Вулиця Донцова (Львів)
Вулиця Донцова — вулиця у Личаківському районі міста Львова, поблизу історичного центру. Сполучає вулиці Личаківську та Пекарську.
Вулиця Донцова Львів | |
---|---|
вул. Донцова у Львові | |
Місцевість | Історичний центр Львова |
Район | Личаківський |
Назва на честь | Дмитра Донцова |
Колишні назви | |
Глинянська, Голувка, Рідна школа-гассе, Голувка, Котовського | |
польського періоду (польською) | Gliniańska, Hołówki |
радянського періоду (українською) | Голувка, Котовського |
радянського періоду (російською) | Голувка, Котовского |
Загальні відомості | |
Протяжність | 220 м |
Координати початку | 49°50′23″ пн. ш. 24°02′29″ сх. д. |
Координати кінця | 49°50′16″ пн. ш. 24°02′27″ сх. д. |
Поштові індекси | 79008[1] |
Транспорт | |
Рух | односторонній |
Покриття | бруківка, асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Будівлі | № 2—23 |
Архітектурні пам'ятки | № 4, 6, 8, 8, 8а, 10, 10а, 12, 14[2] |
Поштові відділення | ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1] |
Забудова | віденська сецесія |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
Мапа | |
Вулиця Донцова у Вікісховищі |
Назва
Вулиця була прокладена у 1913 році та отримала назву — Глинянська, на честь містечка Глиняни[3]. 1933 року названа на честь польського політичного діяча Тадеуша Голувка, вбитого два роки перед тим бойовиками ОУН. 1943 року мала назву Рідна школа-ґассе. У липні 1944 року повернена назва на честь Голувка, а у грудні 1944 року названа на честь червоноармійського командира Григорія Котовського. Від 1992 року походить сучасна назва на честь Дмитра Донцова, українського політичного діяча, засновника теорії інтегрального націоналізму[4].
Забудова
Вулиця Дмитра Донцова забудована здебільшого респектабельними сецесійними будинками перших десятиліть XX століття[5]. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток місцевого значення[2].
З непарного боку вулиці
№ 7 — житловий будинок, колишній прибутковий дім Давида і Лаури Ельстерів. Збудований 1910 року за проєктом Романа Табінського[6]. В адресній книзі за 1913 рік стверджено, що в будинку мешкала Анна Смолецька, власниця нерухомости[7].
№ 9 — другий прибутковий будинок родини Ельстерів, збудований 1911 року за проєктом Броніслава Бауера[6]. В адресній книзі за 1913 рік стверджено, що в будинку за адресою Глинянська, 9, мешкали, зокрема, банківський працівник Давид Ельстер, урядник ц.-к. Намісництва Вітольд Ґодлевський, кандидат адвокатури доктор Пейсах Ґольдшляґ, удова старости Мелянія Кравчикевич, власник кіносалону Маврицій Майблюм[8]. У травні 2019 року, у межах проєкту «Муніципальний розвиток і оновлення старої частини міста Львова», відреставровано вхідну металеву браму цього будинку[9]. У цьому будинку міститься cтудія свіжих емоцій «M'yata».
№ 11 — житловий будинок, споруджений 1911 року для родини Сокіл, за проєктом Броніслава Бауера[6]. В адресній книзі за 1913 рік стверджено, що в будинку за адресою Глинянська, 11 мешкав землевласник Владислав Богданович[10].
№ 15 (колишня адреса — вул. Глинянська, 13) — триповерхова кам'яниця, в якій на початку свого перебування у Львові у 1875—1876 роках, мешкав Іван Франко[11].
№ 19 — житловий будинок. Тут за польських часів працювала випозичальня (прокат) фільмів «Іссафільм»[5].
З парного боку вулиці
№ 4 — колишній прибутковий будинок Саломона Рогатина. У червні 1909 року фірма Міхала Уляма виконала проєкт, а завершили будівництво до 1911 року. Автор фасадів — Роман Фелінський, планування Фердинанда Касслера. Будинок стилістично близький до німецького модерну. Виразності фасадам надають два двоярусні еркери з балконами між ними. Другий та третій яруси вкриті фактурним тиньком[12]. 1911 року в цьому будинку Фердинанд Касслер відкрив власне архітектурне бюро[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1606-м[2].
№ 6 — житловий будинок, власницею якого принаймні в 1913 році була Антоніна Вебер[14]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1607/1-м[2].
№ 8, 8а, 10, 10а — комплекс колишніх прибуткових будинків, споруджений фірмою Івана Левинського у 1906—1908 роках у стилі віденської сецесії для Марії та Зиґмунта Бардахів. Ймовірним автором проєктів був Тадеуш Обмінський. Разом будинки утворюють курдонер[15]. В адресній книзі за 1913 рік власниками будинку № 8 вказані Ісаак Флек та Бернард Рапапорт[16]. На той час одним із мешканців будинку був підполковник у відставці Йосеф (Юзеф) Козовер, а також у будинку діяв спеціалізований художній заклад братів Ейзига та Ісака Флеків[17]. Від 2012 року в будинку № 10 працює школа англійської мови для дітей «Pingu's Club»[18]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1607/2-м, № 1607/3-м, № 1607/4-м, № 1607/5-м відповідно[2].
№ 12, 14 — сецесійні житлові будинки, споруджені у 1907 році фірмою Івана Левинського, прикрашені керамічними виробами його фабрики. Замовниками виступали Владислав Брайтер та Юзеф Рогсек[6]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1607/6-м, № 1607/7-м відповідно[2].
№ 16 — житловий будинок споруджений у 1906—1907 роках для Фердинанда Борковського за проєктом Августа Богохвальського[6].
- Будинок
(вул. Донцова, 4) - Сходова клітка будинку
(вул. Донцова, 4) - Будинок
(вул. Донцова, 10) - Сходи будинку
(вул. Донцова, 10)
Примітки
- Міське відділення поштового зв'язку. Львів—8. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 15 грудня 2021.
- Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 19 лютого 2021.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — S. 651.
- Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 20.
- 1243 вулиці Львова, 2009, с. 207.
- Архітектура Львова, 2008, с. 476.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — S. 394.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa. — 1913. — Rocz. 17. — S. 101, 131, 133, 222, 265.
- Ганна Пищула (10 травня 2019). Відновлено металеву браму в будинку на вул. Донцова, 9. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 19 лютого 2021.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa. — 1913. — Rocz. 17. — S. 41.
- Будинок у Львові (1875—1876 рр.). i-franko.name. 10 травня 2019. Процитовано 16 лютого 2021.
- Lewicki J. Roman Feliński — architekt i urbanista, pioner nowoczesnej architektury. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 27—29. — ISBN 978-83-7543-003-5. (пол.)
- Архітектура Львова, 2008, с. 485.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — S. 446.
- Архітектура Львова, 2008, с. 475.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — S. 111, 345.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — S. 219, 560, 568.
- Pingu's Club — курси англійської мови. enguide.ua. Процитовано 19 лютого 2021.
Джерела
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / [Бевз Микола Валентинович. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 45—46. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Донцова вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 206—207. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 20. — ISBN 966-603-115-9.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)
Посилання
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Донцова Д.. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 19 лютого 2021.