Вусачик-підонія жовта

Вусачик-підонія жовта (Pidonia lurida Fabricius, 1792 = Pidonia rufithorax Pic, 1902) жук, що зустрічається в лісах Європи, де представлений трьома формами: Pidonia lurida var. ganglbaueri Ormay, Pidonia lurida var. notaticollis Pic, Pidonia lurida var. suturalis Olivier.

?
Вусачик-підонія жовта

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Церамбікоїдні (Cerambycoidea Latreille, 1802)
Родина: Вусачі (Cerambycidae Latreille, 1802)
Підродина: Лептурини (Lepturinae Latreille, 1802)
Рід: Вусачик-підонія (Pidonia Mulsant, 1863 )
Вид: Вусачик-підонія жовта (P. lurida)
Pidonia lurida
Fabricius, 1792
Посилання
Вікісховище: Pidonia lurida
EOL: 126528
МСОП: 86848967
NCBI: 1586524

Поширення

Хорологічно P. lurida належить до західно-центральноєвропейської групи видів європейського зоогеографічного комплексу, поширений у Західній та Центральній Європі. В Україні ареал охоплює всю територію Карпат і передгір'їв.

Екологія

P. lurida — масовий для смерекових та букових лісів вид. Імаго зустрічається на квітах, у передгір'ях на арункусі звичайному, а в гірських районах — на гадючнику в'язолистому, часто відвідують чемерицю білу та чемерицю Лобеля, борщівники карпатський і європейський, рідше на інших рослинах.

Морфологія

Імаго

Цей вид характеризується середніми розмірами тіла — довжиною 9-13 мм. Загальне забарвлення чорне, ноги, вусики та губні і щелепні щупальця руді, у популяцій із західних Карпат все тіло руде. Надкрила жовто-бурі з двома маленькими чорними плямами на боці у першій половині надкрил. Самки більші від самців з великим черевцем. За даними Володимира Лазорка (1953) у Ґорґанах поширена Pidonia lurida forma Ganglbaueri Ormay. Ця форма розповсюджена на території усіх Східних Карпат та в передгір'ях. Проте у долині Дністра, на Передкарпатті й у Розточчі поширена світліша форма, яка відрізняється від Ganglbaueri.

Життєвий цикл

Личинки розвиваються в деревині смереки та бука (Fagus sylvatica L.), і, можливо, ялиці. Життєвий цикл триває 2 роки.

Література

  1. Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Загайкевич І. К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
  3. Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
  4. Заморока А. М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112–127;
  5. Заморока А. М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251–252;
  6. Заморока А. М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131–132;
  7. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
  8. Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Посилання

  1. http://www.biolib.cz/en/taxon/id11218/
  2. http://www.cerambyx.uochb.cz/pidon.htm
  3. http://www.faunaeur.org/full_results.php?id=114980
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.