Вулиця Каменярів (Львів)

Вулиця Каменярів — невеличка вулиця у Галицькому районі міста Львова, неподалік від історичного центру. Сполучає вулиці Крушельницької та Матейка з вулицею Дорошенка.

Вулиця Каменярів
Львів
вул. Каменярів
вул. Каменярів
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Колишні назви
Сикстуська Бічна, Кляйновська, Кляйнґассе, Клейновська
польського періоду (польською) Sykstuska Boczna, Kleinowska
радянського періоду (українською) Клейновська
Загальні відомості
Протяжність 65 м
Координати початку 49°50′10″ пн. ш. 24°01′11″ сх. д.
Координати кінця 49°50′11″ пн. ш. 24°01′09″ сх. д.
Поштові індекси 79007[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки  3, 5, 7[2]
Поштові відділення ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1]
Забудова класицизм
Парки імені Івана Франка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Каменярів у Вікісховищі

Історія та назва

  • до 1871 року Сикстуська Бічна, через те, що вулиця прокладена територією давнього (з XVII століття) фільварку вченого Еразма Сикста.
  • 1871 1941 роки Кляйновська, на честь Яна Кляйна, львівського підприємця, власника броварні на Погулянці.
  • листопад 1941 — липень 1944 років Кляйнеґассе.
  • липень 1944 1946 років Клейновська.
  • від 1946 року — сучасна назва вулиця Каменярів на згадку про те, що замощування цієї вулиці бруківкою надихнуло Івана Франка на написання вірша «Каменярі», він на той час (18781879) мешкав в будинку на вул. Крашевського, 25 (нині вулиця Крушельницької, про що сповіщає пам'ятна таблиця радянських часів на розі цих вулиць[3].

Забудова

В архітектурному ансамблі вулиці Каменярів переважає класицизм[4]. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[2].

 3 — будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 142-м[2]. У цьому будинку за Польщі діяв дешевий ресторан (корчма) Вікторії Гонсьорової[5].

 5 — двоповерхова кам'яниця збудована за проєктом архітектора Юзефа Каетана Яновського у 1877 році в стилі неоренесансу на замовлення книговидавця[6], професора Львівського університету Броніслава Губриновича[7] та належала родині Губриновичів до 1939 року[6]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 143-м[2].

 7 — двоповерхова кам'яниця збудована за проєктом архітектора Юзефа Каетана Яновського у 1877 році в стилі неоренесансу. У цьому будинку тривалий час мешкав Почесний професор Львівської академії ветеринарної медицини Вацлав Морачевський[8] зі своєю дружиною — першою в Австро-Угорщині жінкою-медиком, письменницею, громадською діячкою — однією з перших галицьких феміністок Софією Окуневською[9]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 144-м[2]. У вересні 2019 року, в межах проєкту «Муніципальний розвиток і оновлення старої частини міста Львова», відреставрована вхідна дубова брама цього будинку[10].

Цікавий факт

Пам'ятковий будинок, в якому мешкав І. Франко, має адресу Крушельницької, 25. Подекуди пишуть — Каменярів, 4, але це помилково. Хоча за Польщі існував будинок за адресою: вул. Клейновська, 4[11].

Примітки

  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 16 липня 2021.
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 16 січня 2021.
  3. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 25.
  4. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 99.
  5. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 14.
  6. Ілько Лемко. Каменярів вул. Вілла (№ 5). pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 16 січня 2021.
  7. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 113.
  8. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 31.
  9. Ярослав Янчак. Вулиця Каменярів. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 16 січня 2021.
  10. Ганна Пищула (27 вересня 2019). Відновлено дубову браму в будинку на вул. Каменярів, 7: вартість робіт 63,8 тис. грн.. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 16 січня 2021.
  11. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 250, 258.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.