Вулиця Матейка (Львів)

Вулицю названо 1885 року на честь польського художника Яна Матейка[4], і з того часу, за винятком періоду німецької окупації, коли вулиця мала назву Номаденштрассе, її назва не змінювалася[5].

У забудові вулиці Матейка переважають історизм, пізнє необароко, а будівля готелю «Дністер» зведена у 1980-х роках в стилі радянського конструктивізму[6]. Більшість будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення[3].

№ 2 — триповерховий житловий будинок. У міжвоєнний період у будинку працював ординаторський лікарський пункт 12-го району м. Львова[7]. Тут у 1945—1974 роках мешкав Дмитро Похилевич — відомий український історик-славіст, доктор історичних наук, професор, викладач Львівського університету[8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 633-м[3].

№ 4. Вілла Потуліцьких — вілла-палац споруджена у 1891—1894 роках за проєктом розробленим у бюро будівельної фірми Івана Левинського за участі архітектора Яна Кудельського у стилі пізнього необароко. Першими власниками будинку були граф Францішек Потуліцький та його дружина Францішка з Бадені Потуліцька. Наприкінці 1900 року будинок придбав граф Станіслав Вишньовський. На замовлення нового власника у 1901 році на південній межі парцелі добудовується стайня з возівнею та помешкання фірмана за проєктом архітектора Карела Боубліка. У травні 1903 року віллу набув польський вчений, ректор Львівського університету Леон Пінінський. Пінінський залишався її власником до своєї смерті у 1938 році[9][10]. На часі німецької окупації Львова у маєтку містився Інститут праці на Сході, що займався питаннями примусової праці остарбайтерів на теренах Третього Рейху[11]. Після другої світової війни будинок певний час використовували як палац урочистих подій, згодом його передали академії наук. Нині тут розташований Західний науковий центр НАН України і МОН України[10]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 168-м[3].

№  6. Прем'єр-готель «Дністер» — будівля готелю споруджена на початку 1980-х років за проєктом архітекторів Анатолія Консулова, Людмили Нівіною та Ярослава Мастила у стилі радянського конструктивізму. На місці будівництва готелю наприкінці XIX століття розташовувались павільйони, в яких художники Ян Стика та Войцех Коссак із помічниками малювали фрагменти Рацлавицької панорами, які згодом вмонтували у спеціально збудованому павільйоні-ротонді Стрийського парку на загальній крайовій виставці, що проходила у Львові 1894 року. У 1950-х—1960-х роках розташовувався спортмайданчик профтехучилища № 12[12]. Нещодавно номери готелю було повністю відреставровано: нині це зовсім новий інтер'єр, в якому поєднались модернізм та класика, продумана система освітлення та клімат-контролю[13].

№ 8 — триповерхова кам'яниця споруджена у 1893—1894 роках для архітектора Вінцента Равського-молодшого за його власним проєктом у стилі пізнього необароко[14]. На початку ХХ століття в будинку мешкали власник нафтової свердловини та торгової фірми «Станіслав Богуш & Ска» (гуртовий продаж нафти) у Бориславі[15] Станіслав Богуш[16]; депутат ІХ каденції Галицького сейму, власник будинку цього граф Стефан Коморовський[17]; службовець VI Департаменту Галицького Намісництва (фінансово-розрахункові питання)[18], член львівського товариства «Академічна читальня»[19] доктор Ромуальд Шавловський[20]. У міжвоєнний період в будинку працював єврейський торговельний ліцей, директором якого був Г. Бухсганг[21]. У 1950-х роках тут містилося ремісниче училище № 5[22], у 1960-х—1970-х роках — профтехучилище № 12 та майстерня з ремонту комплексів «Онега», нині в будинку міститься Львівська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»[14]. Адміністративний будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 169-м[3].

Частина вулиці біля готелю «Дністер» перекрито для руху автомобілів за винятком машин, які їдуть до готелю. Частина — від вулиці Технічної до вулиці Крушельницької має односторонній рух, а від середини 1960-х років активно використовується для тролейбусного руху. Станом на жовтень 2020 року частково вулицею Матейка курсують тролейбусні маршрути № 22, 29, 30, 32, а також низка автобусних маршрутів[2].

17 січня 2018 року, міська комісія з безпеки дорожнього руху ухвалила рішення щодо зміни схеми руху транспорту на трьох вулицях та площі Шашкевича біля Органного залу (Костел святої Марії Магдалини) і готелю «Дністер». Так рух транспорту по вул. Матейка на ділянці від вул. Рилєєва до Технічної розвернули в протилежний бік — у напрямку до вул. Рилєєва, а сама вул. Рилєєва стала односторонньою в напрямку до вул. Устияновича[23].

• Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 81. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Матейка вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 99. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 120. (рос.)
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 39, 112, 114. — ISBN 966-603-115-9.
• Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
• Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
• Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. — Lwów, 1909. — 904 s. (пол.)
• Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Матейка Я.. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 14 січня 2021.