Гейніце (Ліберец)

Гейніце (чеськ. Hejnice, нім. Haindorf) — це містечко на півночі Чехії, у Ліберецькому краї, в окрузі Ліберець.

Місто
Гейніце
чеськ. Hejnice

Прапор Герб

Координати 50°52′38″ пн. ш. 15°10′54″ сх. д.

Країна  Чехія
Край Ліберецький край
Округ Ліберець
Межує з
сусідні нас. пункти
Kořenovd, Josefův Důld, Bedřichovd, Albrechtice v Jizerských horáchd, Распенава, Lázně Libverdad, Mníšekd, Oldřichov v Hájíchd, Bílý Potokd ?
Внутрішній поділ
  • Ferdinandovd[1], Q56417241?
    • Перша згадка 1381[2]
    Площа 38,411447 км²[3]
    Висота центру 375 м
    Водойма Smědá Riverd
    Населення 2730 осіб (1 січня 2021)[4]
    Часовий пояс UTC+1
    Поштовий індекс 46362
    Автомобільний код LB
    GeoNames 3075894
    OSM r439065 ·R
    Код LAU (NUTS) CZ564044
    Офіційний сайт mestohejnice.cz
    Гейніце
    Гейніце (Чехія)
    Гейніце
    Гейніце (Ліберецький край)

    Відоме місце паломництва християн-католиків.

    Місто розташоване на висоті 370 м над рівнем моря, оточене Їзерськими горами. Через місто протікає ріка Смеда.

    Історія

    За легендою, в 1211 у лісі під липою була збудована каплиця після чудесного зцілення простого селянина. Він придбав і повісив на дереві, під яким зцілився, образ Богородиці.

    Будівником каплиці Марії Благодатної був гер фон Біберштайн; каплицю значно розширили у 1242 та 1272[5].

    Село Гайндорф було побудоване навколо святого місця і вперше згадується в 1381 в земельній книзі правління міста Фрідланд. Коли відбулися подальші чудесні зцілення, у 1352 було збудовано більшу каплицю Св. Івана, а в 1472 її розширено до готичного костелу. З 1558 по 1621 село, як і вся Богемія, перейшли на лютеранство, а римо-католицька церква була закрита.

    Під час Тридцятилітньої війни чудотворний образ Діви Марії був відновлений і вшанований у костелі Св. Івана. У 1690 францисканський орден перебрав церкву під свою опіку.

    У 1696 власник Фрідланда Франц Фердинанд фон Ґаллас збудував у монастирі родинну усипальницю[6]. У 1693 був прокладений паломницький шлях з Фрідланда до Гайндорфа із 15 каплицями. Наплив паломників зробив село процвітаючим місцем. Наприклад, у 1721 було нараховано 64 000 прочан. У 1761 костел згорів, але чудотворний образ Діви Марії було врятовано. Храм був відбудований у 1722—1729 як вражаюча "Базиліка Благовіщення Марії" завдяки зусиллям місцевих жителів та пожертвам іноземців, по проекту празького архітектора Томаса Хафнекера.

    Під час правління імператора Йосифа II відбулись реформи по обмеженню влади церкви. З 1780 по 1790 процесії були заборонені, а дорогоцінні дари освячення вилучені.

    У 1810, після Наполеона Бонапарта, процесії паломників були відроджені. Статистика до Першої світової війни свідчила про щорічну відвідуваність від 60 000 до 70 000 прочан.

    Після скасування кріпацтва та революції в Австрійській імперії у 1848 місто почало належати до округу Фрідланд.

    Наприкінці XIX століття у Гайндорфі активно розвивається туризм, особливо у літні місяці. У 1917 імператор Карл I, який відпочивав тут, надав Гейніце статус міста.

    Згідно з Мюнхенською угодою місто було приєднане до Німецького рейху і до 1945 входило до Судетської області. Після закінчення Другої світової війни німецьке населення Гейніце було виселене.

    У 1968, під час Празької весни, місце паломництва знову було відроджено. Сьогодні місто є популярним місцем екскурсій, завдяки прочанам, а також пішохідному і велосипедному туризму.

