Вітвер Іван Олександрович

Іван Олександрович Вітвер (25 лютого 1891 року, Ільїно —15 серпня 1966 року, Москва) — російський радянський економіко-географ, країнознавець, доктор географічних наук (1938), професор МДУ імені М. в. Ломоносова (1935) і МДІМВ[2][3]. Заслужений діяч науки РРФСР, лауреат Державної премії СРСР[3]. Засновник радянської наукової школи соціально-економічного країнознавства, автор серії підручників з соціально-економічної географії зарубіжних країн[3].

Вітвер Іван Олександрович
Народився 25 лютого 1891(1891-02-25)
Тверська губернія, Російська імперія
Помер 15 серпня 1966(1966-08-15)[1] (75 років)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
Діяльність економіст, географ
Alma mater Історико-філологічний факультет Московського державного університетуd
Заклад Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Ступінь доктор географічних наук
Аспіранти, докторанти Вольський Віктор Вацлавович, Максаковський Володимир Павлович і Слука Олександр Євгеновичd
Нагороди

Біографія

Іван Олександрович Вітвер народився 25 лютого 1891 року в присілку Ільїно Іллінської волості Корчевського повіту Тверської губернії (тепер Маловасильївське сільське поселення Кімрського район) в родині швейцарського сировара і російської дворянки[4].

Впродовж 1910—1913 років Іван Олександрович навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Московського університету, де слухав лекції з географії та антропології професора Дмитра Миколайовича Анучина[4]. Пізніше облишив навчання і поступив до Московської консерваторії[4]. 1916 року, після завершення навчання в консерваторії повернувся до університету, 1921 закінчив історико-філологічний факультет за спеціальністю «історія»[2]. Впродовж 1922—1926 років навчався в аспірантурі Московського університету, паралельно працюючи науковим співробітником в Інституті історії[4]. У вільний час викладав історію та економічну географію в школі[4]. 1925 року Вітвер захистив дисертацію на тему «Військові поселення в Росії на початку XIX століття» і отримав ступінь магістра історії[4]. Після цього він перейшов на роботу в редакцію видавництва «Велика радянська енциклопедія», де пропрацював до 1933 року спочатку у відділі історії, потім географії[4][5].

1929 року Микола Миколайович Баранський запросив Вітвера читати курси з Латинської Америк ина кафедрі економічної географії СРСР географічного факультету МДУ[6]. У 1933 року отримує посаду доцента. Через рік стає завідувачем першої в Росії кафедри економічної та політичної географії капіталістичних країн. Ще через рік — доктором географічних наук і професором без захисту дисертації (звичайна практика того часу)[4]. Цю посаду він обіймав до 1954 року[5]. Впродовж 1934-1936 років паралельно читав курси лекцій в Інституті червоної професури і в Комуністичній академії, працював в науково-дослідному Інституті географії[4].

Під час німецько-радянської війни, впродовж 1941—1943 років перебував в евакуації, був деканом географічного факультету в Ашхабаді і Свердловську. У 1944—1954 роках викладав на факультеті міжнародних відносин МДУ, пізніше Московський державний інститут міжнародних відносин (МДІМВ)[5]. Надалі зосередився на науковій та адміністративній роботі, був змушений залишити посаду завідувача кафедрою економічної географії капіталістичних країн 1954 року через проблеми зі здоров'ям[5].

Могила Вітвера на Новодівичому кладовищі Москви

Іван Олександрович Вітвер, як і ряд інших радянських географів, жодного разу не був за межами СРСР, що не заважало йому викладати економічну географію зарубіжних країн і писати підручники з країнознавства.

Помер Іван Олександрович 15 серпня 1966 року, у віці 75 років, похований на Новодівичому кладовищі Москви.

Наукові праці

Іван Олександрович був організатором науки, одним із засновників радянської наукової школи соціально-економічної географії зарубіжного світу і країнознавства[2]. Спеціалізувався на вивченні країн Латинської Америки, Франції, Німеччини та інших країн Європи; засновник відповідних напрямків в університеті[4][3]. Автор відомого підручника «Економічна географія зарубіжних країн», що витримав 15 перевидань впродовж 1935—1955 років[2][3]. Підручник був перекладений на ряд європейських мов і видавався в Польщі, Чехословаччині, Болгарії, Угорщині, НДР, Китаї, Японії, Великій Британії, Франції[3]. Вітвер створив в Московському університеті курси з географії світового господарства, історії економічної і політичної географії зарубіжних країн, спецкурси з географії Німеччини, Франції і Великої Британії[4].

Основні праці:

Нагороди і відзнаки

Іван Олександрович за свої здобутки в досліджуваній області був заслужено відмічений рядом нагород:

Примітки
  1. Витвер Иван Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Вітвер Іван Олександрович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. (рос.) Витвер, Иван Александрович // Краткая географическая энциклопедия : [у 5 т.] / гол. ред. А. А. Григорьев та ін. — М. : Советская энциклопедия, 1966. — Т. 5 : Юдома — Яя. Дополнения. — 544 с.
  4. ГУ МГУ.
  5. Витвер, Иван Александрович // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  6. Кафедра экономической и социальной географии России МГУ :: История кафедры

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.