Вінтон Серф

Серф народився в Нью-Гейвен, штат Коннектикут, мати — Мюріель (уроджена Грей), домогосподарка, батько — Вінтон Терстон Серф, авіаційний інженер.[13] Перше місце роботи Серфа після здобуття ступеня бакалавра з математики в Стенфордському університеті було в IBM, де він працював протягом двох років (1965—1967) як системний інженер підтримки інтерактивної мови програмування QUIKTRAN.[8] Він залишив IBM і вступив до аспірантури в Каліфорнійському університеті, де він здобув ступінь магістра в 1970 році і ступінь доктора філософії в 1972 році.[1][14] Під час навчання в аспірантурі під керівництвом професора Джеральда Естріна Вінт Серф також працював у групі професора Леонарда Кляйнрока, яка займалась передачею пакетів даних в мережах і з'єднала перші два вузли ARPANET, попередниці Інтернету, Серф вніс вклад в створення хост-хост протоколу для ARPANET.[15] Навчаючись в Каліфорнійському університеті, він познайомився з Робертом Каном, який розробляв апаратну архітектуру ARPANET.[15] Здобувши ступінь доктора філософії, Серф у 1972—1976 рр. був асистентом професора Стенфордського університету, де він провів дослідження протоколів взаємодії мереж з комутацією пакетів, а також спільно з Робертом Каном розробив стек протоколів DoD TCP/IP.[15] У 1976 р. Серф перейшов до DARPA, де він працював до 1982 р.

Серф грає в Spacewar! в музеї комп'ютерної історії, 2007 рік

Як віце-президент з конструкторських і технологічних питань (Vice President of Engineering) MCI Digital Information Services Corporation (дочірня компанія MCI Communications[16]) з 1982—1986 рік, Серф керував розробкою MCI Mail, першої комерційної системи електронної пошти, підключеної до Інтернету. Серф повернувся у MCI в 1994 році і працював старшим віце-президентом з архітектури даних, старшим віце-президентом з інтернет архітектури та розробок, старшим віце-президентом з інтернет архітектури та технології (з вересня 1998 MCI Communications вже стала MCI WorldCom Corporation), очолюючи команди розробників архітектури та інженерів, які проектували передові мережеві структури, включаючи засновані на Інтернеті рішення для доставки комбінації даних, інформації, голосу та відео для споживчого використання та бізнесу. На цих посадах він допомагав направляти корпоративну стратегію розвитку з точки зору технічної перспективи.

1992 року Серф і Боб Кан стали співзасновниками Internet Society, завданням цієї організації є забезпечення керівництва в галузі освіти, політики та стандартів, пов'язаних з Інтернетом.

Протягом 1997 року входив до складу Ради піклувальників Галлаудетського університету[17]^{[недоступне посилання]}, університету для навчання глухих і слабочуючих, а у 2010 р. призначений в Раду партнерів (Board of Associates) університету.[18] Серф сам є слабочуючим.[19]

Серф працює в Google, як віце-президент і головний проповідник Інтернету з жовтня 2005 року.[20] У цій ролі він став добре відомий своїми прогнозами про те, як технологія вплине на майбутнє суспільство, охоплюючи такі області, як штучний інтелект, захист навколишнього середовища, появу IPv6, перетворення індустрії телебачення і моделі його передачі.[21]

З 2010 року працює уповноваженим Комісії з широкосмугового зв'язку для цифрового розвитку, органу ООН, який прагне зробити широкосмугові інтернет-технології більш доступними.[22]

Серф став членом Ради директорів Інтернет корпорації з присвоєння імен і номерів (ICANN) в 1999 році і працював в ній до листопада 2007 року.[23]

Серф був членом Консультативної ради з ІТ при президенті Болгарії Георгії Пирванові (з березня 2002 року по січень 2012 року). Він також є першим віце-президентом членом Консультативної ради Eurasia Group — організації, яка займається консалтингом з політичних ризиків.[24]

• Айзексон, Волтер (2017). Інноватори: Як група хакерів, геніїв та ґіків здійснила цифрову революцію. Київ: Наш Формат. с. 488. ISBN 978-617-7279-81-4.