Географія Сербії

Назва країни Сербія (серб. Србија, Srbija; тур. Sırbistan) не має точного пояснення свого походження. Імовірно має індоєвропейський корінь *ser — стежити, захищати. Можна порівняти з іншими мовами лат. servare — зберігати, охороняти, захищати; давньоанглійське searu — зброя, броня; лит. sárgas — сторож. Ім'я лужицьких сербів у сучасній Німеччині має те саме походження.

80% території Сербії лежать на Балканському півострові, 20% займає Панонська низовина. Протяжність кордонів дорівнює 2027 км (з Румунією — 476 км, з Болгарією — 318 км, з Македонією — 221 км, з Чорногорією — 203 км, з Албанією — 115 км, з Боснією і Герцеговиною — 302 км, з Хорватією — 241 км, з Угорщиною — 151 км). Загальна протяжність кордонів становить 2397 км, з яких 680 км пролягають по річках.

Рельєф Сербії різноманітний. На півночі у Воєводині — родючі рівнини. На південному сході — стародавні гори. У центральній Сербії переважають пагорби і низькі гори.

Гори займають більшу частину Середньої Сербії та Косова. У Сербії виділяють 4 гірські системи. Динарське нагір'я займає велику територію на заході, тягнучись з північного заходу на південний схід. Стара-Планіна і Східно-Сербські гори знаходяться на сході, відділені від Дінарського нагір'я річкою Моравою. На півдні знаходяться стародавні гори — частина Ріла-Родопської системи. Вища точка Сербії — гора Джеравица (2656 м). 15 гір Сербії мають висоту більше 2000 метрів над рівнем моря.

Сербія знаходиться на Балканському півострові, оточеному теплими морями — Адріатичним, Егейським і Чорним. Іншим важливим чинником, що визначає сербський клімат, є рельєф. У Сербії переважає континентальний клімат на півночі, помірно-континентальний — на півдні і гірський клімат — у горах. Зими в Сербії короткі, холодні і сніжні, літо — тепле. Найхолодніший місяць — січень, найтепліший — липень. Середня температура — +10,9 °C. Середньорічна кількість опадів — 896 мм. Дощі найчастіше випадають в червні і травні.

Найсильнішими місцевими вітрами Сербії є:

• Кошава (холодний і сухий вітер на півночі країни).
• Северац (холодний і сухий північний вітер).
• Моравац (холодний і сухий північний вітер, що дме в долині річки Морави).
• Південний вітер (теплий і сухий південний вітер, що дме в долині річки Морави).
• Південно-західний вітер (теплий і вологий, дме з боку Адріатики переважно на Заході Сербії).

Велика кількість незабруднених поверхневих вод і безлічі джерел підземних природних мінеральних вод дає можливість для експорту та економічного розвитку. Однак широке використання і виробництво бутильованої води почалося лише недавно. Сербія володіє великим геотермальним потенціалом.

Річки

Головні річки Сербії та їхні стічні басейни (англ.)

92% території Сербії відносяться до басейну Дунаю і, відповідно, Чорного моря, 5% — до басейну Адріатичного моря, 3% — до басейну Егейського моря. Довжина Дунаю територією Сербії становить 588 км, по ньому проходить кордон з Румунією та Хорватією. Основні притоки Дунаю в Сербії — Тиса (тече з півночі), Сава (із заходу), Дрина (з півдня, природна межа з Боснією і Герцеговиною), Велика Морава (з півдня, повністю в Сербії).

Річка	Довжина в Сербії	Загальна довжина
Дунай	588 км	2783 км
Західна Морава	308 км	308 км
Південна Морава	295 км	295 км
Ібар	272 км	272 км
Дрина	220 км	346 км
Сава	206 км	945 км
Тімок	202 км	202 км
Велика Морава	185 км	185 км
Тиса	168 км	966 км
Нішава	151 км	218 км
Таміш	118 км	359 км
Бегей	75 км	244 км

Сербія володіє різноманітним ґрунтовим покривом. У Воєводині знаходяться великі ділянки родючих чорноземних ґрунтів. У силу недостатньої зволоженості цього регіону присутні і засолені ґрунти. У гірських районах розвинуті бурі лісові, гірські лісові бурі і гірські лісові перегнійно-карбонатні ґрунти. Інтрозональні алювіальні ґрунти, поширені в долинах багатьох річок, відомі своєю родючістю[1].

Основні типи природної рослинності Сербії: паннонський степ в межах Середньодунайської рівнини, хвойні, широколистяні й мішані ліси в горах. У Воєводині ліси рідкісні і зустрічаються тільки на горбистих грядах. Культурна рослинність Середньодунайської рівнини представлена ​​значними за площею посівами кукурудзи, пшениці, цукрового буряку, соняшнику, льону, а також фруктовими садами і плантаціями хмелю, а в річкових долинах — посівами рису. Основні посіви пшениці і кукурудзи зосереджені у Воєводині. Сербія є великим виробником слив та інших плодів, ягід і винограду.

У горах Сербії нижній пояс зайнятий дібровами, а верхній — буковими лісами. Зустрічаються також змішані буково-дубові та буково-ялицеві ліси, а також чисті ялинники з ендемічної ялини сербської (Picea omorika) та смереки (Picea). До листопадних порід цієї області відносяться також берест (Ulmus), ясен (Fraxinus), клен (Acer), каштан (Castanea), горіх (Juglans regia), липа (Tilia), тополя (Populus) та верба (Salix).

Ялина сербська (Picea omorika)	Ліс на горі Црни врх	Парк в Пожареваце	Луки Шумадії	Ліс Зобнатица

Захист навколишнього середовища в Сербії має давні традиції. Ще в XIV столітті цар Душан заборонив надмірну вирубку лісів. У Сербії розташовано 5 національних парків, найстаріший з яких парк Фрушка-Гора, заснований у 1960 році, а найбільший — Джердап (простягнувся на 100 км від Голубацу до Кладово на площі 630 км²). Всі вони входять до Європейської федерації національних парків (EUROPARC). Національний парк Джердап включає в себе грандіозну Джердапську ущелину. Два озера, Джердап і Срібне озеро, найбільш примітні на сербській частині Дунаю. Фрушка-Гора розташована між ріками Сава і Дунай і являє собою лісистий пагорб на рівнині в провінції Воєводина. Загальна площа перевершує 220 км². Фрушка-Гора є привабливим туристичним об'єктом завдяки численним старим сербським монастирям. Цей регіон має давні традиції виноробства і відомий також як популярне місце для мисливців.

Див. також

• Стопича
• Райкова (печера)
• Ресавська (печера)

Національний парк Джердап	Національний парк Копаонік	Національний парк Тара	Національний парк Шар-Планіна	Національний парк Фрушка-Гора

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.