Безпальче
Безпа́льче — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Гельмязівській сільській громаді. Населення — 641 чоловік.
| село Безпальче | |
|---|---|
 Пам'ятник козаку Безпальку — засновнику села Безпальчого. | |
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район/міськрада | Золотоніський район |
| Громада | Гельмязівська сільська громада |
| Рада | Гельмязівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA71040050020061260 |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Засноване | 1622 |
| Населення | 641 (2007) |
| Площа | 3,752 км²[1] |
| Поштовий індекс | 19832 |
| Телефонний код | +380 4738 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°56′09″ пн. ш. 31°55′34″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
101 — 102 м[2] |
| Водойми | річка Супій |
| Відстань до обласного центру |
55,8 (фізична) км[3] |
| Відстань до районного центру |
18 км |
| Найближча залізнична станція | Драбове-Барятинське |
| Відстань до залізничної станції |
31 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | село Гельмязів |
| Карта | |
  Безпальче | |
 Безпальче | |
| Мапа | |
| |
Село розташоване на лівому березі річки Супій, за 18 км від смт Драбів та за 31 км від залізничної станції Драбове-Барятинське.
Історія
Перше історичне джерело, у якому згадується село Безпальче, — карта України, складена французьким інженером Бопланом і видана в середині XVII століття в Руані (Франція). У 1622 році воно числиться в списку населених пунктів, що належали до Переяславського староства.
На думку історика Л. В. Падалки, назва походить від прізвищ та імен туземного походження. Народна ж легенда розповідає, що група козаків Переяславського полку під керівництвом козака Безпалька висадилась на острівець, що омивався водами Супою, і заснувала поселення. Після смерті козака село стали називати Безпальче.
У 1635 році війська українсько-польського магната Яреми Вишневецького пройшли з вогнем і мечем, зайняли кілька сіл на Золотоношці. У 1638 році козаки села брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом Якова Острянина й Дмитра Гуні проти польських загарбників, а в 1648—1654 роках під проводом Богдана Хмельницького.
Згідно з Румянцевським переписом 1767 року в селі був 201 двір; за матеріалами подвірно-господарського перепису 1885 року — 402 двори з населенням 2 191 особа, а в 1910 році — 443 двори, де мешкали 2 452 особи.
Село є на мапі 1812 року.[4]
У першій половині XIX століття в селі було відкрито церковноприходську школу, а в 1871 році — однокласне народне училище.
У російсько-японській війні 1904—1905 років брали участь 12 осіб, у Першій світовій війні 1914—1918 років — 274 особи.
У 1906 році в Безпальчому вибухнуло селянське повстання, яке було придушене.
9 грудня 1918 року в селі відбувся бій партизанів з німецькими окупантами під керівництвом Рубана Олександра Михайловича.
В період австро-німецьної окупації 1918 року діяв партизанський загін на чолі з О. М. Рубаном.
Радянська окупація
У березні 1919 року І. Ю. Ільєнко був обраний делегатом Третього Всеукраїнського з'їзду рад від Золотоніського повіту. 4 березня 1919 року відбулися перші вибори до сільської ради, першим головою став Шевченко Самсон Іванович. У 1929 році створюються колективні господарства — ТСОЗи, що пізніше об'єдналися в два колгоспи.
Під час Голодомору 1932—1933 років від голоду померло 858 мешканців села,[5] зокрема 347 дітей.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.
У роки радянсько-німецької війни 282 жителі села перебували на фронті, з них 97 нагороджено бойовими орденами і медалями. Вивезено до Німеччини 196 осіб, з них дев'ять загинуло. Розстріляно в період окупації — 33. В центрі села височить пам'ятник радянським військовим, загиблим 1943 року під час відбиття села у нацистських окупантів, обеліск Слави в пам'ять 174 односельців, що віддали своє життя у боях з нацистами; споруджено монумент на могилі партизанів, які полягли 1918 року.
Станом на 1972 рік в селі проживало 1 426 чоловік, на території села була центральна садиба колгоспу ім. Ленінського комсомолу, за яким було закріплено 3,1 тисяч га землі, у тому числі 2,4 тнсячі га орної. Основним напрямом господарства було тваринництво.
У селі працювали середня школа, де навчалося 287 учнів, клуб на 250 місць 2 бібліотеки з книжковим фондом 11 тисяч примірників, дитячі ясла.
Сучасність
В селі працює середня школа (у 1971 році відзначила 100-річчя), бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, відділення Ощадбанку, дитячий садок, чотири магазини, у вівторок — базар; діє церква Святого Воскресіння.
Відомі люди
- І. І. Протас (1910—1995) — за охорону державних кордонів СРСР у 1934 році нагороджений орденом Червоного Прапора, за визволення Варшави — орденом Слави ІІІ ступеня, за взяття Берліна — орденом Слави ІІ ступеня та десятьма медалями;
- М. І. Шевченко (1934 р. н.) — генерал-майор авіації, освоїв 14 типів реактивних літаків-винищувачів, налітав понад дві тисячі годин, нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» та медалями;
- М. І. Ільєнко (1948 р. н.) — полковник, учасник бойових дій в Афганістані, нагороджений орденами Червоної Зірки, «За мужність» Республіки Афганістан та медалями;
- Г. Ф. Новодран (1921 р. н.) — у період Німецько-радянської війни на літаку «Іл-2» здійснив 117 бойових вильотів, льотчик-розвідник, нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни І-ІІ ступенів, Червоної Зірки та медалями;
- П. А. Зражевська (1931 p. н.) — працювала дояркою, нагороджена орденами Леніна, Трудового Червоного прапора;
- В. К. Перехрест (1925—1996) — працювала трактористкою, нагороджена орденом Леніна, знатний механізатор України;
- І. С. Городинець (1927 р. н.) — «Відмінник народної освіти», «Заслужений учитель»
- Ф. М. Городинець (1958 р. н.) — полковник міліції, член-кореспондент Академії акмеологічних наук Росії, член-кореспондент Міжнародної Академії акмеологічних наук, доктор юридичних наук, професор кафедри кримінології Санкт-Петербурзького університету МВС Російської Федерації;
- І. Є. Деркач (1940 р. н.) — художник.
- Гречанівський Сергій Аркадійович — український організатор кіновиробництва.
- Рябченко Петро Федорович (* 1946) — колекціонер, дослідник історії боністики; заступник президента Міжнародної спілки колекціонерів (Москва), заступник голови Асоціації нумізматів України.
Джерела
Примітки
- who-is-who.com.ua[недоступне посилання з лютого 2019]
- Погода в Україні
- maps.vlasenko.net(рос.)
- Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 28 жовтня 2021.
- Голодомор 1932-33 років на Черкащині. Портал Черкаської обласної державної адміністрації. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 11 червня 2013.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.