Вулиця Декарта (Львів)

Вулиця Декарта — вулиця у Залізничному районі Львова. Сполучає вулиці Братів Міхновських та Марка Вовчка, утворюючи перехрестя з вулицею Вернигори. Прилучається вулиця Якова Головацького.

Вулиця Декарта
Львів
Місцевість Привокзальна
Район Залізничний
Назва на честь математика Рене Декарта
Колишні назви
Нова дорога, Костопальні бічна, Декерта Яна
польського періоду (польською) Nowa droga, Kościopalni boczna, Dekerta Jana
Загальні відомості
Протяжність 200 м
Координати початку 49°50′26″ пн. ш. 24°00′13″ сх. д.
Координати кінця 49°50′27″ пн. ш. 24°00′23″ сх. д.
Поштові індекси 79016[1]
Транспорт
Рух односторонній[2]
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 2—24
Медичні заклади Медичний центр Доктора Онутчака
Поштові відділення ТПС № 16 (вул. Митрополита Андрея, 10)[1]
Забудова класицизм, сецесія[3]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Історія та назва

Вулиця утворена 1891 року та названа Нова дорога. Від 1893 року — Костопальні бічна, адже неподалік розташовувалося підприємство з переробки кісток худоби на поташ і селітру. Від 1894 року — вулиця Декерта, названа на честь Яна Декерта (1786—1861), польського римо-католицького священика, єпископа-помічника Варшавського. Сучасна назва — вулиця Декарта від 1946 року, на честь французького математика Рене Декарта[4][5].

Забудова

В забудові вулиці Декарта переважають архітектурні стилі — класицизм та сецесія[3]. Пам'ятки архітектури національного та місцевого значення відсутні.

З непарного боку вулиці

№ 1 — двоповерхова кам'яниця початку XX століття (колишня адреса — вул. Декерта, 1, нині — вул. Братів Міхновських, 26). У 1930-х роках будинок перебував у власності Каселя та Ракелі Нойманд р. Каннафас[6]. Нині в наріжнику будинку міститься крамниця «М'ясна точка».

№ 5 — двоповерхова кам'яниця початку XX століття (колишня адреса — вул. Декерта, 5). У 1910-х роках власником будинку був Станіслав Курковський[7]. У 1930-х роках будинок перебував у власності Шайді та Густи Сінковал[8]. За цією ж адресою також розташовувалася гуртівня борошна Якуба[3].

З непарного боку вулиці Декарта при перехресті вулицею Вернигори розташований дитячий майданчик, реконструйований у 2016—2017 роках.

З парного боку вулиці

№ 6, 8 — двоповерхові кам'яниці початку XX століття (колишні адреси — вул. Декерта, 6, 8). У 1930-х роках будинок № 6 перебував у власності Людвика Мітшейна та спілки, а будинок під № 8 — у власності Марії Єндзеревської та спілки[8]. За цією ж адресою також розташовувалася гуртівня борошна Якуба[3]. У 2000-х роках на місці цих кам'яниць збудований сучасний шестиповерховий житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення. Одне з приміщень займає медичний центр доктора Онутчака. Нині житловий будинок має № 6, а адреси — вул. Декарта, 8 не існує.

№ 10 — двоповерхова кам'яниця початку XX століття (колишня адреса — вул. Декерта, 10). У 1930-х роках будинок перебував у власності Розалії Кмітковської[8]. Нині стіни будинку прикрашені картинами з цементу львів'янки Людмили Кравець. Зовнішній бік будинку прикрашений барельєфом з пам'ятками Львова, у внутрішньому подвір'ї — картини Італії та неіснуючі пейзажі міста Лева, які створила сама мисткиня[9].

№ 20 — житловий будинок (колишня адреса — вул. Декерта, 20). У 1930-х роках будинок перебував у власності Шифри Гешелес[8], а у внутрішньому подвір'ї працювала пекарня Самуеля Гешелеса[10]. Нині цієї адреси не існує[3].

№ 22 — триповерхова кам'яниця початку XX століття (колишня адреса — вул. Декерта, 22) на розі з вулицею Вернигори. У 1910-х роках власником будинку був Міхал Глевіч[11]. У 1930-х роках будинок перебував у власності Міхала Сулека[8]. Нині на першому поверсі будинку міститься майстерня з ремонту взуття (окремий вхід з вулиці).

№ 24 — триповерхова кам'яниця початку XX століття (колишня адреса — вул. Декерта, 24) на розі з вулицею Марка Вовчка. У 1930-х роках будинок перебував у власності Берти Шапіро та спілки[8]. У міжвоєнний період в будинку мешкала родина львівського будівничого Яна Невжалкевича[12]. 1906 року у подружжя Яна та Мальвіни Невжалкевичів народився син Мар'ян Станіслав. В дорослому житті Станіслав пов'язав своє життя з військовою справою. У 1939 році підпоручик Мар'ян Станіслав Невжалкевич заарештований радянськими каральними органами за свою належність до Війська Польського. Перебував у Козельському таборі НКВС до 9 квітня 1940 року. Розстріляний 11 квітня 1940 року та похований в Катинському лісі під Смоленськом[13][14].

Транспорт

Вулиця Декарта є настільки вузькою, що там лише дві машини можуть розминутися і постійно вулиця з одного боку запаркована. Тому зустрічний роз'їзд є вкрай ускладненим. Тому, 25 квітня 2018 року міська комісія з безпеки дорожнього руху ухвалила рішення, щодо вулиці Декарта, а саме, тепер вулиця стала односторонньою у напрямку від вулиці Марка Вовчка до вулиці Братів Міхновських[2].

Примітки
  1. Точка присутності (стаціонарна). Львів—16. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 8 січня 2022.
  2. Ірина Рєвунова (25 квітня 2018). Вулиця Декарта у Львові стане односторонньою. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 8 січня 2022.
  3. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 405.
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 19.
  5. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 43.
  6. Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…spis abonentow…dział IV. — S. 15.
  7. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1916… — S. 178.
  8. Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…spis abonentow…dział IV. — S. 16.
  9. Львів'янка ліпить картини з цементу на стінах будинків. hromadske.ua. Громадське телебачення. Процитовано 8 січня 2022.
  10. Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…spis abonentow…dział II. — S. 155.
  11. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1916… — S. 95.
  12. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1916… — S. 224.
  13. Убиты в Катыни. Польские военнопленные, узники Козельского лагеря НКВД СССР, расстрелянные по решению Политбюро ЦК ВКП(б) от 5.03.1940 года. pomnirod.ru (рос.). Процитовано 8 січня 2022.
  14. Невжалкевич Мариан-Станислав (1906). ru.openlist.wiki (рос.). Процитовано 8 січня 2022.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.