Гелен Міррен

Дама Гелен Міррен (англ. Dame Helen Mirren, уроджена Helen Lydia Mironoff[4][5], 26 липня 1945) — британська актриса театру і кіно, лавреатка премії «Оскар» за головну роль у фільмі «Королева» (2006). Відома виконанням ролей вінценосних осіб (Єлизавета I, 2005; Єлизавета II, 2006). Як Дама-Командор Ордена Британської Імперії (5 грудня 2003) має право носити з ім'ям титул Dame (жіночий аналог титулу «сер»).

Гелен Міррен
англ. Helen Mirren
Гелен Міррен, 2013 рік
Гелен Міррен, 2013 рік
Ім'я при народженні Helen Lydia Mironoff
Народилася 26 липня 1945(1945-07-26)[1][2][…] (76 років)
Гаммерсміт, Лондон, Велика Британія
Громадянство  Велика Британія
Діяльність акторка
Alma mater Мідлсекський університетd
Роки діяльності з 1967 року
У шлюбі з Тейлор Гакфордd
Батьки Basil Mirrend[3]
Kitty Rogersd[3]
IMDb ID 0000545
Нагороди та премії

 Гелен Міррен у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Дитячі роки та навчання

Гелен Міррен народилася у Лондоні (англ. Queen Charlotte's and Chelsea Hospital) в сім'Ї Василя Петровича Миронова (1913—1980) та Кетлін Александрини Єви Матільди Роджерс (1909—1996). Міррен навчалася у «St Bernard's High School for Girls» (Саутенд-он-Сі) та у New College of Speech and Drama (Лондон).

Театральна кар'єра

У 18 років Міррен отримала запрошення до організації «National Youth Theatre»[6], завдяки чому вона дебютувала на сцені театру The Old Vic (роль Клеопатри у трагедії Антоній та Клеопатра).

Після успішної співпраці з «National Youth Theatre» акторка уклала угоду з відомою театральною компанією «Royal Shakespeare Company», у складі якої зіграла багато блискучих ролей.

У 1995 році Гелен Міррен дебютувала на Бродвеї у виставі «Місяць в селі». Найуспішніша театральна роль Гелен Міррен — роль Єлизавети ІІ у виставі «Авдієнція»[7] (театр Гілгуда) за п'єсою британського драматурга Пітера Моргана (премія Лоуренса Олів'є у 2013 році та премія Тоні у 2015 році).

Кар'єра на телебаченні

Дебютом телекар'єри Гелен Міррен була роль Кларетти у телефільмі режисера Клода Вотема «Цезар і Кларетта»[8] (1975). У 1976 році Міррен зіграла роль Стелли у телевізійній екранізації п'єси Гарольда Пінтера «Колекція»[9] (цикл Laurence Olivier Presents). Найбільшу популярність акторці принесла роль детектива Джейн Теннісон у серіалі «Головний підозрюваний» (1991—2006). За втілення на телеекрані образу головної героїні Гелен Міррен тричі отримала премію БАФТА (1991, 1992, 1993). Роль королеви Єлизавети I в однойменному міні-серіалі принесла акторці премію «Еммі».

Кінокар'єра

Гелен Міррен розпочала свою кінокар'єру з епізодичної ролі у фільмі «З кращих спонукань» (1966). Наприкінці 60-х років Міррен була вже достатньо відомою театральною акторкою, тому її ролі в екранізаціях творів Шекспіра («Сон літньої ночі», «Гамлет») мали дуже високий художній рівень. У 1969 році Гелен вперше зіграла одну з головних ролей (Кора Раян у художньому фільмі Майкла Павелла «Повноліття»). У 1973 році Міррен зіграла роль Патриції Берджес у картині «О, щасливчик!». У 1984 році Гелен прекрасно втілила на кіноекрані образ Марсели у драмі «Щоденник терориста» (за цю роль акторка отримала приз Каннського фестивалю за найкращу жіночу роль). Фільм «Королева» приніс Міррен світову популярність та міжнародне визнання.

Творчість

Вибрана фільмографія

Телебачення

  • 1975: Цезар і Кларетта (Кларетта)
  • 1977: Провінціалка (Марджері Пінчвайф)
  • 1978: Як вам це сподобається (Розалінда)
  • 1979: Врятуйте «Титанік» (Мері Слоан)
  • 1982: Цимбелін (Імоген)
  • 1985: Сутінкова зона (Медді Дункан)
  • 1991—2006: Головний підозрюваний (Джейн Теннісон)
  • 1996: Втрачаючи Чейз (Чейз Філліпс)
  • 1998: Трейсі приймає виклик (професор Хорен)
  • 1999: Таємна пристрасть Айн Ренд (Айн Ренд)
  • 2003: Римська весна місіс Стоун (Карен Стоун)
  • 2005: Третя зміна (Енні Фостер)
  • 2005: Єлизавета І (Єлизавета І)
  • 2013: Філ Спектор (Лінда Кенні Баден)
  • 2021: Солос (Пеґ)

Театр

Нагороди

Гелен Міррен
Гелен Міррен під час фестивалю «San Diego Comic-Con International», 2010 рік
Дама Гелен Міррен
Гелен Міррен на прем'єрі стрічки «Дозвілля» у Торонто, 9 вересня 2017 року

Кіно

Премія «Оскар»

Премія БАФТА

  • Найкраща жіноча роль: 2006
  • BAFTA Fellowship: 2013[11]

Премія Золотий глобус

Премія «Супутник»
  • Найкраща жіноча роль — кінофільм: 2006
Європейський кіноприз
Премія Гільдії кіноакторів США
Венеційський кінофестиваль
Каннський кінофестиваль
Римський міжнародний кінофестиваль
  • Найкраща актриса: 2009
Премія Готем
  • Почесна нагорода: 2015
Московський міжнародний кінофестиваль
  • Приз «Вірю. Костянтин Станіславський»: 2011
Кінофестиваль у Карлових Варах
  • Спеціальний приз за видатний внесок у світовий кінематограф: 2012
Золота Камера
  • За життєві досягнення: 2016[12]
Премія «Вибір критиків»
  • Найкраща жіноча роль: 2006
  • Найкращий акторський склад (разом з партнерами по фільму Госфорд-парк): 2001

Телебачення

Премія БАФТА
  • Найкраща жіноча роль: 1991, 1992, 1993
Премія «Еммі»
  • Найкраща акторка в міні-серіалі або фільмі: 1996, 1999[13], 2006[14], 2007
Премія Золотий глобус
  • Найкраща жіноча роль міні-серіалу або телефільму: 1996, 2006
Премія Гільдії кіноакторів США
  • Найкраща жіноча роль міні-серіалу або телефільму: 2006, 2013
Телевізійний фестиваль в Монте-Карло
  • Золота німфа (найкраща жіноча роль в міні-серіалі): 2006
  • Кришталева німфа: 2017

Театр

Премія Лоуренса Олів'є
  • Найкраща акторка: 2013[15]
Премія Тоні
  • Найкраща головна жіноча роль у виставі: 2015[16]

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.