Герман Бем

1 квітня 1903 року в віці 19 років вступив у кайзерліхмаріне кадетом, де пройшов базову підготовку на вітрильному судні SMS Stein. У 1905 році закінчив військово-морське училище зі спеціальним курсом. З 1 жовтня 1909 року — командир роти 4-го морського артилерійського батальйону, з 15 вересня 1910 року —командир роти 2-ї дивізії міноносців, з 1 грудня 1911 року — командував міноносцями, одночасно в 1915-18 роках прапор-лейтенант 6-ї флотилії міноносців.

Під час Першої світової війни брав участь в битві при Скагерраці (1916). З 28 липня 1918 року — ад'ютант штабу військово-морської станції «Нордзе». 16 березня 1919 звільнений за скороченням з флоту.

Перше звільнення тривало лише рік, після чого Герман Бем знову повернувся на службу, що і стало початком його стрімкого кар'єрного просування: з 1926 року він обіймає посаду командувача 2-й мінно-торпедної флотилією; з 1932 по 1933 рік Бем керує штабом командування флоту;

В 1934 році призначений командиром лінійного корабля SMS Hessen;

У 1934-38 роках, в тому числі і під час Громадянської війни в Іспанії, займав пости командувача розвідувальними силами флоту (25 вересня 1934 — 27 вересня 1937) і командувача німецькою ескадрою в Іспанії (25 серпня — 5 жовтня, 14 листопада — 15 грудня 1936 року, 20 березня — 14 травня, 23 червня — 3 серпня 1937 року).

З 4 жовтня 1937 року —командувач-адмірал військово-морської станції «Нордзе». З 1 листопада 1938 року — командувач надводним флотом Німеччини.

1 листопада 1938 року Бема призначили командувачем флоту, але довго на цій посаді він не затримався. Його звільнили від командування не через допущення грубих помилок, і взагалі не в силу будь-яких службових міркувань. Адмірала Бема відсторонили лише тому, що Еріха Редера образило формулювання наказу, випущеного одним з офіцерів Бема, в якій грос-адмірал побачив глузування над одним зі своїх численних рішень. Як відомо, Еріх Редер дуже болісно ставився до будь-якої критики на свою адресу. Наслідком цих подій стала відставка Бема і заміна його Вільгельмом Маршаллом 21 жовтня 1939 року.

Незважаючи на вигнання Германа Бема, його здібності ніколи не ставилися під сумнів. Через деякий час Бем призначається командувачем силами крігсмаріне в Норвегії. Бем займав цей пост до піднесення в 1943 році грос-адмірала Карла Деніца, який відправив його в повторну відставку за недостатню віру в націонал-соціалізм, протидію заходам, які здійснював в Норвегії імперський комісар Йозеф Тербофен, а головне, через те, що Деніц, подібно Редеру, позбувався будь-якого старшого офіцера, який загрожував його службовому становищу. Після річної відставки Герман Бем з 1 березня 1944 року обіймав посаду головного інспектора військово-морських установ. 31 березня 1945 року подав прохання про відставку.

• Пам'ятна медаль землетрусу в Калабрії та Сицилії (Італія) (1908)

• Оскар Кумметц
• Конрад Альбрехт
• Франц Ріттер фон Гіппер
• Отто Шнівінд
• Карл Ернст Вітцель
• Губерт Шмундт
• Карл Георг Шустер

• Hans H. Hildebrand und Ernest Henriot: Deutschlands Admirale 1849–1945 Band 1: A-G, Biblio Verlag, Osnabrück 1988, ISBN 3-7648-1499-3, S.18-19, 126-127
• Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.(рос.)
• Eberhard Kliem. Generaladmiral Hermann Boehm : ein deutscher Marineoffizier im 20. Jahrhundert. — Oldenburg : Isensee, Florian, GmbH;, 2011. — 373 с. — (Biografie) — ISBN 978-3899957983. (нім.)

• Boehm, Hermann. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 17 січня 2013. (нім.)
• Generaladmiral HERMANN BOEHM
• Generaladmiral Hermann Boehm. на geocities.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2009. Процитовано 17 січня 2013. (англ.)