Вольський Віктор Вацлавович

Віктор Вацлавович народився 10 серпня 1921 року на Стародубщині, на станції Злинка, Новозибківського повіту, Гомельської губернії Росії (зараз у межах селища Вишков Злинковського району Брянської області) в родині службовця з литовської шляхти[2]. Початкову школу закінчив при станції 1934 року, середню (10 класів) у Малому Вишкові[1][2]. З 1939 року навчався на лісогосподарському факультеті Білоруського лісотехнічного інституту в Гомелі[1].

Студентом, наприкінці 1940 року був призваний до лав Червоної армії[1]. У серпні 1941 року потрапив на фронт німецько-радянської війни на посаду командира відділення зенітної батареї[2][3]. Брав участь в обороні Заполяр'я, восени 1942 року зазнав важкого поранення обох ніг[2][3]. У квітні 1943 року став помічником, а потім командиром вогневого взводу 1354-го зенітного артилерійського полку[2][3]. Того ж року вступив до лав ВКП(б)[2]. Воював на Степовому, Воронезькому і 2-му Українському фронтах. Брав участь у Курській битві, битві за Дніпро, визволенні Правобережної України і Молдавії[2][3]. У серпні 1944 року особливо відзначився під час Яссько-Кишинівської операції, коли його колона під містечком Крицешти (поблизу міста Васлуй) потрапила в облогу й відбивалась упродовж 2 діб, зуміла вирватись з оточення[2]. За що 24 березня 1945 року був нагороджений званням Герой Радянського Союзу[2][3]. 1945 року закінчив курси молодших лейтенантів, незабаром після війни звільнився з армії в запас у званні капітана[2].

1949 року закінчив з відзнакою Інститут міжнародних відносин Міністерства закордонних справ СРСР (МДІМВ) за спеціальністю «економіст-міжнародник, референт-перекладач у країнах Латинської Америки»[1][2]. Залишений в аспірантурі. 1952 року захистив дисертацію кандидата економічних наук на тему «Англо-американська боротьба за нафту в Південній Америці»[1]. Упродовж 1953—1959 років викладач, доцент, старший науковий співробітник МДІМВ[1]. З 1959 по 1999 рік, впродовж 40 років був беззмінним завідувачем кафедри економічної та політичної географії капіталістичних і країн, що розвиваються (нині кафедра соціально-економічної географії зарубіжних країн), географічного факультету Московського державного університету[1]. 1966 року захистив докторську дисертацію на тему «Латинська Америка: нафта і незалежність»[1]. Наступного року присвоєне вчене звання професора. У Московському університеті створив і читав оригінальні курси лекцій: «Соціально-економічна географія Латинської Америки», «Типологія зарубіжних країн», «Економічне районування»[1].

Упродовж 1966—1992 років був директором Інституту Латинської Америки Академії наук СРСР[2]. Упродовж 1969—1993 років був головним редактором журналу «Латинська Америка». З 1970 по 1993 рік — заступник голови Наукової ради з комплексної проблеми «Сучасні проблеми країн» АН СРСР. Вольський Віктор Вацлавович впродовж життя обіймав ряд поважних посад: з 1965 року був членом Всесвітньої ради миру, з 1968 року — президент товариства СРСР-Уругвай, з 1970 року — перший віце-президент Асоціації країн Латинської Америки, з 1980 року — голова радянської асоціації дружби і культурного співробітництва з країнами Латинської Америки.

Помер Віктор Вацлавович 18 листопада 1999 року в Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі[2][4].

Вольський протягом 40 років очолював радянську наукову школу соціально-економічного країнознавства Вітвера, засновник сучасної школи латиноамериканістики[1]. Був завідувачем кафедри соціально-економічної географії зарубіжних країн географічного факультету Московського університету. Ним була розроблена нова концепція соціально-економічної типології країн, вчення про цивілізаційне районування країн світу[1]. За час наукової діяльності В. В. Вольський підготував 31 кандидата і 10 докторів наук.

Вольський Віктор Вацлавович за роки наукової праці опубліковано понад 300 наукових робіт, у тому числі 20 книг[1]. 170 його робіт було перекладено на іноземні мови й видано за кордоном[1]. Основні наукові праці:

• (рос.) Вольский В. В. Латинская Америка: нефть и независимость. — М., 1964.
• (рос.) Вольский В. В. Латинская Америка: взгляд на её проблемы. — М., 1972.
• (рос.) Вольский В. В. Государственное регулирование размещения производительных сил в капиталистических и развивающихся странах. — М., 1975.
• (рос.) Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979—1982. — 576—656 с.
• (рос.) Вольский В. В. Капитализм в Латинской Америке. Очерки генезиса, эволюции и кризиса. — М., 1983.
• (рос.) Вольский В. В. Правда и вымыслы о политике США в Латинской Америке. — М. : Изд-во агентства печати «Новости», 1985.
• (рос.) Вольский В. В. Экономическая география капиталистических и развивающихся стран. — М., 1988.
• (рос.) Вольский В. В. Капиталистические и развивающиеся страны на пороге 90-х годов. — М., 1990.
• (рос.) Вольский В. В. Иван Александрович Витвер: Учёный Учитель. — М. : ИЛА, 1991.
• (рос.) Вольский В. В. Социально-экономическая география зарубежного мира: Учебник для вузов. — М. : Дрофа, 2001.

