Вулиця Миколи Кибальчича (Київ)
Ву́лиця Мико́ли Киба́льчича — вулиця у Дніпровському районі міста Києва, головна вулиця житлового масиву Кибальчич. Пролягає дугою від перетину вулиць Райдужної та Петра Вершигори до проспекту Романа Шухевича.
Вулиця Миколи Кибальчича Київ | |
---|---|
| |
Місцевість | Райдужний масив, Воскресенка, Кибальчич |
Район | Дніпровський |
Назва на честь | М. І. Кибальчича |
Колишні назви | |
Нова, Актюбінська | |
Загальні відомості | |
Протяжність | 1,8 км |
Координати початку | 50°29′32″ пн. ш. 30°35′08″ сх. д. |
Координати кінця | 50°29′42″ пн. ш. 30°36′18″ сх. д. |
Поштові індекси | 02139, 02183, 02218, 02225 |
Транспорт | |
Найближчі станції метро | «Чернігівська» |
Автобуси | А 46, 100 |
Трамваї | Т 28, 33, 35 |
Тролейбуси | Тр 29, 50, 50-к (по бульвару Перова) |
Маршрутні таксі | Мт 246, 476, 498 |
Зупинки громадського транспорту | «Вулиця Карбишева», «Вулиця Миколи Кибальчича», «Вулиця Остафія Дашкевича» |
Рух | двосторонній |
Покриття | асфальт |
Зовнішні посилання | |
Код у реєстрі | 10676 |
У проєкті OpenStreetMap | r446219 |
Мапа | |
Вулиця Миколи Кибальчича у Вікісховищі |
Прилучаються вулиця Валентина Сєрова, бульвар Перова, вулиці Остафія Дашкевича та Генерала Карбишева.
Історія
Вулиця виникла у 1950-х роках під назвою Нова, з 1958 року — Актюбінська[1]. Сучасна назва — з 1961 року[2], на честь революціонера-народника та автора схеми першого у світі реактивного літального апарату Миколи Кибальчича. Набула сучасного вигляду у 1970-ті роки з появою масиву Кибальчич.
Установи
- Школа-дитячий сад «Щастя» (буд. № 3)
- Середня школа № 224 (буд. № 5)
- Середня школа № 246 (буд. № 7)
- Дитячий сад № 471 (буд. № 10а)
- Залізнична каса (буд. № 11а)
- Бібліотека ім. П. Тичини (філіал), ЖРЕО № 411 Дніпровського р-ну, Відділ міліції Дніпровського р-ну (буд. № 13б)
- Дитячий сад № 672 (буд. № 17)
Зображення
- Анотаційна дошка на честь Миколи Кибальчича
- Будинок № 19 по вулиці Миколи Кибальчича
Примітки
- Постанова бюро Київського міського комітету Компартії України та виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 15 липня 1958 року № 1249 «Про найменування та перейменування вулиць міста Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 958, арк. 246–260. Архівовано з першоджерела 26 червня 2013.
- Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 21 листопада 1961 року № 2259 «Про найменування та перейменування вулиць, площ та парків міста» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 42, арк. 224–231. Архівовано з першоджерела 25 червня 2013.
Джерела
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 75.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 93–94. — ISBN 5-88500-070-0.
- Кибальчича Миколи вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 101.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 223. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.