Гельмязівський район
Гельмязівський район — адміністративно-територіальна одиниця утворена в 1923 році в складі Черкаської округи. Районний центр — село Гельмязів.
| Гельмязівський район | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: |  Українська СРР |
| Округа/Область: | Черкаська округа, з 27 лютого 1932 року район в складі Київської, з 7 січня 1954 року у складі Черкаської області |
| Утворений: | 1923 |
| Ліквідований: | грудень 1962 |
| Населені пункти та ради | |
| Районний центр: | Гельмязів |
| Кількість сільських рад: | 21 |
| Кількість сіл: | 20 |
| Кількість селищ: | 2 |
| Кількість хуторів: | 12 |
| Районна влада | |
| Адреса адміністрації: | Українська РСР, Черкаська область, Гельмязівський р-н, с. Гельмязів |
З 27 лютого 1932 року район в складі Київської, з 22 вересня 1937 року Полтавської, з 7 січня 1954 року у складі новоствореної Черкаської області[1]. Адмінмежі району змінювались.
Станом на 1 вересня 1946 року в районі було 34 населених пункти, які підпорядковувались 21 сільській раді. З них 20 сіл, 12 хуторів і 2 робітничі селища:
- села: Безпальче, Богдани, Бубнівська Слобідка, Гельмязів, Гладківщина, Горбані, Жорнокльови, Каленики, Келеберда, Коврай Перший, Коврай Другий, Левченкове, Ліпляве, Озерище, Підставки, Плешкані, Прохорівка, Софіївка, Сушки, Чопилки.
- хутори: Броварки, Гонтарівщина, Діброва, Дубинка, Ковраєць, Ковтунівка, Леонівщина, Малинівщина, Решітки, Роздол-Березів, Тополі, Шкодунівка.
- селища: радгоспу «Рецюківщина», залізничної станції Гладківщина.
Указом Президії Верховної Ради від 7 січня 1954 року села Ліпляве, Озерище, Келеберда, Сушки і Прохорівка відійшли до Канівського району.
Район ліквідований у грудні 1962 року, а його населені пункти відійшли до Драбівського, Золотоніського та Переяслав-Хмельницького районів.
Джерела
Посилання
- whp057.narod.ru Архівовано 6 січня 2008 у Wayback Machine.(рос.)
Література
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 398–399.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.