Герасимов Валерій Васильович

Валерій Васильович Герасимов народився 8 вересня 1955 у місті Казань. З родини робітників. Закінчив Казанське суворовське військове училище (1971—1973), Казанське вище танкове командне училище імені Президії Верховної Ради Татарської АРСР (1973—1977), Військову академію бронетанкових військ (ВАБТВ) імені Р. Я. Малиновського (1984—1987), Військову академію Генерального штабу (ВАГШ) збройних сил Російської Федерації (1995—1997).

Службу проходив курсантом, командиром взводу, командиром роти, командиром батальйону в 80-му танковому полку 90-ї гвардійської танкової дивізії Північної групи військ у Польщі, начальником штабу батальйону Далекосхідного військового округу (1977—1984), слухачем ВАБТВ, начальником штабу — заступником командира танкового полку, командиром танкового полку, начальником штабу — заступником командира (1987—1993) і командиром (1993—1995) гвардійської мотострілецької дивізії в Прибалтійському військовому окрузі і Північно-Західній групі військ. У серпні 1994 а керував виведенням дивізії до Московського військового округу (місто Єльня).

З 1995 року був слухачем ВАГШ, 1-м заступником командувача 1-ї гвардійської армії в Московському військовому окрузі (1997—1998), заступником командувача, з лютого 1998 — начальником штабу, а з лютого 2001 командувачем 58-ї загальновійськової армії в Північно-Кавказькому військовому окрузі, з березня 2003 — начальником штабу Далекосхідного військового округу, з квітня 2005 — начальником Головного управління бойової підготовки і служби військ збройних сил, з грудня 2006 — начальником штабу Північно-Кавказького військового округу.

Заступник начальника Генштабу ЗС РФ Герасимов на параді 9 травня 2011

З 11 грудня 2007 по 5 лютого 2009 року — командувач військ Ленінградського військового округу, з 5 лютого 2009 по 23 грудня 2010 року — командувач військ Московського військового округу.

23 грудня 2010 указом президента Російської Федерації призначений на посаду заступника начальника Генерального штабу збройних сил РФ.

В 2009—2012 роках командував парадами на честь Дня Перемоги на Красній площі.

З 26 квітня 2012 року — командувач військ Центрального військового округу[3].

Після відставки Анатолія Сердюкова і призначення Сергія Шойгу на посаду міністра, 9 листопада 2012 міністр оборони Російської Федерації Сергій Шойгу представив президенту Росії Володимиру Путіну кандидатуру Герасимова на посаду начальника Генерального штабу збройних сил Російської Федерації.

9 листопада 2012 президентом Росії Володимиром Путіним призначений на посаду начальника Генерального штабу збройних сил Російської Федерації[4][5].

Одружений, має сина.

У статті «Цінність науки у передбаченні» (рос. Ценность науки в предвидении)[6] Валерій Герасимов змалював нові форми і способи ведення бойових дій[7]. Він зазначив, що «в XXI столітті простежується тенденція до стирання відмінностей між станом війни та миру. Війни більше не оголошуються, а почавшись — йдуть не за звичним нам шаблоном». Отже «фронтальні зіткнення великих угрупувань військ (сил) на стратегічному та оперативному рівнях поступово йдуть у минуле. Дистанційний безконтактний вплив на супротивника стає головним засобом досягнення цілей бою та операції. Ураження його об'єктів здійснюється на всю глибину території. Стираються відмінності між стратегічним, оперативним, і тактичним рівнем, наступальними та оборонними діями». На його думку, «широке розповсюдження отримали асиметричні дії, що дозволяють нівелювати перевагу супротивника у військовій боротьбі. До них належать використання сил спеціальних операцій та внутрішньої опозиції для створення постійного фронту на всій території супротивної держави, а також інформаційний вплив, форми і засоби якого весь час удосконалюються» та «інформаційне протиборство відкриває широкі асиметричні можливості для зменшення бойового потенціалу супротивника».