Вольський Віктор Вацлавович був нагороджений рядом бойових, ювілейних і почесних орденів і медалей[1]:

• 1944 — Орден Червоної Зірки.
• 1945 — Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
• 1969 — Медаль «За заслуги» (ЧССР).
• 1971 — Орден «Знак Пошани».
• 1975 — Орден Трудового Червоного Прапора.
• 1975 — Орден Андреса Бельйо 1 класу (Венесуела).
• 1980 — Орден «За видатні заслуги» ступеня «Велика офіцерська зірка» (Перу).
• 1981 — Орден Дружби народів.
• 1983 — Орден Ацтекського орла 1 класу (Мексика).
• 1984 — Медаль «Бойове братство» (Куба).
• 1985 — Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня.
• 1986 — Орден Трудового Червоного Прапора вдруге.
• 1996 — Орден «За заслуги перед Вітчизною» 4 ступеня.

Вольський Віктор Вацлавович був удостоєний ряду почесних звань, нагороджений преміями:

• 1961 — Заслужений діяч науки РРФСР[1].
• 1976 — лауреат премії імені Д. Н. Анучина[1].
• 1987 — лауреат Державної премії СРСР за 20-томну працю «Країни і народи» в складі авторського колективу[1].
• 1988 — лауреат премії Державного комітету освіти СРСР.
• 1996 — заслужений професор МДУ[1].
• 1999 — лауреат премії імені М. В. Ломоносова МДУ за багаторічну педагогічну діяльність[5].

Почесний член ряду наукових товариств: Географічного товариства Ліми (Перу, 1969), Географічного товариства Санто-Домінго (Домініканська Республіка, 1970), Національного комітету істориків Радянського Союзу (1981), Мексиканського товариства географії і статистики (1990), Аргентинського економічного товариства (1991)[1].

Почесний доктор ряду університетів: Сан-Маркос (Ліма, Перу, 1973), імені Симона Болівара (Барранкілья, Колумбія, 1978), Сан-Паулу (Бразилія, 1981), гаванського (Куба, 1987)[1].

Почесний громадянин ряду міст: Кіто (Еквадор, 1974), Гвадалахара (Мексика, 1977), Меріда (Мексика, 1977), Новозибков (Росія, 1981), Ріо-де-Жанейро (Бразилія, 1985), Халапа-Енрікес (Мексика, 1987)[1].

На будівлі школи в селищі Вишків, де навчався в дитинстві, встановлена ​​меморіальна дошка герою СРСР[2]. На географічному факультеті МДУ аудиторії № 1801 присвоєно ім'я професора Вольського[1].

• (рос.) Вольский Виктор Вацлавович // Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. Абаев — Любичев. — 100 000 прим.
• (рос.) Краснопольский А. В. Отечественные географы. — СПб., 1993.
• (рос.) Профессора и доктора наук МГУ им. М. В. Ломоносова. — М., 1998.
• (рос.) Вольский, Виктор Вацлавович // Кавалеры ордена Славы трёх степеней / Пред. ред. коллегии Д. С. Сухоруков. — М. : Воениздат, 2000. — 10 000 прим. — ISBN 5-203-01883-9.
• (рос.) Учёные Московского университета — действительные члены и члены-корреспонденты РАН. — М. : Изд-во МГУ, 2005.
• (рос.) Фетисов А. С., Кузина И. М., Пименова Р. А., Смирнягин Л. В. Виктор Вацлавович Вольский. Избранные сочинения. — МГУ им. М. В. Ломоносова. — М. : Ойкумена, 2009.

• Кузина И. М.. Вольский В.В. : [рос.] : [арх. 30 квітня 2019 року] / Кузина И. М. // geogr.msu.ru. — Географический факультет МГУ, 2008. — 30 января. — Дата звернення: 11 квітня 2019 року.
• Сайт кафедри соціально-економічної географії закордонних держав МДУ.
• Персональна сторінка Віктора Вацлавовича Вольського на офіційному сайті РАН (рос.)
• Егоров Д. Судьба играет человеком. А человек... судьбой : [рос.] : [арх. 30 квітня 2019 року] / Егоров Д // ug.ru. — Учительская газета. — Дата звернення: 30 квітня 2019 року.