Гальчинський Анатолій Степанович

Анатолій Степанович Гальчинський
Народився 3 листопада 1935(1935-11-03) (86 років)
Богуслав, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Національність українець
Діяльність економіст
Alma mater Київський університет
Галузь економіка
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Посада Директор Національного інституту стратегічних досліджень у 2002–2005 рр.
Звання професор
Ступінь доктор економічних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня

Анатолій Степанович Гальчинський (3 листопада 1935, Богуслав, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український економіст, ліберал[1][2]; доктор економічних наук (1980), професор Київського національного університету ім. Т. Шевченко.

Біографія

Народився 3 листопада 1935 року в Богуславі на Київщині.

У 1964 році закінчив економічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

З 1965 року депутат Миронівської райради Київської області, з 1973 року — депутат Київської міськради.

У 1970 році закінчив аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК КПРС, де навчався разом з Леонідом Кравчуком[3].

У 1975–1988 рр.. завідував кафедрою політекономії Київського педагогічного інституту іноземних мов. У 1988–1991 рр.. — Професор кафедри політекономії Інституту політології та соціології управління; в 1991–1992 рр.. — Завідувач кафедри грошових і валютних відносин Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка; в 1992–1994 р. — завідувач відділу міжнародних валютно-фінансових проблем, головний науковий працівник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

У 1992–1993 рр.. — Член соціально-економічної ради Президента України. У 1994 р. брав участь у підготовці передвиборчої програми Леоніда Кучми. У 1994–2005 рр.. — Радник Президента України з питань макроекономічної політики[4]. З жовтня 1994 очолював робочу групу з підготовки економічної програми Президента України «Шляхом радикальних економічних реформ»; Л. Кучма назвав А. Гальчинського «головним ідеологом» програми реформ, частково реалізованої в 1994–1999 роках[3].

Одночасно починаючи з грудня 1996 по липень 1997 р. був заступником голови Адміністрації Президента України з економічної політики; в 2000–2005 рр.. очолював Національний інститут стратегічних досліджень, з 19 жовтня 2000 по 2005 р. був головою Ради Національного банку України[4].

У 1990-ті роки входив до складу:

  • Політвиконкому об'єднання «Нова Україна» (з 1995)
  • Політвиконкому МКУ (1993–1996)
  • Ради з питань економічної реформи при Президентові України (з грудня 1994)
  • Конституційної Комісії (1994–1996)
  • Державної комісії з грошову реформу
  • Комісії з розробки Національної програми розвитку сільськогосподарського виробництва на 1996–2005 рр.. (З вересня 1995)
  • Вищої економічної ради Президента України (1997–2001)
  • Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (1997–1999)
  • Політради Народно-демократичної партії (з 1996).

головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Автор наукових праць

Автор більш як 150 наукових праць.[5]

  • «Світова валютна система» (1993),
  • «Становлення суспільства постформаційної цивілізації» (1993),
  • «Основи економічної теорії» (1995, співавтор),
  • «Україна: наука та інноваційний розвиток» (1997, співавтор),
  • «Кінець тоталітарного соціалізму. Що далі?» (1997),
  • «Теорія грошей» (1996, 1997, 1998),
  • «Обраним шляхом» (1999),
  • «Україна: поступ у майбутнє» (1999).

Нагороди та відзнаки

Примітки

  1. ААнатолій Гальчинський: якщо Янукович визнає Майдан - я аплодуватиму стоячи. Новини УНІАН. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 16 січня 2013.
  2. Анатолий Гальчинский: «Вылечить экономику можно только на либеральной основе». Prostobiz.ua. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 16 січня 2013.
  3. Федорин В., Кипиани В. Анатолий Гальчинский: «Все премьер-министры в Украине были техническими» // Forbes Украина. — 2011, сентябрь.   7.
  4. Дубинский А. Анатолий Гальчинский: «Инфляция — проблема номер один» // Экономические известия. — 2007, 19 декабря.   759 (226).
  5. Електронні каталоги Web ІРБІС[недоступне посилання з липня 2019]

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.