Ганс Бергер

Ганс Бергер народився в родині лікаря регіонального психіатричного притулку Кобурга Паула Фридріха Бергера. Його дідусем за матір'ю був відомий на той час німецький поет та перекладач Фрідріх Рюккерт. Після закінчення гімназії у 18 років Ганс мріяв стати астрономом і всупереч волі батька поступив до Берлінського університету. Проте через рік життя в Берліні Бергер розчарувався та пішов на військову службу, відбуваючи її у 1892 році в Вюрцбургу.[2]

Бергер отримав ступінь доктора медицини в Єнському університеті 1897 року.[3]

Вперше виміряв електроенцефалограму з поверхні голови людини у 1924 році. Фактично удосконалив метод Володимира Правдич-Немінського, отримавши ті самі результати, які Немінський виміряв на мозку собаки у 1913 та 1925 році. Назвав метод замість електроцеребрографії електроенцефалографією. Останній термін увійшов у наукове та медичне використання. Разом з тим Правдич-Немінський намагався відстоювати свій пріоритет та термін, проте невдало.[4]

Окрім робіт з ЕЕГ вивчав зміни інтелекутальних здатностей у хворих з травмами мозку. Бергер одним з перших описав, що люди з пошкодженням лобних часток кори головного мозку мають проблему з мовою («застрягання», персеверацію).[3]

Першу працю щодо «електроенкефалографії» видав у 1929 році, після чого опублікував ще 23 наукові статті на цю тему.[3]

• Berger, H. Über das Elektrenkephalogramm des Menschen. Archiv f. Psychiatrie (1929) 87: 527. doi:10.1007/BF01797193

Під час роботи в клініці одразу після Першої світової війни та за часів Веймарської республіки Бергер мав проблеми в стосунках з керівництвом, оскільки притримувався правих політичних поглядів, порівняно зі загальними соціалістичними настроями того часу.[2] При цьому в багатьох джерелах згадуються переслідування з боку нацистів, які ніби-то й призвели до самогубства Бергера. Але 2013 року було опубліковано архівне дослідження, яке виявило, що в 1938 році Бергер був серед інших співробітників клініки Єнського університету, які були запрошені до так званого «євгенічного суду» для медичних висновків у справах стерилізації психічно хворих людей. 6 апеляцій на рішення цього суду були відхилені за рекомендаціями Бергера. Крім того, асистент Бергера Рудольф Лемке входив до таких судів у ролі засідателя або асесора, з чим пов'язані ще 25 вироків щодо стерилізації. У 1938 році в зв'язку з відставкою Бергера звільнили й від роботи експерта суду. Проте вже в 1941 році ректор Єнського університету, нацист та расист Карл Астель запросив Бергера повернутися до суду, на що той реагував позитивно, хоча й не зміг приступити до роботи через стан здоров'я. Також він підтримував призначення на посаду свого наступника євгеніка Бертольда Кіна. Разом із тим на відміну від багатьох працівників університету Бергер не вступив ані до НСДАП, ані до СА, ані до СС. Він був членом спілки підтримки СС та сплачував внески на користь СС, хоча так поводили себе також ті, хто намагалися захиститися від переслідувань нацистського режиму.[5]

• L F Haas (2003). Hans Berger (1873–1941), Richard Caton (1842–1926), and electroencephalography. J Neurol Neurosurg Psychiatry 74 (9). doi:10.1136/jnnp.74.1.9.(англ.)
• Millett, David Hans Berger: From Psychic Energy to the EEG. Perspectives in Biology and Medicine, Volume 44, Number 4, Autumn 2001, pp. 522-542(англ.)
• Collura TF. History and evolution of electroencephalographic instruments and techniques. J Clin Neurophysiol. 1993 Oct;10(4):476-504.(англ.)

• Millet (2002), «The Origins of EEG» (англ.)
• The Role of the Supernatural in the Discovery of EEGs(англ.)
• Mario Tudor, Lorainne Tudor & Katarina Ivana Tudor (2005). Hans Berger (1873-1941)--the history of electroencephalography. Acta medica Croatica : casopis Hravatske akademije medicinskih znanosti 59 (4): 307–313. PMID 16334737.(хор.)