Віктор Мусі

Віктор Мусі народився в СРСР, в місті Кременчук — УРСР. З 1974 по 1978 рік навчався в Кременчуцькій художній школі — акварель, скульптура. В 1982 році Віктор Мусі закінчив, «Диплом з відзнакою», Харківське державне художнє училище (ХДХУ) — викладачі Киянській Ю. І., Капшук А. І. З 1984 по 1985 рік навчався, вільній слухач, в Санкт-Петербурзькій Академіі мистецтв, викладач Генадій Манашеров. З 1986 по 1990 рік Віктор Мусі працює викладачем в Кременчуцкій художній школі та карикатуристомв місцевих та обласних газетах. [1][2][3] З 1990 по 1992 рік працює декоратором інтер'єрів, а з 1990 по 1995 рік — автор багатьох монументних фресок в місті Кременчук та Полтавській області. З 1989 року член Молодіжної спілки художників СРСР. В 1991 році в місті Бад-Мюнстерайфель передмістя міста Бонн, тодішноï столиці ФРН, відбулася перша персональна виставка[4][5] Віктора Мусі за кордоном. Під час цієї виставки Віктор Мусі знайомиться з відомим письменником та радянським дисидентом Копелевим Левом Зиновійовичем. Це знайомство зіграло важливу роль в формуванні політичноï свідомості художника. Ось що написав тоді про виставку в книзі відгуків Лев Копелев, вражений творчістю Віктора Мусі :

" Який поетичний живопис. Справді чудове мистецтво. Дякую! Дякую!"

З 1995 року член Спілки художників Украïни.[6] В 1998 році Віктор Мусі реалізує логотип всесвітньо відомого півмарафону «Винний шлях» фр. Route du vin. Люксембург. В 1998 році Віктор Мусі у Парижі отримав «Почесний Диплом та „Атестацию“ на щорічному конкурсі Займайтесь живописом на Елісейськіх полях», організованого Мерією міста Париж, «Комітетом Елісейських Полів» (фр. "Comite des Champs-Elysees") та Паризьким журналом мистецтва «Артист»[7].

• 1999 рік — перша персональна виставка Віктора Мусі в Парижі, «Галерея Ів Муніер».

У 1999 році Домінік Бош, редактор журналу «Артист». запросив написати Віктора Мусі статтю[8] про його техніку живопису. Парижі. Франції. У 2004 році він був радником фільму[9] Іва Родрігеса, «Сорочинський Ярмарок», за Гоголем. Фільм був знятий в 2004—2005 роках, на Україні, в історичному селі Талова Балка, Кіровоградської області та селі Великі Сорочинці , Полтавська область. Прем'єра фільму відбулася в жовтні 2007 року, в «Музей людини (Париж)» що знаходиться на Трокадеро.Париж.Франція. [10]

• У 2000 в місті Париж за картину «Останній вечір» Віктор Мусі отримав «Почесний Диплом» та «Срібну медаль», в розділі «Мистецтво»[11], від комітету «Заслуга та Відданість Франції». Почесними членами цього комітету були: академік Андре Моруа, письменник та біолог Жан Ростан, фізик Луі Ле Пренс Ренге, хірург Крістіан Каброль, акторка Мішель Морган, драматург Марсель Ашар, кінорежисер Жерар Урі, співак Шарль Азнавур, мореплавець Жерар д'Абовіль.

У 2000 році Віктор Мусі написав збірку поезії українською мовою «Люксембурзька Весна».

У 2003-2004 роках Віктор Musi створив серію картин на тему «Танець». Ця серія картин була створена на основі ескізів, зроблених безпосередньо в «Академії танцю Понселе» Бернарда Буше, першого танцівника балету Державної паризької опери (Державна паризька опера) (фр. Opéra de Paris), та професора у Школі танцю балету Державної паризької опери Державна паризька опера. Ця серія картин була виставлена в перший раз в 2004 році в галереї «Арт-клуб», Париж. Франції.[12]

Віктор Мусі — учасник багатьох міжнародних виставок сучасного мистецтва — Росія, Україна, Німеччина, Голландія, Бельгія, Люксембург, США, Франція.

2011 року відбулася велика ретроспектива творів Віктора Мусі «Двадцять-5» — «1986-2011, 25 років творчої діяльності», «Замок Віанден». Віанден, Люксембург. 2011[13][14]

Живе та працює в місті Париж, Франція.

«Це завжди вражає відкрити для себе світ художника. І я дуже щасливий, що Віктор Мусі відкрив для мене свій світ. Він створив власний рай на землі: зірки, фрукти, тюльпани, зплетіння, листя всіх можливих розмірів та форм, загострені, зелені або червоні. Все здається поетично блукаючим у просторі, всіяному синіми крапками, в той час коли вони регулюються чіткою і жорстокою композицією та зашифровані за допомогою методу та техніки, які ненав'язливо домінують.»

