Гамлет-машина

«Гамлет-машина» (нім.Die Hamletmaschine) — постмодерністська драма німецького драматурга і режисера Гайнера Мюллера. Написана в 1977 році за мотивами п'єси Вільяма Шекспіра "Гамлет". Ідея п'єси виникла у Мюллера після того, як він переклав Шекспірівського Гамлета. Деякі критики стверджують, п'єса показує проблематику і роль інтелігенції за часів східнонімецького комунізму; інші стверджують, що п'єсу треба розуміти відносно ширше постмодерністської концепції. Особливістю п'єси є те, що вона не зосереджена на звичайному сюжеті, а є послідовністю монологів, де головний герой залишає свою роль і роздумує над тим, ніби він актор.

Гамлет-машина
нім.Die Hamletmaschine
Жанр драма
Автор Гайнер Мюллер
Мова українська
Написано 1977
Опубліковано 1978

Огляд

Вистава складається із сцен. Весь текст складається приблизно із дев'яти сторінок. Сам сценарій дуже компактний і відкритий для інтерпретації; повторюються теми фемінізму та екологічного руху.

П'єса є однією з найчастіш виконуваних п'єс Мюллера і (можливо) його найвідомішою на сьогодні; Мюллер сам брав участь в семи-з-половиною-годинному спектаклі "Гамлет" (в якому Hamletmaschine була п'єсою-в-грі) в Берліні в 1990 році.

Постановки п'єси

Світова прем'єра Hamletmachine відбулася в 1979 році в театрі Théâtre Gérard Philipe в Сен-Дені, Франція.[1] У США прем'єра вистави відбулася у березні 1984 р. в Freies Theater München в університеті Південної Флориди.[2] Після цього була поставлена у грудні того ж року спектаклем в театрі для нового міста (Theater for the New City) в Нью-Йорку[3] і в травні 1986 року в Нью-Йоркському університеті, де режисером був Роберт Вілсон.[4]

Британська прем'єра пройшла 7 березня 1985 року в Лондоні в The Gate Theatre, Ноттінг Хілл, у подвійній постановці із іншою п'єсою Хайнера Мюллера "Маузер", режисером обох п'єс був Пол Брайтвелл, який раніше поставив із студентами Мюллерівський Zement в університеті Ессекса. Ніколас де Джонг із Гардіан описав Hamletmachine як "сцена кишить образами" і "приголомшливе повідомлення зі Східної Німеччини".

У 1992 році спектакль був поставлений в університеті Каліфорнії в Ірвіні режисером Кейт Фоулер, як криваві фантазії у "лабораторії Франкенштейна", в якому промислові м'ясні гаки служили "поплавцем" Офелії. У 2002 році Лос-Анджелес Таймс опублікувала 35-річний ретроспективний список передового мистецтва "on the wilder side" і університетська постановка Hamletmachine була однією з п'яти "найкривавіших" у списку.[5]

У 1992 році Йозеф Шайлер та Азіза Гаас розвинули «Гамлет-машину» в Токіо паралельно з постановкою «Гамлета» трупи Tokyo Engeki Ensemble, відомої своїми традиційними адаптаціями Брехта, на противагу відкритому й експериментальному підходу, який Шайлер і Гаас виробили як члени групи TheaterAngelusNovus. Результатом проекту став новий переклад Hamletmachine японською мовою і 15 експериментальних вистав від 45 хвилин до 12 годин. Це було зафіксовано в книзі HamletMaschine.Tokyo.Material.[6]

У 2007 році була поставлена в театрі Семюела Беккета в Дубліні, Ірландія, режисер Пол Картон.

У 2010 році, Ван Чонг зробив перші постановки Hamletmachine в Китаї. Натяки на китайську і північнокорейську політичні ситуації викликали суперечки. Тим не менш, п'єса пройшла в Пекіні і Ханчжоу без заборон.[7] В шоу було задіяно чотири актори китайської опери і одна дитина. Критики називали його "деконструкції Китайської опери" і "найцікавіша робота на Пекінському Міжнародному Молодіжному театральному фестивалі".[8]

В Україні

29 червня 2016 року[9] в Чернігівському театрі ляльок було вперше в Україні поставлено п'єсу Гамлет-машина (допрем'єрний показ). Прем'єра п'єси відбулася у вересні 2016 року.[10] Постановку було здійснено за підтримки Гете-інституту. Режисер — заслужений артист України Гольцов Віталій Володимирович. Головну роль (Гамлета) зіграв заслужений артист України Олексій Биш, актор Чернігівського молодіжного театру.[11]. На сцені актор, з'являючись в кожній дії, більше години виконує складні психологічні, а часто і фізичні дії (віртуозність пластики театральні критики відзначають окремо[12]) у процесі болісно-хворобливого монологу.

10 березня 2017 року виставу показали в Києві[13], 21 березня — в Хмельницькому,[14][15] 27 березня — в Кременчузі[16] на фестивалі «Кременчуцька театральна весна 2017».

