Альфред Каменобродський

Народився в Тарнові (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія). Був сином Адольфа Каменобродського (1814—1864), службовця магістрату міста Тарнів і Олександри Домбровської.

Брав участь у повстанні 1863 року і в одній із перших битв отримав важке поранення. У Кракові навчався рисунку в Леона Дембовського, та ймовірно там же — у Школі образотворчого мистецтва. Навчався в Парижі у Школі мистецтв. Вивчав архітектуру у Віденській політехніці у 1870—1874 роках. Від 1877 року був членом Політехнічного товариства у Львові.[2] У 1879 році входив до правління товариства.[3] У 1880 році редагував Технічний календар, виданий товариством. Від 1885 року спільно з Мацеєм Вшелячинським та під редакцією др. Владислава Маєвського видавав журнал «Immobilaria», присвячений нерухомості.[4] Брав участь в організації ювілейної виставки Політехнічного товариства 1902 року, як член виконавчого комітету, був також одним із журі. На цій же виставці в розділі польських винаходів представив Автоматичний пристрій для встановлення горизонтального або вертикального положення предмету на осі обертання. 1910 року експонував проєкти і акварелі на виставці польських архітекторів у Львові.[5] Від 1920 року мав у Львові власну виставку проєктів, архітектурних макетів та акварелей. Належав до Куркового (Стрілецького) товариства і тричі був «Курковим королем». Член журі конкурсів на проєкт розширення дому «Сокола» на нинішній вулиці Дудаєва у Львові (1904)[6], проєктів будівлі Акціонерного кооперативного банку у Львові (1909)[7], проєктів будівлі казино у Львові (1910)[8], дому Ремісничої палати у Львові (1912).[9]

Під час перебування у Відні одружився з Юзефою Кортсмари, що походила з Угорщини. У сім'ї народилось семеро дітей, зокрема син Адольф, майбутній архітектор. Помер у Львові 25 листопада 1922 року, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 6.[10]

Як живописець працював переважно аквареллю. Сюжетами були пейзажі, інтер'єри, архітектура Львова, Кракова і околиць, а також Волині.

Був членом Товариства любителів мистецтва в Кракові і брав участь у виставках товариства. У 1881 році виставив у Кракові акварелі Вірменська вежа у Львові і Осінь, а в 1887 році на Першій виставці польського мистецтва в Кракові акварелі: Вірменська вежа у Львові, Флоріанські Ворота, Інтер'єр їдальні, Мотив з львівських околиць, Декоративний ескіз. Деякі рисунки Альфреда Каменобродського друкувались у журналі «Tygodnik Ilustrowany».

Частина акварелей Альфреда Каменобродського знаходиться у львівському історичному музеї, кілька — у львівському музеї історії релігії. 1910 року він особисто подарував 20 робіт музеєві. Декілька акварелей — в Історичному музеї Тарнова, деякими роботами володіє родина.

Значний внесок Каменобродського як архітектора. У березні 1875 року одержав концесію на будівництво. Член Товариства уповноважених будівничих, а в 1897—1905 роках — голова товариства. Заступник голови Акціонерного товариства будівельних промисловців, так званого «Будівельного банку», що споруджував у 1874—1877 роках корпуси Львівської політехніки. У часописі «Dźwignia» («Важіль») опублікував статтю про будівництво корпусів «С» і «К». Один із перших у Львові створив комплексне архітектурно-будівельне бюро. Брав участь у конкурсах. Автор проєктів багатьох житлових, громадських, адміністративних та промислових споруд у Львові. До кінця XIX століття творив у різних напрямах історизму, пізніше — у модернізованих формах історичних стилів.

У 1892 році був членом Комітету будівельної виставки у Львові, на тій же виставці виступив із кількома проєктами:

• Конкурсний проєкт львівської ощадної каси;
• Конкурсний проєкт Промислового музею;
• Проєкт будівлі виставкового павільйону;
• Проєкт костелу та церкви в місті Сколе)
• Проєкт народної школи імені Тадеуша Чацького (нині Львівський технологічний ліцей на вул. Таманській, 11).

У 1894 році отримав на Загальній виставці краєвій золоту медаль за архітектурні роботи.

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / Бевз М., Бірюльов Ю., Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
• Енциклопедія Львова / за редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 154. — ISBN 978-966-7007-69-0.
• Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 175. — ISBN 966-8955-00-5.
• Семенюк Д. Львів на акварелях Альфреда Каменобродського у збірці Львівського історичного музею // Наукові записки. Львівський історичний музей. — Вип. 12, 2008. — С. 191—212. — ISBN 978-966-96146-9-8.
• Бірюльов Ю. О. Каменобродські // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 49—51. — ISBN 978-966-7007-99-7.
• Лінда С. Житлове будівництво Львова у другій половині XIX століття // Наукові записки НТШ. — Т. 241. — 16 серпня 2001. — С. 126—163.
• Jodłowska R. Kamienobrodzki Alfred // Polski Słownik Biograficzny. — Skład główny w księg, Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 11. — S. 522, 523. (пол.)
• Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 76, 89. (пол.)

• Lwowski architekt i malarz (пол.) Переглянуто 15 квітня, 2010.