Галерея Академії (Венеція)

Галерея Академії (Венеція) (італ. Gallerie dell'Accademia) — знаменитий італійський державний музей та картинна галерея.

Галерея Академії (Венеція)
італ. Gallerie dell'Accademia
45°25′51″ пн. ш. 12°19′41″ сх. д.
Тип художня галерея[1] і будівля музеюd
Статус спадщини національна спадщина Італіїd[2]
Склад Gallerie dell'Accademia - Hall IIId, Gallerie dell'Accademia - Hall XXId, Q102227835?, Q81687031?, Gallerie dell'Accademia - room V Giovanni Bellinid, Gallerie dell'Accademia - Hall IId, Hall Id, Sala dell'Albergod і Gallerie dell'Accademia - Hall VIA in the sign of Gentile and Giovanni Bellinid
Країна  Італія[3][2]
Розташування  Італія, Венеція,
Адреса 30123[2]
Стиль Архітектура Відродження, бароко і готика
Архітектор Андреа Палладіо і Джорджо Массаріd
Засновник Наполеон I Бонапарт[1]
Засновано заснована 1750 р.Відкрита 1817.
Відкрито 1817
Відвідувачі 210 149 осіб (2013)[4]
Сайт [*Офіційний сайт Галереї Академії (Венеція)
Галерея Академії (Венеція) (Італія)
 Галерея Академії у Вікісховищі

Історія

Заснування
Альвізе Віваріні. Мадонна зі Святими.

Художні традиції у Венеції сформувалися давно й мали декілька значних змін включно до ХV століття (від Візантії, Риму, Флоренції). Але згодом техніки стали настільки самодостатніми, що самі почали впливати на власних і закордонних художників. Венеціанська школа живопису стала одним із провідних художніх центрів Італії і світу у XVI- XVIII століттях.

Однак художня академія в місті заснована лише в 1750 році набагато пізніше, порівняно з академією братів Каррачі в місті Болонья (кінець 16 ст.), і лише на сім років раніше академії в Петербурзі.

Сенат Венеції видав наказ про створення водночас Галереї художньої академії, а її колекції живопису стали зразками для навчання. Першим директором галереї і президентом академії призначили П'єтро Едвардса.

П'єтро Едвардс
Худ. Чіма да Конельяно. Мадонна зі Святими
Худ. Чіма да Конельяно, Переконання апостола Фоми

П'єтро Едвардс, що посів місце президента Академії[5], став надзвичайно вдалим вибором Сенату Венеції. Був енергійною і працьовитою особою, яка багато зробила для Академії та Галереї, а також для збереження венеціанського живопису у вологому кліматі міста. Так, Едвардс подав у Сенат проект створення реставраційних майстерень у 1777 році, а через рік вони вже запрацювали[5].

Вагому роль П'єтро Едвардс зіграв в перешкоді грабіжницьких вивозів мистецьких скарбів Венеції в Парижі, під час падіння Венеціанської республіки і захоплення Венеції військами Наполеона Бонапарта. Окупаційна французька влада зачинила багато монастирів і церков Венеції. Розпочався масовий розпродаж картин і витворів мистецтва з релігійних установ. П'єтро Едвардс, так як і державний діяч Теодоро Коррер, рятував, купував і переховував значні мистецькі твори, щоб зберегти їх для Венеції та Італії. Частково цьому сприяла і окупаційна французька влада.

Приміщення галереї

Почалася реорганізація самої Академії. Їй віддали приміщення релігійного братства милосердя (Санта Марія делла Харіта), засноване ще у 1260 р., будівлі монастиря (арх. Палладіо), що згоріли в 17 ст. і були відбудовані заново[5]. Реконструкцію закінчили лише у 1811 р. Галерею відчинили для відвідувачів 10 серпня 1817 року.

Формування колекцій
Дж. Белліні. Мадонна родини Контаріні

Твори мистецтва століттями вивозили з Венеції. Картини Тиціана, Лоренцо Лотто, Веронезе, Тінторетто продавали як уславлені вироби скла Мурано (венеціанське скло), мереживо Бурано, книги венеціанських друкарень тощо. Але Венеція мало страждала через продажі, бо довго і сама була войовничою і торгівельною імперією, незважаючи на фальшиво-республіканські форми владних структур. До міста масово звозили коштовні східні тканини, килими, скульптури. Тут роками працювали власні і закордонні майстри — греки, німці, французи.

