Биш Олексій Володимирович

Олексій Володимирович народився у звичайній робітничій сім'ї. Проте вже в сімейному колі він виявив схильність до акторської професії: разом з матір'ю (яка ніколи не працювала акторкою) вони влаштовували майже повноцінні постановки (з костюмами і декораціями) на дому для близьких людей і сусідів по вулиці.

Під час навчання у місцевій школі № 15, що знаходилась по інший бік рідної вулиці, Олексій відвідував драматичний гурток. А потім, за порадою класного керівника, почав грати на сцені Народного Українського Музично-Драматичного Театру м. Нікополя, який заснувала акторка Ніжинського театру Надія Старикова[1]. Відвідував колектив народного танцю «Радість»[2], а також капелу бандуристів останнього кобзаря Січі Миколи Топчія[3].

Після школи Олексій став студентом Дніпропетровського Державного Театрального Училища на спеціальності «актор театру драми»[3]. Навчався у Зої Сєленкової (учениця Бориса Захави)[4]. По завершенні 4-х курсів навчання із червоним дипломом у 1993 р., він поїхав шукати свій театр. Першим місцем роботи став Рівненський Обласний Музично-Драматичний театр, де Олексій зіграв 8 ролей за сезон[2]. Після цього він вирішив шукати своє місце далі, і став актором Львівського театру Української Армії (Театр Радянської армії ПрикВО до 1992 року). Там працював на одній сцені з народними артистами Анатолієм Кравчуком, Віктором Щербаковим, Жанною Тугай, а також Зінаїдою Дехтярьовою, яка взялась бути особистим наставником молодого актора.

Не затримавшись у Львові надовго (театр радянської армії був приречений на забуття у Львові), поїхав до Чернігова за рекомендацією знайомих у 1993 році[5]

У Чернігівському молодіжному театрі

Про, тоді ще зовсім молодий, Чернігівський обласний молодіжний театр Олексій Биш почув від львівського колеги і приятеля Вадима Тадера. А перше знайомство Олексія із чернігівськими акторами і режисером Геннадієм Касьяновим сталось, знову ж таки, завдяки цьому ж приятелю у Львові, куди чернігівська трупа приїхала з виїздом. Геннадій Касьянов зацікавився молодим актором, і запросив його до Молодіжного театру, куди Олексій і вирушив.

6 травня 1994 року, одразу з вокзалу Олексій Володимирович пішов шукати нещодавно створений театр. Першою виставою, в якій він був задіяний у новому театрі стала прем'єра"Над прірвою в житі" (за Дж. Селінджером), де Олексій Биш зіграв роль Еклі.

Практично в той же час у театрі довелось шукати заміну на роль Голохвастова у виставі «За двома зайцями». Взяли Олексія, який потім грав цю роль більше 20 років і заслужив народну любов у чернігівського глядача[6].

За роки в чернігівському театрі Олексій Биш відзначився як актор, що зайнятий у найбільшій кількості вистав. Вистав без його участі практично немає. У послужному списку є як головні ролі (Голохвастов, вождь Бромден, Войницький Іван Петрович), так і невеликі. Про віддану працю, навіть стосовно невеликих ролей, актор відповідає фразою: «Немає маленьких ролей…»[4].

Молодіжний театр, час від часу, надає можливість акторам побути режисером-постановником в рамках проекту «МайАрт». Традиція виникла десь на межі тисячоліть. Перша ж постановка Олексія Биша була представлена на початку 2003 року, це була вистава — «Черевики на товстій підошві» за П.Гладиліним. У виставі були задіяні два актори: власне Олексій, а також Любов Веселова. Слідом за цією виставою також разом з Любов'ю Веселовою здійснив постановку вистави " Я почав молитися Богу" за щоденниками О.П. Довженка та його оповіданнями "Мати" та "Хата", створившу власну літературну композицію. Прем'єра відбулась на батьківщині письменника на подвір'ї Літератірно-меморіального музею в м.Сосниця. Найбільш тиражованою за кількістю показів стала вистава «Зачарована десна», за однойменною повістю О. П. Довженка. До постановки Олексій Биш залучив ширше коло чернігівських акторів. Окрім Олексія у ролі батька та Довженка у зрілому віці, у виставі грають Євгеній Сидоренко (роль юного Сашка), Юлія Матросова (прабабка Марусина) тощо; вистава і нині не знята з репертуару і регулярно представляється на різноманітних заходах по Чернігову і області, пов'язаних з життям і творчістю О. П. Довженка.

У другій половині 2000-х років Олексія Биша прозвали у мистецьких колах «передвижником», оскільки він почав працювати на два театри у двох містах (Чернігові і Ніжині). До Ніжина Олексія запросив директор театру заслужений працівник культури України Юрій Муквич і його художній керівник народна артистка України Алла Соколенко. Там актор зіграв ряд ролей, але найбільш визначними у цей період були його власні постановки. На сцені Ніжинського театру Олексій Биш реалізував 9 постановок, першою з яких була вистава «Квартет для двох» за п'єсою Анатолія Крима, згодом «Циганка Аза» М.Старицького[7], "Одруження"М.Гоголя, «Амор. Кохано. Італьяно» Альдо Ніколаї.