Останнім прикладом подібного конфлікту, з якого Герасимов пропонує зробити висновки, названа «арабська весна». За аналогією, агресія Росії проти України згодом отримала назву «російська весна».

Країни, де Герасимов під санкціями

На думку Володимира Горбуліна багато з того, про що казав Герасимов, було використане проти України спочатку при загарбанні Криму, а потім у війні на сході України[8]. Так само вважає і Марле Маігре: протягом 2014 року Російське керівництво застосувало проти України весь спектр з арсеналу «гібридної війни». Серед іншого, були використані підрозділи регулярної армії, загони бойовиків, економічні санкції, енергетичне ембарго, політична дестабілізація, інформаційна війна, фінансовий тиск, кібератаки[9]. Також, вона вважає, що такий спосіб ведення війни — не новий, а традиційний для радянського режиму, наприклад, аналогічні заходи були застосовані при невдалій спробі державного перевороту в Естонії в 1924 році.

Згідно із зібраними українськими слідчими документальними матеріалами із підтвердженням, начальник Генерального штабу Російської Федерації Герасимов є ідеологом агресивної війни або військових конфліктів на території інших держав. За його ініціативою ще у липні 2013 року Генштаб Збройних сил Російської Федерації отримав розширення повноважень щодо координації діяльності усіх без винятку федеральних органів виконавчої влади Російської Федерації. А вже з грудня по лютий 2013 року Герасимов за допомогою усіх підлеглих і підпорядкованих Генштабу сил і ресурсів, «у тому числі із задіянням медіаресурсів державних і недержавних форм власності Російської Федерації», розпочав активно вести інформаційно-пропагандистську підривну діяльність стосовно України[1].

Оскар Джонсон та Роберт Сілі з лондонського Кінгс коледжу вважають, що в той час, як деякі західні аналітики поспішають назвати новою запропоновану доктрину гібридної війни та її застосування у збройному конфлікті в Україні, насправді, російське керівництво вже тривалий час вважає себе жертвою саме такого способу ведення війни заходом. Наприклад, президент Академії військових наук РФ, автор військової доктрини РФ, Махмут Гареєв, поклав відповідальність на «країни НАТО» за розв'язування локальних воєн та застосування м'якої сили для розвалу СРСР, влаштування «кольорових революцій» в Грузії та Україні, тощо[10]. Джонсон та Сілі вважають, що таке вороже сприйняття в Росії поширення демократії пов'язане з тим, що панівний режим в Росії залежить від придушення демократичних прав та свобод для свого збереження[11]. Вони також проводять паралелі з попередніми конфліктами, які розв'язувало російське керівництво заради утримання країн в сфері свого впливу (починаючи з війни в Абхазії в 1992 році).

У квітні 2014 року в результаті збройного конфлікту на сході України і через захоплення Криму Валерій Герасимов потрапив до списку санкцій Європейського союзу, у травні — до списку санкцій Канади[12][13].

У вересні 2015 року за даними деяких ЗМІ головний військовий прокурор України Анатолій Матіос заявив, що «в України є дані про доповідь начальника Генерального штабу РФ Валерія Герасимова вищому керівництву Росії з приводу окупації Криму і подальших військових дій»[14].

У вересні 2015 року Валерій Герасимов був включений до санкційного списку (номер 116 у списку) запровадженого Україною у відповідь на російську збройну агресію[15][16][17].

• Генерал-лейтенант (лютий 2002 р.)
• Генерал-полковник (22 лютого 2005 р.)
• Генерал армії (20 лютого 2013 р.)[18]

• Анексія Криму Росією (2014)
• Війна на сході України
• Лєнцов Олександр Іванович
• Список російських підрозділів вторгнення на території України

• Інформація про Валерія Герасимова на офіційному сайті МО РФ
• Ценность науки в предвидении фрагменти доповіді Герасимова, в якій були окреслені основні риси гібридної війни