Вітошинці

Розташування

Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 7 км на південний захід від Перемишля та 62 км на південний схід від Ряшева.

Назва

В ході кампанії ліквідації українських назв Вітошинці в 1977-1981 рр. називалися Подґужиска (пол. Podgórzyska).

Історія
Пам'ятна книга при церкві св. Микити в селі Вітошинці у Перемиському повіті. 17 березня 1688 року.

Перші письмові відомості про існування Вітошинців відносяться до періоду правління князя Лева Даниловича, котрий надав право "на володіння землями, полями, лісами і всіма належними від них доходами" села, предкам вітошинських дідичів Левка, Гаврила, Яцка, Тимка, Андріа і Петра Василевичів.[2] Перша датована згадка про село відноситься до 30 червня 1418 р. в документі щодо розмежування Пикулич. Село входило до 1772 р. до складу Перемиського староства Перемишльської землі Руського воєводства.

У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 65 будинків і 397 жителі, а на землях фільварку — 4 будинки і 33 мешканці (333 — греко-католики, 85 римо-католиків, 12 юдеїв).[3]

У 1939 році в селі проживало 720 мешканців, з них 460 українців-грекокатоликів, 230 українців-римокатоликів, 10 поляків і 20 євреїв[4]. Село входило до ґміни Германовичі Перемишльського повіту Львівського воєводства.

Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області[5]. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в березні 1945 року село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решту українців у 1947 р. під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» було виселено на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави[6].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 217 58 143 16
Жінки 212 45 129 38
Разом 429 103 272 54

Церква

У 1922 р. українці збудували дерев’яну греко-католицьку церкву св. Івана Золотоустого. До їх депортації була філіяльною церквою, яка належала до парафії Горохівці Нижанківського деканату Перемишльської єпархії.

Примітки
  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Купчинський О. Акти і документи галицько-волинського князівства ХІІІ - першої половини XIV століть. Дослідження, тексти. Львів: Наукове товариство імені Шевченка у Львові, 2004, - С. 825-828
  3. Witoszyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 675. (пол.)
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 57.
  5. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  6. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Перемишль
  7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.