Даніель Альков (фр. Daniel Alkouffe).Французький мистецтвознавець. Заслужений куратор музею Лувр. Париж. 2010.

"...Все рухається в нескінченному русі в морі знаків і форм , які занурюють нас у світ головокружіння, що починається знову і знову."

Жерард Хурігуєра (фр. Gerard Xuriguera). Французький художній критик. Письменник. Париж.2001.

• «Сучасне Украïнське Мистецтво». Центр мистецтв Єльского Університету. Нью-Йорк. США.1992.
• «Сучасне Украïнське Мистецтво». Шоате Роземарі Холл. Нью-Йорк. США.1992.
• «Європейський Парламент». Люксембург (місто). Люксембург1994.
• «Європейський парламент». Страсбург. Франція.1995
• «Республіканська виставка молодих художників», ЦБХ, Київ, Україна.
• «Муніципальна Галерея». Бад — Хомбург. Німеччина.1994.
• «Карусель Лувра». Лувр. Париж. Франція.2002.
• «Галерея Куінтас Дас Крусадас». Сінтра. Португалія.2002.
• «Галерея Ів Мюніер». Париж.Франція.1997.
• «Арт-Клуб Галерея». Париж.Франція.2005
• "Замок Гофбург. Відень Австрія 1996.
• ОЕСР. Париж Франція .2011
• Ретроспектива «Двадцять-5» — «1986-2011: 25 років творчої діяльності.»"Замок Віанден". Віанден Люксембург.2011

• «Довідник Le Delarge», Довідник по модерністському та сучасному мистецтву. Видавництво «Grund». Франція. 2001.
• Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара
• Довідник «Художники XXI сторіччя», Видавництво «General Books», 2011, IBSN 1233309471, 9781233309474.
• Каталог «Сучасне Українське мистецтво». США-Україна. 1992 рік.
• Каталог «Figuration Critigue». Франція. У 1998 році. У 2000 році. 2002 рік.
• Каталог «Квітка на сірій стіні». Галерея «Невська». Санкт-Петербург. Росія. 2002 рік.
• Каталог «Присвята Віктору Гюго». France. 2002.
• «Довідник Спілки художників України». Україна. 1998—2011.
• Довідник «AKOUN». Міжнародний довідник аукціонів. « Ціни на художників», 2006—2012. Франція. «Середній рейтинг. Аукціони . Тенденції. Запис рекордних цін 72 000 художників всіх часів і всіх країн».

• Національна бібліографія України.ст.46. Україна.
• Газета «Ouest France.» Стаття "Віктор Мусі підпалює "Галерею Понтжірард ". Від 10.08.2010. Франція.
• Газета « L'ECHOE». «Кольори Віктора Мусі». серпень 2010 року. Нижня — Нормандії. ФРАНЦІЯ
• Газета «Luxemburger Wort» , 2006. Велике Герцогство Люксембург. Стаття « Чудові натюрморти та портрети. Віктор Мусі в Cercle Munster.»
• Журнал " L'essentie de la PSYCHO ". N 6. січень 2010 року. Франція. Стаття "Віктор Мусі в усьому його обсязі . "
• ELLE. Квітень 2006 року. Росія-Україна.
• Журнал «Прогрес» (фр. "Le Progrés"). Стаття «Віктор Мусі, український художник снів» № 49244. від 10.06.2006. Франція.
• Журнал «Feminin PSYCHO». № 25. Грудень 2005 року. Франція.
• Газета «Tageblatt». 2004 рік. Велике герцогство Люксембург. Стаття "Віктор Мусі в замку Vianden "
• Журнал «KyivCult». N 9 (67) .09.2003. Київ. Україна. Стаття: « Париж — мекка українських художників протягом 150 років».
• Журнал «WIESBADENER KURIER» № 196/48. від 24 серпня 1992. Німеччина. Статтія «Віктор Мусі. Світло зсередини.»
• Журнал «Artistes»-Журнал з технології сучасного мистецтва . «Огляд художників». Стаття " Віктор Мусі — Намалюй мені тюльпан. " червень / липень 1999 року. Париж. Франція.

• Енциклопедія сучасної України-Київ, 2020. т.Т. 22.-С.184
• Національна бібліографія України.ст.46*
• «Le Delarge». Довідник по модерністському та сучасному мистецтву. Видавництво «Grund». Франція.
• Філм “Le Peintre“ ("Художник ") Луізе Альмерос 2017
• viktormusi.com
• «ARTPRICE»
• Віктор Мусі на сайті — «100 Имен. Современное искусство Украины периода Независимости».
• Віктор Мусі на сайті — «АртРу.инфо»
• Viktor Musi Saatchi on-line Gallery
• Viktor Musi artistescontemporains.org
• міжнародний довіднік аукціонів
• www.film-documentaire.fr