Вулиця Батуринська (Львів)

У середині XIX століття вулиця була частиною вулиці Під Дубом[3], маючи паралельну назву Клепарівська бічна[4]. У 1871 році отримала назву вулиця Інвалідів, адже вела до Дому інвалідів на Клепарівській вулиці[5]. У 1963—1992 роках мала назву вулиця Курчатова, на честь радянського фізика Ігоря Курчатова[6].

Сучасна назва — з 1992 року, на честь міста Батурин, що на Чернігівщині, гетьманської столиці Лівобережної України[7].

Вулиця забудована три- і двоповерховими будинками у стилі класицизму та модерну[2].

Значну частину будинків у середній та кінцевій частині вулиці було зруйновано під час другої світової війни, на їх місці упорядкували паркову зону[2]. У наш час споруджено меморіал в пам'ять воїнів полеглих у війні в Афганістані, на Майдані, сході України та інших війнах.

• № 1: Храм Стрітення Господнього, споруджено, у 2016—2017 роках, за ініціативи ветеранів війни в Афганістані Львівщини, у парковій зоні, поруч із пам'ятником полеглим воїнам у війні в Афганістані 1979-1989 років, в пам'ять про бійців, які загинули в Афганістані, під час Революції Гідності, а також воїнів, що віддали своє життя у війні на Сході України. Фундаторами та доброчинцями храму є ветерани-афганці, мешканці Львова та Львівщини, підприємці та значну частину коштів для спорудження було виділено з фондів Центру Військового Капеланства УГКЦ. Свято Стрітення, яке є важливим днем для воїнів-афганців, адже саме 15 лютого 1989 року завершилося виведення радянських військ з Афганістану. Саме 15 лютого 2017 року високопреосвященніший владика Ігор — архієпископ та митрополит Львівський Української греко-католицької церкви здійснив чин освячення новозбудованого Військового храму на честь Стрітення Господнього. У співслужінні священиків Львівської архиєпархії УГКЦ владика Ігор звершив першу Божественну Літургію[8].
• № 2: цю адресу мав комплекс будівель колишнього штабу Західного оперативного командування (за часів СРСР — штаб Прикарпатського військового округу). Головна (адміністративна) будівля зведена у 1969 році, відома мешканцям Львова під назвою «Пентагон». За Польщі, під № 2 і 4, споруджених у стилі неоренесансу за проєктом архітекторів Наполеона Лущкевича та Альфреда Каменобродського містилися казарми батальйонів піхоти. В колишній адміністративній будівлі штабу нині міститься військовий коледж сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2008 році, згідно з директивою Міністерства оборони України, в одну з будівель на вул. Батуринській, 2, були переселені усі військкомати Львова, на той час тут містилися Галицько-Франківський та Личаківсько-Залізничний об'єднаних РВК. Нині за цією адресою діє Галицько-Франківський об'єднанний районний військовий комісаріат та Сихівський районний військовий комісаріат міста Львова[9].
  Поряд з навчальним корпусом академії, на розі вулиць Батуринської та Клепарівської, з 2019 року триває будівництво багатоквартирного житлового будинку[10] для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом[11].
• № 3: двоповерхова кам'яниця кінця ХІХ століття. На початку ХХ століття власником кам'яниці був Іґнацій Панєнка[12].
• № 7: двоповерхова кам'яниця кінця ХІХ століття. На початку ХХ століття власником кам'яниці був вчитель музики Владислав Бауер[13].

• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ—ХХ століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — ISBN 966-603-115-9.
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Джерельна вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 421. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. — Lwów, 1909. — 904 s. (пол.)

• Проект «Вулиці Львова»: вулиця Батуринська. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 7 вересня 2020.