Альфред Захаревич

Народився у Львові у сім'ї архітектора Юліана Захаревича. Навчався у Львівській гімназії ім. Франца Йосипа I, Вищій Реальній школі (1887–1890), у Львівській політехніці (1890–1895), Віденській політехніці (1895–1896). Асистент кафедри будівництва Львівської політехніки (1897–1900). Працював у проєктному бюро Івана Левинського 1892–1901. Від 1899 року член Політехнічного товариства у Львові.[2] У 1902 заснував власне архітектурне бюро і будівельне підприємство у спілці з Юзефом Сосновським, за участю інженера Міхала Фінкельштейна. Після складення другого державного іспиту в Політехніці у 1903 отримав концесію на будівництво у Львові. У тому ж році заснував найбільшу в Галичині фабрику залізобетонних виробів, розгорнув діяльність у галузі промислового будівництва. До 1914 року, застосовуючи будівельні конструкції Франсуа Геннебіка фірма спорудила понад 200 мостів по всій Галичині. Фабрика знаходилась на Оболоні 3 (нинішня вулиця Залізнична).[3] 1910 року взяв участь у виставці польських архітекторів у Львові.[4] Був одним із засновників створеного в червні 1908 року «Кола польських архітекторів у Львові».[5] 26 листопада 1926 року обраний до правління Кола[6], перед Першою світовою війною очолював його президію.[7] Був одним із співвласників кондитерської фабрики «Dr. Jan Rucker i Sp.» на вулиці Замарстинівській у Львові.[8] 1929 року входив до складу журі конкурсу на проєкт будинку Міністерства закордонних справ Польщі.[9] Виконував обов'язки почесного консула Данії у Львові (1908–1914). Був одружений із Мартою Амме родом із Гамбурга. 1934 року виїхав до Варшави. Помер у Варшаві, похований там же на євангелістському цвинтарі.