Венеціанські монастирі і церкви століттями накопичували зразки живопису, скульптур, ювелірних виробів. Частково врятовані і перейдуть в збірки Галереї Академії, Музею Коррер, вельможної приватної збірки. З роками приватні збірки знову перейдуть в музейні заклади Венеції. У 1822 р. колекція Боссі дасть Галереї малюнки Леонардо да Вінчі [Никитюк О. Д. «Художественные музеи Венеции», серия «Города и музеи мира», М., 1979, C. 12.] По заповіту сюди перейшли збірки родин Молін (1816 р.), Контаріні (1838 р.), Хеллман (1850 р.). Колекцію Манфрін Галерея просто придбала сама [Никитюк О. Д. «Художественные музеи Венеции», серия «Города и музеи мира», М., 1979, С. 12.] Однак у 1850 р. російський цар Микола І перекупив збірку родини Барбаріго, що дала Імператорському Ермітажу майже всі його теперішні шедеври Тиціана. Але Галереї вже було що показувати і без збірки Барбаріго.

По іншому склалась доля вівтаря «Ассунта», створеного свого часу Тиціаном. Картину вдалося врятувати з храму і передати до Галереї, де вона зберігалась з її початкового періоду до 1923 року[6]. Лише після цього вівтарну картину повернули до церкви Фрарі, для якої вона і була створена. Але навіть таке рішення важко визнати правильним, бо в церкві не було і немає відповідних музею умов зберігання[7]. Можливість створити і передати копію у церкву Фрарі була проїгнорована.

Приміщення Галереї не були настільки великими, щоб вмістити всі звезені туди вівтарі картини. Частину картин передали у Рим, а частину у Мілан (Пінакотека Брера). Серед важливих надходжень початку 19 століття — картина «Багатій і бідний Лазар» Боніфачо де Пітаті (1483—1557)[8]. Первісна галерея відкрила для відвідин всього п'ять залів[8].

Справи президента академії П'єтро Едвардса продовжили наступні директори — Д, Канталамесса, Д. Фоголарі[6]. Нині це не одна, а декілька галерей.

Шедеври галереї
Худ. Мікеле Марієскі, пейзаж
Худ. Мікеле Марієскі, ведута

Художня вартість збірки надзвичайна, незважаючи на відсутність багатьох картин іноземних майстрів. В цьому характерна особливість збірки, не схожої на картинні галереї Флоренції, Риму, Мілану, Берліну, Мадриду, Лондона.

На відміну від Музею Коррер, Галерея має значні твори майже всіх відомих майстрів Венеції, часто не по одному зразку. Тут є

Малюнки в збірці галереї художньої академії
  • Себастьяно Річчі. «Штудія голови старого», аркуш з альбома
  • Леонардо да Вінчі. «Фігури танцівниць», бл 1515 р.
  • Джованні Амброджо Фіджині. «Штудія чоловічої фігури». 1586 р.
  • Леонардо да Вінчі. Штудія до голови мадонни

Портретний жанр

Обрані твори (галерея)
Бартоломео Віваріні. «Св. Амвросій і святі»

Див. також

Примітки
  1. https://www.gallerieaccademia.it/en/museum-complex
  2. dati.beniculturali.it — 2014.
  3. archINFORM — 1994.
  4. http://www.statistica.beniculturali.it/RILEVAZIONI/MUSEI/Anno%202013/MUSEI_TAVOLA8_2013.pdf
  5. Никитюк О. Д. «Художественные музеи Венеции», серия «Города и музеи мира», М., 1979,с. 11
  6. Никитюк О. Д. «Художественные музеи Венеции», серия «Города и музеи мира», М., 1979,с. 13
  7. Никитюк О. Д. «Художественные музеи Венеции», серия «Города и музеи мира», М., 1979, с. 13
  8. Никитюк О. Д. «Художественные музеи Венеции», серия «Города и музеи мира», М., 1979, с. 12

Посилання

Джерела
  • Никитюк О. Д. «Художественные музеи Венеции», серия «Города и музеи мира», М., 1979
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.