    Визначні пам'ятки
    • Паломницький костел Благовіщення Марії, збудований у стилі бароко.
    • Ікона благодаті Божої Матері, що називається Mater Formosa (благодатна), з початку XIV століття.
    • Колишній монастир францисканців у стилі бароко.
    • Місце народження Йозефа Ріделя (великого промисловця), "скляного короля гір Їзера"; будинок № 175.
    • Меморіальна дошка, присвячена імператриці Єлизаветі Австро-Угорській (1837—1898).

    Галерея
    • Паломницький костел Благовіщення Діви Марії
    • Меморіальна дошка імператриці Єлизаветі
    • Монастир і костел
    • Хресна дорога

    Населення
    РікЧисельність
    1869 2497 [7]
    1880 2992 [7]
    1890 3310 [7]
    1900 3491 [7]
    1910 3402 [7]
    РікЧисельність
    1921 2966 [7]
    1930 2831 [7]
    1950 2005 [7]
    1961 2256 [7]
    1970 2057 [7]
    РікЧисельність
    1980 2549 [7]
    1991 2537 [7]
    2001 2704 [7]
    2014 2740 [8]
    2016 2730 [9]
    РікЧисельність
    2017 2724 [10]
    2018 2738 [11]
    2019 2721 [12]
    2020 2736 [13]
    2021 2730 [4]

    Особистості
    • Франц Карл Ауерсперґ (1935–2008), політик
    • Юрген Коцка (* 1941), соціальний історик
    • Катаріна Мац (* 1930), актриса
    • Мілош Рабан (1948–2011), католицький священик, педагог і богослов
    • Йозеф Рідель (1816–1894), склопромисловець
    • Вільгельм Кляйн (1850–1924), австрійський археолог
    • Гуґо Франц Кірш (1873–1961), австрійський скульптор і кераміст

    Література
    • Oppitz: Fruchtbarer und schattenreicher Lindenbaum, Haindorf 1731.
    • Julis Helbig: Geschichte der Kirche in Haindorf. Friedland 1894.
    • Josef Bennesch: Ortsgeschichte von Haindorf. Friedland in Böhmen 1924.
    • Rudolf Sitka: Die Gnadenorte der Sudetenländer. Der Allerheiligsten Jungfrau Maria im Marianischen Jahr 1954 in frommer Ehrfurcht gewidmet, Heimatverlag M. Renner, Kempten im Allgäu, 1954, Seite 22 bis 25 mit 4 Fotos: Das Haindorfer Gnadenbild; Wallfahrtsort Haindorf inmitten einer herrlichen Berglandschaft; Die Wallfahrtsbasilika in Haindorf mit Franziskanerkloster und Hochaltar mit Gnadenbild in der Basilika Haindorf.
    • Rudolf Anděl, Roman Karpaš: Frýdlantsko, Minulost a současnost kraje na upatí Jizerských hor. Liberec 2002.
    • Milan Svoboda, Jan Heinzl: Die Grafen von Gallas, von Clam-Gallas und Haindorf: Der Wallfahrtsort und seine Schirmherren. Hejnice, Liberec 2015. ISBN 978-80-85874-73-0.

    Посилання

    Примітки
    1. Czech location identification system — Czech Office of Surveying and Cadastre.
    2. Historický lexikon obcí České republiky 1869–2005: 1. díl / за ред. J. Růžková, J. Škrabal — ČSÚ, 2006. — 759 с. — ISBN 978-80-250-1310-6
    3. Český statistický úřad Malý lexikon obcí České republiky - 2017 — Český statistický úřad, 2017.
    4. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2021 — Praha: ČSÚ, 2021.
    5. Jaroslaus Schaller: Topographie des Königreichs Böhmen. Band 4: Bunzlauer Kreis, Prag 1786, S. 297–298, (Ziffer 30).
    6. Johann Gottfried Sommer: Das Königreich Böhmen. Band 2: Bunzlauer Kreis, Prag 1834, S. 317, (Ziffer 32).
    7. Historický lexikon obcí České republiky – 1869–2011 — ČSÚ, 2015.
    8. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2014 — Praha: 2014.
    9. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2016 — Praha: 2016.
    10. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2017 — Praha: 2017. — ISBN 978-80-250-2770-7
    11. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2018 — Praha: ČSÚ, 2018. — ISBN 978-80-250-2843-8
    12. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2019 — Praha: ČSÚ, 2019. — ISBN 978-80-250-2914-5
    13. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2020 — Praha: ČSÚ, 2020.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.