Після цього «Гамлет-Машину» показали на ІІІ-му Міжнародному театральному фестивалі "І Люди і Ляльки" у м. Львів.

А у жовтні 2017 Чернігівський театр ляльок ім. О.Довженка представив виставу «Гамлет-Машина» на Х Міжнародному театральному фестивалі «Подільська Лялька», який проходив у м. Вінниці.

Адаптації

Hamletmachine має різні адаптації до інших ЗМІ:

  • Hamletmachine, радіо-драма, включаючи музику Einstürzende Баргельд. Музика була випущена окремим компакт-диском у 1991 році. Blixa Bargeld грав роль принца Гамлета і Гудрун Гут зіграла Офелію.
  • Die Hamletmaschine-Oratorio, ораторія композитора Жоржа Апергіса.
  • Die Hamletmaschine, опера 1987 року постановки Вольфганга Рима.
  • Szenische Kammermusik nach Heiner Müllers “Hamletmaschine”, 1991 класичний твір для п'яти інструментів (Рут Цехлін).
  • Hamletmachine: не довгий фільм, короткометражний фільм 2010 року від режисера "Барселони" Агустіна Кальдерона.[17] У 2016 році фільм був викладений на сайті відеохостінгу Vimeo.[18]

Похідні

У 2011 році пуерторикано-американська письменниця Джаніна Браскі опублікувала роман Сполучені Штати Банану, де критикувала корпоративну Америку. Роман заснований на Hamletmachine.[19]

У 2013 році Citi Garage Theatre в Санта-Моніці, Каліфорнія, поставив прем'єру Opheliamachine, постмодерністську драму польсько-американського драматурга Магди Романської. Opheliamachine була відповіддю на Hamletmachine Хайнера Мюллера. Постановка отримала хороші відгуки критиків з багатьох ЗМІ Лос-Анжелеса.

Записи
  • Die Hamletmaschine (with Blixa Bargeld), Rough Records 1991
  • Maschine (by Ester Brinkmann), Supposé 1998

Примітки
  1. Théâtre Gérard Philipe, Historique. theatregerardphilipe.com. Процитовано 29 грудня 2017.
  2. Freies Theater München, Produktionen 1970 bis 2010. freies-theater-muenchen.de. Процитовано 29 грудня 2017.
  3. Stage: 'Hamletmachine' In American Premiere. nytimes.com. 22 грудня 1984. Процитовано 29 грудня 2017.
  4. Stage: Cranking Up A Powerful 'Hamletmachine'. nytimes.com. 25 травня 1986. Процитовано 29 грудня 2017.
  5. Friedman, Dan, ed., Mueller in America,, "Who is He Supposed to Be?", pub. Castillo Cultural Center, 2003.
  6. Aziza Hass (ed.): HamletMachine.Tokyo.Material. Eine Theaterarbeit von Josef Szeiler und Aziza Haas in Japan. Berlin 1996. ISBN 3-923854-86-2
  7. 薪传实验剧团. Jingdesign.cn. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 20 лютого 2012.
  8. 薪传实验剧团. Jingdesign.cn. 6 жовтня 2010. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 20 лютого 2012.
  9. В Черниговском театре кукол испытывали «Гамлет-машину». Svoboda.fm (рос.). 30.06.2016. Архів оригіналу за 07.03.2018. Процитовано 22.06.2017.
  10. Щукіна, Юлія. Трагіфарс доби глобалізації. До свого 40-го сезону Чернігівський театр ляльок ім. О. Довженка представив глядачам прем’єру — «Гамлет-машина». "День". Процитовано 20 лютого 2018.
  11. Гамлет. Машина в человеческом измерении/ ред. Л. Томенчук // Театральний огляд. — 2017. — Вип. 5. — С.30-33
  12. Щукіна Ю. Гармонія дисонансів // Український театр. — 2017. — № 2-3. — С.30-31
  13. "Гамлет-машина". Газета "День" (укр.). Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 21 червня 2017.
  14. Черниговская «Гамлет-Машина» в числе лучших премьер сезона. Лента новостей Чернигова. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 21 червня 2017.
  15. Чернігівська «Гамлет-Машина» в числі кращих прем’єр сезону, gorod.cn.ua, 24 березня 2017
  16. Скажена машина: Гамлета з лайна та крові презентували кременчужанам, "Кременчуцький ТелеграфЪ", 28.03.2017
  17. Hamletmachine - Catalan Films & TV. Catalanfilmsdb.cat. Процитовано 20 лютого 2012.
  18. HAMLETMACHINE - a non-long movie, Calderón Agustín. 2011. Процитовано 14 грудня 2016.
  19. New York Times ~ Giannina Braschi | gianninabraschi. Gianninabraschi.wordpress.com. 10 листопада 2011. Процитовано 31 липня 2012.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.