Виставу «Циганка Аза» ніжинці привозили на XVIII Міжнародний фестиваль «Слов'янські театральні зустрічі» до Чернігівського академічного музично- драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка.

Постановка «Квартет для двох» отримала диплом за найкращий акторський ансамбль і сценічну мову на ІХ Міжнародному театральному фестивалі «Мельпомена таврії»[8], а постановка «Амор.Кохано.Італьяно" відзначилась дипломом на „Слов'янських театральних зустрічах“ в м.Брянськ[9][3].

Постановка „Одруження“ отримала диплом на ХІ фестивалі „Мельпомена Таврії“, присвяченому 200-річчю Миколи Гоголя у червні 2009 року[10].

У Чернігівському молодіжному театрі за цей період Олексій поставив виставу "Танго" за Славоміром Мрожеком[11].

В наш час Олексій Биш є актором, який зайнятий у виключній більшості вистав Чернігівського Молодіжного театру. Найбільш популярними у глядачів є його ролі у виставах „Політ над гніздом зозулі“ Дейла Васермана за романом Кена Кізі (роль індіанця Бромдена, добровільного пацієнта психлікарні, що симулює німоту), „Собаче сердце“ за М.Булгаковим (роль Шарикова до і після перетворення на людину), Бравий вояка Швейк за Я.Гашеком (декілька радикально різних образів) тощо. Нові ролі актора захоплено зустрічають як місцеві ЗМІ[12], так і всеукраїнські та міжнародні фестивалі на яких Олексій регулярно стає лауреатом премій.

Значний успіх принесла вистава «Оскар і Рожева пані», поставлена у 2014 році[11]. Вистава про сенс життя, в основі сюжету якої покладена історія хлопчика, який бореться із смертельною хворобою, вперше була представлена 14 січня 2014 року[13] на малій сцені Чернігівського Молодіжного театру. У квітні 2015 року виставу показали дітям-сиротам з Чернігівського притулку «Надія» . Надалі відбулись гастролі-турне у Житомирі, Бердичеві, Новоград-Волинському тощо[14].

До Міжнародного Дня театру у 2018 р. Олексій Биш підготував прем’єру веселої, музичної, кумедної вистави під назвою «Поговорімо як художник з художником» за двома одноактними п’єсами Р. Андерсона та Л. Зоріна[15].

У 2019 р. Олексій виступив режисером-постановником поетичної вистави "Пан Перевертас" за творами літератора й громадського діяча Сергія Пантюка[16].

Навесні 2016 року Чернігівський театр ляльок ім. О. Довженка покінчив із стереотипом про ляльковий театр як суто дитячий. Художній керівник театру Віталій Володимирович Гольцов почав працювати над постмодерновою п'єсою німецького драматурга ХХ сторіччя Гайнера Мюллера «Гамлет-Машина» (вперше в Україні[17]). На синтетичну постановку, із залученням ляльок і живих акторів, шукали акторів, які витримають експресивний темп складної п'єси (Текст Гайнера Мюллера вирізняється радикальністю і жорсткістю навіть у наш час)[17]. Роль Гамлета режисер запропонував Олексію Бишу, як актору захопленому у своїй професії[18]. Вибір було виправдано. На сцені актор, з'являючись в кожній дії, більше години виконує складні психологічні, а часто і фізичні дії (віртуозність пластики театральні критики відзначають окремо[17]) у процесі болісно-хворобливого монологу.

Допрем'єрний показ у Чернігові відбувся 29 червня 2016 року[19]. А прем'єра пройшла у вересні 2016 року[20]. 10 березня 2017 року виставу показали в Києві[21], 21 березня — в Хмельницькому[22], 27 березня — в Кременчузі[23] на фестивалі «Кременчуцька театральна весна 2017».

Творча група постановки «Гамлет-Машина» повернулась з позитивними відгуками від львівських глядачів та театральних знавців з ІІІ Міжнародного театрального фестивалю «І Люди і Ляльки» у м. Львів. А у жовтні 2017 Чернігівський театр ляльок ім. О.Довженка представив виставу «Гамлет-Машина» на Х Міжнародному театральному фестивалі «Подільська Лялька», який проходив у м. Вінниці. Затим на фестивалі вистав поза сценою Osten-Saken  у Немішаєвому[6].

У цьому році постановка п'єси Гайнера Мюллера "Гамлет-машина", яка була вперше поставлена в Україні за допомогою Гетте інституту, співпала із творчим ювілеєм заслуженого артиста України Олексія Биша.

В 2021 році закінчив навчання в Національній Академії Керівних Кадрів Культури і Мистецтв (НАКККіМ) в м.Київ та отримав диплом режисера з відзнакою.

Вже на початку 1990-х Олексій Биш робив свої перші режисерські спроби. У Народному театрі МБК (Нікополь) в рамках обласного фестивалю „Україна моя“ був поставлений спектакль „Дівчина з легенди“ за поемою „Маруся Чурай“ Ліни Костенко[24]. Першою спробою на професійному рівні стала постановка п'єси „Чёртова мельница“ Ісідора Штока в Рівненському драмтеатрі[25].

