Ганс-Георг Гадамер
| Ганс-Георг Гадамер | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Hans-Georg Gadamer | ||||
| Західна філософія | ||||
 | ||||
| Народження |
11 лютого 1900 Марбург, Німеччина | |||
| Смерть |
12 березня 2002 (102 роки) Гайдельберг, Німеччина | |||
| Поховання | Гайдельберг | |||
| Громадянство (підданство) |
 Німеччина | |||
| Проживання | Німеччина | |||
| Знання мов |
| |||
| Ім'я при народженні | Ганс-Георг Гадамер | |||
| Діяльність |
| |||
| Викладав | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла, Франкфуртський університет, Марбурзький університет і Лейпцизький університет | |||
| Член | Саксонська академія наукd, Національна академія деї Лінчеї, Німецька академія мови і поезії, Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук, Гайдельберзька академія наук, Саксонська академія наукd, Саксонська академія наукd і Туринська академія наук[2] | |||
| Науковий ступінь | докторський ступінь[3] (1922) | |||
| Школа / Традиція |
континентальна філософія герменевтика | |||
| Основні інтереси |
метафізика · епістемологія мова · онтологія · естетика | |||
| Значні ідеї |
герменевтика «практична філософія» «Всі продукти традиції залишаються в рамках традиції» Мова об'єднання скінченного та нескінченного | |||
| Вплинув | Рорті · Ваттімо · Рікер · Габермас · Ґідденс | |||
| Alma mater |
Марбурзький університет Вроцлавський університет | |||
| Зазнав впливу |
| |||
| Вчителі | Мартін Гайдеґґер, Richard Hönigswaldd, Пауль Наторп і Nicolai Hartmann | |||
| Визначний твір |
| |||
| Історичний період | Філософія XX століття | |||
| Посада | член Афінської академії наукd | |||
| Батько | Йоганнес Ґадамерd | |||
| У шлюбі з | Käte Gadamerd | |||
| Нагороди |
| |||
|
| ||||
 Ганс-Георг Гадамер у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ганс-Георг Гадамер (Ганс-Ґеорґ Ґадамер[4]; нім. Hans-Georg Gadamer) (11 лютого 1900, Марбург — 12 березня 2002, Гайдельберг) — німецький філософ, один із найзначніших мислителів другої половини XX ст., відомий передусім як засновник «філософської герменевтики».
Життєпис
Ганс-Георг Гадамер вивчав філософію, історію, теорію літератури, історію мистецтв та євангельську теологію в університетах Бреслау та Марбурга.
У 1922 році захистив докторську дисертацію під керівництвом Пауля Наторпа.
В 1923 році познайомився з Мартіном Гайдеґґером, який викладав у Марбурзькому університеті. Доповнив освіту вивченням класичної філології й у 1929 році захистив дисертацію про платонівський «Філебе».
З 1939 по 1947 роки — професор у Лейпцизькому університеті (в 1946—7 рр. — ректор закладу).
Після дворічного викладання у Франкфурті-на-Майні зайняв кафедру в університеті Гайдельберга, якою раніше керував Карл Ясперс. Ясперсом був заснований в 1953 році журнал «Philosophische Rundschau». Після виходу на пенсію (1968) викладав як запрошений професор в університетах США (до 1989 року).
Філософія
У творі «Істина і метод» (1960) Ганс-Георг Гадамер показує, що науковий спосіб пізнання — не єдиний, і тим більше не універсальний. Він виділяє три основні типи ставлення людини до світу, а отже, розуміння цього світу і «буття» в ньому: «естетичний», «історичний» та «мовний» — і стверджує, що саме досвід мистецтва є спосіб розкриття істини. Історизм XIX ст., навпаки, замінив «розуміння» історії її «вивченням», тобто звичкою розглядати явища тільки як продукт соціальних і культурних обставин, породження «історичної епохи», чужої нашій свідомості. Не рятує і «психологізм», прагнення «вжитися» в досвід іншого. Необхідно з'єднання горизонту автора й «інтерпретатора» на базі мови. При цьому мову Гадамер розуміє як особливу реальність, у якій здійснюється й «розуміння» людьми світу й один одного, і їхнє «дійсне буття».
