Гальчинський Анатолій Степанович
| Анатолій Степанович Гальчинський | |||
|---|---|---|---|
| Народився |
3 листопада 1935 (86 років) Богуслав, Київська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Країна |
 Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Діяльність | економіст | ||
| Alma mater | Київський університет | ||
| Галузь | економіка | ||
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка | ||
| Посада | Директор Національного інституту стратегічних досліджень у 2002–2005 рр. | ||
| Звання | професор | ||
| Ступінь | доктор економічних наук | ||
| Нагороди |
| ||
Анатолій Степанович Гальчинський (3 листопада 1935, Богуслав, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український економіст, ліберал[1][2]; доктор економічних наук (1980), професор Київського національного університету ім. Т. Шевченко.
Біографія
Народився 3 листопада 1935 року в Богуславі на Київщині.
У 1964 році закінчив економічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.
З 1965 року депутат Миронівської райради Київської області, з 1973 року — депутат Київської міськради.
У 1970 році закінчив аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК КПРС, де навчався разом з Леонідом Кравчуком[3].
У 1975–1988 рр.. завідував кафедрою політекономії Київського педагогічного інституту іноземних мов. У 1988–1991 рр.. — Професор кафедри політекономії Інституту політології та соціології управління; в 1991–1992 рр.. — Завідувач кафедри грошових і валютних відносин Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка; в 1992–1994 р. — завідувач відділу міжнародних валютно-фінансових проблем, головний науковий працівник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
У 1992–1993 рр.. — Член соціально-економічної ради Президента України. У 1994 р. брав участь у підготовці передвиборчої програми Леоніда Кучми. У 1994–2005 рр.. — Радник Президента України з питань макроекономічної політики[4]. З жовтня 1994 очолював робочу групу з підготовки економічної програми Президента України «Шляхом радикальних економічних реформ»; Л. Кучма назвав А. Гальчинського «головним ідеологом» програми реформ, частково реалізованої в 1994–1999 роках[3].
Одночасно починаючи з грудня 1996 по липень 1997 р. був заступником голови Адміністрації Президента України з економічної політики; в 2000–2005 рр.. очолював Національний інститут стратегічних досліджень, з 19 жовтня 2000 по 2005 р. був головою Ради Національного банку України[4].
У 1990-ті роки входив до складу:
- Політвиконкому об'єднання «Нова Україна» (з 1995)
- Політвиконкому МКУ (1993–1996)
- Ради з питань економічної реформи при Президентові України (з грудня 1994)
- Конституційної Комісії (1994–1996)
- Державної комісії з грошову реформу
- Комісії з розробки Національної програми розвитку сільськогосподарського виробництва на 1996–2005 рр.. (З вересня 1995)
- Вищої економічної ради Президента України (1997–2001)
- Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (1997–1999)
- Політради Народно-демократичної партії (з 1996).
головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
Автор наукових праць
Автор більш як 150 наукових праць.[5]
- «Світова валютна система» (1993),
- «Становлення суспільства постформаційної цивілізації» (1993),
- «Основи економічної теорії» (1995, співавтор),
- «Україна: наука та інноваційний розвиток» (1997, співавтор),
- «Кінець тоталітарного соціалізму. Що далі?» (1997),
- «Теорія грошей» (1996, 1997, 1998),
- «Обраним шляхом» (1999),
- «Україна: поступ у майбутнє» (1999).
Нагороди та відзнаки
- Заслужений діяч науки і техніки України (1992)
- Почесна відзнака Президента України
- Орден «За заслуги» II ст. (1999)
- Медаль А. С. Макаренка (1985)
- Орден Бернардо О'Хіггінса (1995, Чилі)
- іменна премія АКБ «INKO» (1995).
Примітки
- ААнатолій Гальчинський: якщо Янукович визнає Майдан - я аплодуватиму стоячи. Новини УНІАН. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 16 січня 2013.
- Анатолий Гальчинский: «Вылечить экономику можно только на либеральной основе». Prostobiz.ua. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 16 січня 2013.
- Федорин В., Кипиани В. Анатолий Гальчинский: «Все премьер-министры в Украине были техническими» // Forbes Украина. — 2011, сентябрь. — № 7.
- Дубинский А. Анатолий Гальчинский: «Инфляция — проблема номер один» // Экономические известия. — 2007, 19 декабря. — № 759 (226).
- Електронні каталоги Web ІРБІС[недоступне посилання з липня 2019]
Література
- Л. В. Губерський. Гальчинський Анатолій Степанович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання
- Гальчинський Анатолій Степанович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Анатолій Гальчинский: «Євроінтеграційна стратегія нашої країни…виключає альтернативи»
- Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
- Совет НБУ ни за что не отвечает. ЭкспрессИнформ. 10 червня 2008. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 22 лютого 2013.
- Анатолий Гальчинский. Персоны. Публичные дебаты. Процитовано 22 лютого 2013.[недоступне посилання з квітня 2019]