Бульвар Перова

Бульва́р Перо́ва — бульвар у Дніпровському районі міста Києва, житловий масив Воскресенський. Пролягає від вулиці Воскресенської і парку «Перемога» до проспекту Романа Шухевича і Керченської площі.

Бульвар Перова
Київ
Місцевість Воскресенка
Район Дніпровський
Назва на честь Василя Перова
Колишні назви
Нова вулиця + Воскресенське шосе
Загальні відомості
Протяжність 3 385 м
Координати початку 50°27′55″ пн. ш. 30°35′58″ сх. д.
Координати кінця 50°29′42″ пн. ш. 30°35′22″ сх. д.
Поштові індекси 02139
Транспорт
Найближчі станції метро  «Лівобережна»,
 «Дарниця» ,
 «Почайна»
Автобуси А 46, 60, 61, 70, 100
Трамваї Т 22 (кінцева)
Тролейбуси Тр 29, 50, 50к, 91Н
Маршрутні таксі Мт 222, 234, 242, 476, 498, 504, 509, 511, 578, 580, 600
Зупинки громадського транспорту «Водоканал», «Проспект Алішера Навої», «Вулиця Петра Запорожця», «Дитсадок», «Авторинок», «Дніпровський ринок», «Школа-інтернат», «Бульвар Перова», «Керченська площа»
Найближчі залізничні станції {з. п. Троєщина
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади Школа-інтернат № 14, Школа-інтернат № 18, Школа-інтернат № 26, ЗОШ № 180, № 201
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11263
У проєкті OpenStreetMap r303047
Мапа
 Бульвар Перова у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Петра Запорожця, Сулеймана Стальського, Івана Микитенка та Миколи Кибальчича.

Історія

Бульвар виник у 50-ті роки XX століття під назвою Нова вулиця. Сучасна назва на честь російського художника Василя Перова, учасника демократичного об'єднання «Товариства пересувних художніх виставок» — з 1957 року[1]. У 1968 році до бульвару приєднано Воскресенське шосе[2], а в 1973 році цю ділянку було знову відокремлено під назвою Північно-Броварський проспект[3] (нині — проспект Визволителів).

Забудова

Забудова бульвару — 1960–70-х років, типова для «спальних районів». Найвідоміші об'єкти: авторинок (на місці колишнього ринку «Дніпровський») та, навпроти, ТЦ «Квадрат» (на місці колишнього кінотеатру «Аврора»). За торговим центром облаштований невеликий парк. На початку бульвару, за адресою № 1-б у січні 2004 року освячено римо-католицький парафіяльний храм Матері Божої Церкви, поруч із ним розбудовується монастир Братів Менших Капуцинів.

Транспортна інфраструктура

Бульвар Перова відіграє важливу роль у транспортній інфраструктурі столичного лівобережжя: ним з Троєщини та Воскресенки слідує левова доля пасажирських маршрутів (до станцій метро Святошинсько-Броварської лінії — «Лівобережна» та «Дарниця») та легкового транспорту (до Північного мосту та мосту Метро). Містобудівні плани, розроблені ще в радянські часи, передбачали прокладення паралельно бульвару Перова Придніпровської лінії метро. Інша перспективна гілка цього виду транспорту надасть прямий шлях на Поділ та далі на Лук'янівку, Київський залізничний вокзал та Міжнародний аеропорт «Київ».

Є перспективним транспортним вузлом — близькість залізничної платформи Троєщина, та Троєщина II, з яких в час пік постійно відправляється Київська міська електричка, станцій метро, роз'їздів на Лісовий масив та Троєщину тощо, а з іншого боку, тут наявні зелені відпочинкові зони.

Після розширення проїжджої частини у 2006–2007 роках зі знищенням бульварних зелених насаджень він перестав бути бульваром у прямому значенні цього слова.

Примітки
  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 серпня 1957 року № 1428 «Про найменування та перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 915, арк. 799–808. Архівовано з першоджерела 15 квітня 2013.
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 10 вересня 1968 року № 1494 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 727, арк. 185, 188–191. Архівовано з першоджерела 17 серпня 2013.
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 19 березня 1973 року № 431 «Про впорядкування найменувань та перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 1170, арк. 549–551. Архівовано з першоджерела 22 квітня 2016.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.