Вулиця Донцова (Львів)

№ 7 — житловий будинок, колишній прибутковий дім Давида і Лаури Ельстерів. Збудований 1910 року за проєктом Романа Табінського[6]. В адресній книзі за 1913 рік стверджено, що в будинку мешкала Анна Смолецька, власниця нерухомости[7].

№ 9 — другий прибутковий будинок родини Ельстерів, збудований 1911 року за проєктом Броніслава Бауера[6]. В адресній книзі за 1913 рік стверджено, що в будинку за адресою Глинянська, 9, мешкали, зокрема, банківський працівник Давид Ельстер, урядник ц.-к. Намісництва Вітольд Ґодлевський, кандидат адвокатури доктор Пейсах Ґольдшляґ, удова старости Мелянія Кравчикевич, власник кіносалону Маврицій Майблюм[8]. У травні 2019 року, у межах проєкту «Муніципальний розвиток і оновлення старої частини міста Львова», відреставровано вхідну металеву браму цього будинку[9]. У цьому будинку міститься cтудія свіжих емоцій «M'yata».

№ 11 — житловий будинок, споруджений 1911 року для родини Сокіл, за проєктом Броніслава Бауера[6]. В адресній книзі за 1913 рік стверджено, що в будинку за адресою Глинянська, 11 мешкав землевласник Владислав Богданович[10].

№ 15 (колишня адреса — вул. Глинянська, 13) — триповерхова кам'яниця, в якій на початку свого перебування у Львові у 1875—1876 роках, мешкав Іван Франко[11].

№ 19 — житловий будинок. Тут за польських часів працювала випозичальня (прокат) фільмів «Іссафільм»[5].

№ 4 — колишній прибутковий будинок Саломона Рогатина. У червні 1909 року фірма Міхала Уляма виконала проєкт, а завершили будівництво до 1911 року. Автор фасадів — Роман Фелінський, планування Фердинанда Касслера. Будинок стилістично близький до німецького модерну. Виразності фасадам надають два двоярусні еркери з балконами між ними. Другий та третій яруси вкриті фактурним тиньком[12]. 1911 року в цьому будинку Фердинанд Касслер відкрив власне архітектурне бюро[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1606-м[2].

№ 6 — житловий будинок, власницею якого принаймні в 1913 році була Антоніна Вебер[14]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1607/1-м[2].

№ 8, 8а, 10, 10а — комплекс колишніх прибуткових будинків, споруджений фірмою Івана Левинського у 1906—1908 роках у стилі віденської сецесії для Марії та Зиґмунта Бардахів. Ймовірним автором проєктів був Тадеуш Обмінський. Разом будинки утворюють курдонер[15]. В адресній книзі за 1913 рік власниками будинку № 8 вказані Ісаак Флек та Бернард Рапапорт[16]. На той час одним із мешканців будинку був підполковник у відставці Йосеф (Юзеф) Козовер, а також у будинку діяв спеціалізований художній заклад братів Ейзига та Ісака Флеків[17]. Від 2012 року в будинку № 10 працює школа англійської мови для дітей «Pingu's Club»[18]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1607/2-м, № 1607/3-м, № 1607/4-м, № 1607/5-м відповідно[2].

№ 12, 14 — сецесійні житлові будинки, споруджені у 1907 році фірмою Івана Левинського, прикрашені керамічними виробами його фабрики. Замовниками виступали Владислав Брайтер та Юзеф Рогсек[6]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1607/6-м, № 1607/7-м відповідно[2].

№ 16 — житловий будинок споруджений у 1906—1907 роках для Фердинанда Борковського за проєктом Августа Богохвальського[6].

• 
  Будинок
  (вул. Донцова, 4)
• 
  Сходова клітка будинку
  (вул. Донцова, 4)
• 
  Будинок
  (вул. Донцова, 10)
• 
  Сходи будинку
  (вул. Донцова, 10)