Там же регулярно брав участь у конкурсах розмовного жанру. Тоді Олексія, та його друга і напарника Ігоря Салімонова, запросили із двогодинною гумористичною концертною програмою до Дніпропетровська[26]. У Чернігові в 1996 і 1998 рр. Олексій брав участь у Всеукраїнському молодіжному фестивалі „Перлини сезону“ в жанрі гумору та сатири; У 96-му читав твір Семена Альтова „На цепку“, у 1998 році додались монологи „Багратіон“ того ж автора, і „Впізнає чи не впізнає“ Євгена Дударя. У 1998 році актор став лауреатом у жанрі гумору та сатири[27][26]цього фестивалю.

У 2000-і роки Олексій Биш активно співпрацював з Чернігівським обласним педагогічним ліцеєм і Чернігівським педагогічним університетом. На межі століть, для підготовки майбутніх вчителів, активно впроваджували акторську майстерність як навчальну дисципліну. Олексія Володимировича запросили вести лекції і практичні заняття із студентами. У педліцеї, таким чином, було створено театральну студію «213+» (Назва походить від номера аудиторії), яка через рік представила публіці студентську виставу «Страсти помещиков» за А. Чеховим. З 2000 року на акторських курсах навчались вже студенти першого курсу, з якими Олексій Биш створив виставу «Рудольфио» за п'єсою Валентина Распутіна[25]. Аналогічну співпрацю Олексій вів із Ніжинським університетом[3].

У 2002 році до Чернігівщини завітали працівники «Мосфільму» з метою відзняти матеріал для двох кількасерійних повнометражних фільмів на тему Великої вітчизняної війни: Московська сага та Тяжкий пісок[2]. Серед місцевих акторів почали відбирати необхідні типажі. Олексій записався на кастинг, де йому запропонували ролі німецьких офіцерів. До речі, окрім Олексія, з Молодіжного театру відібрали ще п'ять акторів на епізодичні ролі[28].

Починаючи з середини 2000-х років без Олексія Володимировича не обходились більшість міських і обласних заходів. Донині актор виступає головним ведучим заходів, присвячених визволенню Чернігова з-під німецької окупації, Дня перемоги, пам'яті героїв Крут, історичних святах в Любечі ,Седневі, Новгород-Сіверському тощо. У 2014 році Олексій очолював як режисер творчу групу, яка зняла кліп на пісню «Вставай, Україна!».

Також Олексій Биш регулярно бере участь у різноманітних фестивалях як ведучий (наприклад фестиваль авторської пісні на Голубих озерах[29] або Свято Івана Купала на Голубих озерах), а його постановка «Зачарованої Десни» стала невід'ємним атрибутом заходів, присвячених пам'яті О. П. Довженка.

У 2009 р. працюючи в Ніжинському драматичному театрі ім. Коцюбинського, Олексій Биш отримав звання «Заслужений артист України»[1].

У 2012 р. отримав Міжнародну премію ім. Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за цикл радіовистав[30][4].

У 2015 р. отримав Обласну літературну премію ім. Леоніда Глібова[31][32].

У грудні 2017 року на глядацький загал до Дня Збройних Сил України було представлено прем'єру вистави за поемою «Рубікон», яку написав поет, чернігівський громадський діяч Юрій Соколов. Уривки з твору вже читали на широкий загал, а повністю, з музичним супроводом (автор музики до вистави Тарас Тарасенко), — вперше. Втілили постановку вистави в життя її режисер, заслужений артист України Олексій Биш та артистка філармонійного центру, мати загиблого героя Володимира Близнюка Олена Белеванцева[33]. Постановка і читання мали успіх і в подальшому, так виконання відбулось у таборі тактичних навчань з територіальної оборони «Північна фортеця — 2018»[34].

У травні 2018 року завершився український формат II Міжнародного фестивалю AndriyivskyFest, що відбувся на сцені Київського академічного театру «Колесо». На цьому знаному театральному форумі Олексій Биш отримав диплом «За кращу чоловічу роль» у виставі «Воццек» (Чернігівський Молодіжний Театр)[35][6].

У вересні 2018 р. отримав Обласну літературно-мистецьку премію ім. М.Коцюбинського за роль Гамлета у виставі «Гамлет-Машина»[36][37][38].

6 липня 2020 р. в чернігівському Центральному парку культури та відпочинку відзначалось свято Івана Купала. До свята було підготовлено масштабне театралізоване шоу "Цвіт папороті" режисером-постановником якого виступив Олексій[39]. Організацію дійства режисер анонсував словами:

"Фішка" нашого проєкту в його театралізації – це не концерт з конферансом, а повноцінне сюжетне дійство, із якісним сценарієм, сценографією, танцями, піснями. Це, швидше, схоже на такий етномюзикл, де переплітаються фольклорні мотиви й елементи твору Лесі Українки "Лісова пісня"[40].