Воєводське (Арбузинський район)
Воєво́дське — село в Україні, у Благодатненській сільській територіальній громаді Арбузинського району Миколаївської області.
| село Воєводське | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Миколаївська область |
| Район/міськрада | Арбузинський район |
| Громада | Благодатненська сільська громада |
| Облікова картка | село Воєводське |
| Основні дані | |
| Засноване | 1789 |
| Населення | 1452 осіб (2001) |
| Поштовий індекс | 55320 |
| Телефонний код | +380 5132 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°04′06″ пн. ш. 31°13′53″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
107 м |
| Водойми | р. Корабельна |
| Відстань до районного центру |
25 км |
| Найближча залізнична станція | Глиняна |
| Відстань до залізничної станції |
10 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 55320, с. Воєводське |
| Карта | |
  Воєводське | |
 Воєводське | |
| Мапа | |
| |
Населення становить 1452 осіб.
Село розташоване за 25 км на північ від смт Арбузинка і за 10 км від залізничної платформи Глиняна на лінії Підгородна — Помічна Одеської залізниці.
Археологічні розвідки
На території Воєводського виявлені сліди поселення епохи пізньої бронзи (кінець II — почало I тисячоліття до н. ери).
Історія
Село засноване в середині XVIII ст. на місці козацького зимівника.
Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Воєводське (Акацатова, Корабельна) Катеринівської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 464 особи, налічувалось 74 дворових господарства, існували лавка, паровий млин, винокурний завод[1].
За даними 1894 року у селі Лисогірської волості мешкало 770 осіб (387 чоловічої статі та 383 — жіночої), налічувалось 128 дворових господарств, існували православна церква й 2 лавки[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 950 осіб (475 чоловічої статі та 475 — жіночої), з яких 906 — православної віри[3].
На початку 1920-х років у Воєводському відкрита станція прокату сільськогосподарського інвентаря, а в 1924 р.- агробаза ім. В. Я. Чубаря, реорганізована в 1930 р. в радгосп ім. Власа Чубаря.
У боротьбі з німецько-нацистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни брали участь 414 жителі села, 151 з них віддав життя за свободу і незалежність Батьківщини, 363 — за бойові подвиги удостоєні урядових нагород.
У 1974 р. в селі відкритий пам'ятник воїнам-односельцям, в 1977 р. — воїнам-визволителям, полеглим у боротьбі з гітлерівцями.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1645 осіб, з яких 751 чоловік та 894 жінки.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1452 особи.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,70 % |
| молдовська | 2,69 % |
| російська | 2,62 % |
Економіка
У Воєводському обробляється[коли?] 6094 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 5500 га орних земель. Основний напрям господарства — рослинництво і тваринництво. Держплемзавод, що має в своєму розпорядженні 2309 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2200 га орних земель, спеціалізується на розведенні племінних свиней. Тут вирощують і зернові культури. За доблесну працю 51 житель села удостоєний урядових нагород, у тому числі ордени Леніна — працівники госплемзавода: свинарка Н. Г. Дубова, доярка Л. М. Шевченко і телятник В. Д. Петренко; ордени Жовтневої Революції — керівник відділенням колгоспу Г. Ф. Богачов, завідувач фермою госплемзавода М. Ф. Плакущий; ордени Трудового Червоного Прапора — 22 людини.
Освіта і культура
У Воєводському є середня школа (16 учителів і 151 учень), будинок культури із залом на 420 місць, дві бібліотеки з фондом 18,4 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, двоє дитячих ясел-садів на 100 місць, п'ять магазинів, відділення Укрпошти.
Зв'язок
У Воєводському функціонує дві базові станції операторів стільникового зв'язку: Київстар GSM та МТС Life
Постаті
- Малий Дмитро Володимирович — агроном, заслужений працівник сільського господарства України[7].
Примітки
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор., (код 2701)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-255)
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Указ президента України № 849/2019
Посилання