• Житловий будинок № 7 на вулиці Валовій у Львові.[10]
• Вхідні ворота зі сторони Стрийського парку на Загальній крайовій виставці у Львові (1894).[11]
• 1899–1900 — будинок на вул. Сикстуській, 9 (Дорошенка).[12]
• 1900 р. — будинок на вул. К. Танської, 3 (нині — вулиця Руданського)[12]
• Архітектурна частина пам'ятника Станіславові Щепановському на Личаківському цвинтарі, спорудженого 1904 року. Скульптор Григорій Кузневич.[13]
• 1904–1905 — будинок родини Бромільських на вул. Кшижовій, 48 (нині вул. Чупринки). Фасад із рисами модернізованої готики і романського стилю. Пізніше належав Українському товариству допомоги інвалідам.[14]
• 1905 — вілла на вул. Барвінських 10.[12]
• 1905 — вілли на Метрологічній 2, 4 (1905).[12]
• Конкурсний проєкт українського театру на нинішній площі Шашкевича у Львові (1905).[15]
• Конкурсний проєкт будинку Політехнічного товариства у Львові. На конкурсі 1905 року не здобув відзнак.[16]
• Будівля «Польського академічного дому» в закопанському стилі на нинішній вулиці Герцена 7 (1906—1907).[17]
• 1909 — Академічний дім єврейської студентської громади на нинішній вул. Ангеловича, 28 у співавторстві з Юзефом Авіном. Нині це Львівський професійний ліцей залізничного транспорту.[18]
• Будинок Торгово-промислової палати на вул. Академічній, 17 (нині Проспект Шевченка) у Львові. Споруджено у 1907–1910, за проєктом Захаревича, за участю архітектора Тадеуша Обмінського, після здобуття першої премії на конкурсі проєктів.[19] Фотографії інтер'єрів будівлі Захаревич експонував на архітектурній виставці у Львові 1910 року.[4]
• Будинок страхової компанії Assicurazioni Generali di Trieste на вулиці Коперника, 3 у Львові. Спорудженню передували два проєкти від 1908 і 1910 років, створені спільно з Юзефом Сосновським. Керував спорудженням Антоній Рудольф Фляйшль. Скульптурний декор Зигмунта Курчинського.[20]
• Будинок Теодора Балабана на вулиці Галицькій, 21 у Львові. Спроєктований спільно із Сосновським у 1908—1909 роках. Будівництво завершено 1910 року. Скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського. Дім є однією з найкращих пам'яток архітектури модерну у Львові.[21]
• 1909–1911 — колишня бурса на вул. Йосифа Сліпого, 33, у співавторстві із Адольфом Піллером.[22]
• Реконструкція та надбудова сходових кліток Великої міської синагоги, перебудова даху над ними. Проєкт створений 1910 року спільно з Юзефом Сосновським.[23]
• 1909–1911 — будинок Акційного кооперативного банку на пл. Смольки, 3 (нині пл. Григоренка).[24] Отримав другу нагороду на конкурсі проєктів, однак прийнятий до реалізації.[25] Проєкт і модель будівлі Захаревич експонував на архітектурній виставці у Львові 1910 року.[4]
• 1912–1913 — дім Кредитного товариства землевласників на вулиці Коперника, 4.[26]
• Міст через ріку Рибницю на дорозі Косів—Ясенів.[27]
• 1911–1912 перебудова головної будівлі фабрики консерв Зигмунта Рукера на Знесінні (вул. Б. Хмельницького).[28]
• 1911–1913 — жіноча гімназія ім. З. Стшалковської на вул. Зеленій, 22. Нині львівська середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 6 з російською мовою навчання.[29] В основу планування ліг проєкт Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського.[30]
• Галицький акційний купецький банк на вулиці Галицькій, 19 у Львові. Проєкт, виконаний спільно із Сосновським, датується 1913 роком. Керував спорудженням Ян Шульц, який вніс зміни, затверджені додатковим планом 1916 року.[31]
• 1914 — будівля XI міської математично-природничої гімназії імені Снядецьких.[32] Нині львівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17 на вул. Мельника, 1/3.[33]
• Залізобетонні конструкції куполу, проєкт орнаментальних ліпних оздоб і розписів вестибюля, сецесійних інтер'єрів залів першого і другого класів Головного залізничного вокзалу у Львові.[34]
• Залізобетонний фундамент пам'ятника Міцкевичу у Львові.[35]
• Залізобетонний залізничний міст над вулицею Купільною (нині вул. Опришківська) у Львові. Збудований фірмою Захаревича і Сосновського за проєктом інженера Єжи Венгерського.[36]
• Пекарня «Меркурій» на вул. Городоцькій. Нині хлібозавод № 1.[37]
• Взуттєва фабрика «Гафота» на вул. Жовківській 136 (нині Б. Хмельницького), спільно з інженером Станіславом Беньковським у 1912–1913 роках.[38]
• Реставрація інтер'єру костелу домініканців Львова спільно з Юзефом Сосновським у 1905-1914 роках.[39]
• Вілла родини Юрашів на вулиці Горбачевського, 19. Спроєктована Адамом Мсцівуєвським на фірмі Захаревича і Юраша.[40], збудована фірмою у 1929–1930 роках.[41]
• Санаторій «Львігруд» у Криниці на вулиці Нітрібітта, 6. Споруджено за конкурсним проєктом 1926 року, який здобув одне з трьох перших місць. Співавтор Євген Червінський.[42]

• Конкурсний проєкт греко-католицької церкви у візантійському стилі 1902.[25]
• Конкурсний проєкт будинку страхового товариства «Дністер» 1903.[25]
• Конкурсний проєкт будинку Дирекції залізниць, що на нинішній вулиці Листопадового чину (друга нагорода). Співавтори проєкту — Людвік Соколовський, Станіслав Пьотровський і Станіслав Фертнер.[43]
• Проєкт будинку Банку крайового господарства і Міністерства публічних робіт у Варшаві. Четверта нагорода на конкурсі 1927 року. Співавтор Адам Мсцівуєвський.[44]

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
• Бірюльов Ю. Захаревич Альфред Владислав // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 412—415. — ISBN 978-966-7007-69-0.
• Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — 336 с. — ISBN 978-966-7022-86-0.
• Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)

• Юліан і Альфред Захаревичі — славні архітектори Львова (пол.)