Григорій Грабович вважає внесок Гадамера вирішальним для становлення герменевтичної теорії сприйняття, також цікавими є його погляди на мови народів і їхню свідомість:
 |
...успадкована мовна форма не може бути відділеною від змісту. Якщо кожна мова є світобаченням..., вона є ним не в сенсі окремого типу мови..., але на підставі того, що цією мовою є сказане або передане |  |
[5].
Нагороди
Основні праці
- Wahrheit und Methode. Grundzüge einer philosophischen Hermeneutik (Істина і метод. Основи філософської герменевтики) — 1960 р.
- Kleine Schriften (Philosophical Hermeneutics) (Маленькі писання /Філософська герменевтика/) — 1967 р.
- Vernunft im Zeitalter der Wissenschaft. (Розум в епоху науки) — 1976 р.
- Dialogue and Dialectic (Діалог і діалектика) — 1980 р.
- Lob der Theorie (Похвала теорії) — 1983 р.
- Das Erbe Europas (Спадщина Європи) — 1989 р.
- Über die Verborgenheit der Gesundheit (Щодо охорони здоров'я) — 1993 р.
- Der Anfang der Philosophie (Початок філософії) — 1996 р.
- Erziehung ist sich erziehen (Виховання як самовиховання) — 2000 р.
- Hermeneutische Entwürfe. Vorträge und Aufsätze (Герменевтичні проєкти. Доповіді і статті) — 2000 р.
- Platos dialektische Ethik. Phänomenologische Interpretationen zum Philebos (Діалектична етика Платона. Феноменологічні інтерпретації Філеба) — 2000 р.
Переклади українською
- Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод. — Том 1: Герменевтика І: Основи філософської герменевтики. — К.: Юніверс, 2000. — 464 c.
- Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод. — Том 2: Герменевтика II: доповнення. — К.: Юніверс, 2000. — 478 с.
- Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика. — К.: Юніверс, 2001. — 288 с.
- Ґадамер Г.-Ґ. Вірш і розмова. Есе. — Львів: Незалежний культурологічний журнал «Ї», 2002. — 188 с.[6]
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Туринська академія наук — 1757.
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118537032 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Ганс-Ґеорґ Ґадамер «Істина і метод». Том 1
- Грабович Г. Теорія та історія:«Горизонт сподівань» і рання рецепція нової української літератури//Григорій Грабович. До історії української літератри. — К. : Критика, 2003. — С. 50-52.
- Ґадамер Ганс-Ґеорґ. ВІРШ І РОЗМОВА. Есе.
Література
- В. С. Лісовий. Ґадамер Ганс-Ґеорґ // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
- Гадамер, Ганс-Георг//Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Ґадамер Ганс-Ґеорґ (стор. 265) // Європейський словник філософій. Лексикон непекладностей. Наукові керівники проєкту: Барбара Кассен і Констянтин Сігов. – Київ: Дух і Літера, 2009 – Т. 1, 576 с.
- Gadamer H.-G. Gesammelte Werke. Bd. 1. - Hermeneutik I. – Wahrheit und Methode. – Tübingen, 1990. — 494 s.
Посилання
- Ганс-Ґеорґ Ґадамер Герменевтика і поетика. — Київ: Юніверс, 2001. — 288 с
- Ганс-Ґеорґ Ґадамер Істина і метод. — Т. 1: Герменевтика І: Основи філософ. герменевтики. — Київ: Юніверс, 2000. — 464 с.
- Ганс-Ґеорґ Ґадамер Істина і метод. — Том 2. — Київ: Юніверс, 2000. — 478 с.
- В. С. Лісовий. Ґадамер Ганс-Ґеорґ // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
- Плотников Н. Человек-традиция. Памяти Гадамера (рос.)
- Волин, Р. Оправдание Сократа: Замечательная и ужасная жизнь Ганса-Георга Гадамера / Пер. Ю. Жиловеца // Лефт.ру/Левая Россия — 2003. — № 17. — Рецензія на Jean Grondin. Hans-Georg Gadamer: A Biography. Trans. Joel Weinsheimer. Yale University Press, 2003. (рос.)