Вільгельм Маршалл

1 квітня 1906 року вступив у ВМФ. Закінчив військово-морське училище (1908). Служив на кораблях різних типів. Учасник Першої світової війни, в серпні-вересні 1914 року — командир загороджувача «Віадріл», з 8 листопада 1914 року — вахтовий офіцер лінійного корабля «Кронпринц». 30 червня 1916 року закінчив школу командирів підводних човнів. З 26 листопада 1916 року командував підводним човном UC-74, з 30 грудня 1917 по 12 вересня 1918 року — UB-105, взяв участь в необмеженій підводній війні проти торгового флоту союзників. Всього за час бойових дій потопив 44 ворожих кораблі загальною водотоннажністю 120 460 брт і пошкодив 1 корабель (765 брт).[1]

Після демобілізації армії залишений на флоті. З 10 липня 1921 року — 1-й офіцер гідрографічного судна «Пантера». 13 березня 1922 року переведений в штаб військово-морської станції «Остзее». З 1 жовтня 1924 року — командир «Пантери». 16 грудня 1926 року переведений в Морське управління Морського керівництва. З 8 вересня 1929 року — 1-й офіцер лінійного корабля «Шлезвіг-Гольштейн», з 25 лютого 1930 року — «Ганновер». З 26 вересня 1931 року — начальник штабу військово-морської станції «Остзее». З 25 вересня 1934 року — командир лінійного корабля «Гессен», а з 12 листопада 1934 року — новітнього броненосця «Адмірал Шеер». З 22 вересня 1936 року — начальник Оперативного відділу Командного управління ОКМ. 8 жовтня 1937 року призначений командувачем німецькими ВМС в Іспанії.

З 9 лютого 1938 року — командувач броненосними силами флоту. З 21 жовтня 1939 року — командувач флотом. Вважався найбільшим авторитетом в області тактики крейсерських операцій, проявив себе самостійним командиром. У листопаді 1939 року вивів «Шарнхорст» і «Гнейзенау» в Північне море, щоб прикрити повернення лінійного корабля «Дойчланд» після рейду в Атлантику. Маневр вдався, і «Дойчланд» без проблем повернувся на базу. При цьому він ухилився від бою з переважаючими силами англійського флоту. Після цього випадку у Маршалла зіпсувалися стосунки з Еріхом Редером. Керував німецьким флотом під час Норвезької кампанії. Здобув велику перемогу в бою з кораблями англійської конвою поблизу Нарвіка 8 червня 1940 року, однак після кампанії Редер знову почав звинувачувати Маршалла в невиконанні наказів ОКМ, і 18 червня 1940 року його змінив адмірал Гюнтер Лют'єнс. З 26 серпня 1940 року — інспектор військово-морських навчальних закладів. З кінця 1941 року виконував особливі доручення в групах ВМС «Південь» і «Схід». У квітні-травні 1942 року — начальник військово-морської станції «Остзе». З 12 серпня 1942 року Маршаллу були підпорядковані ВМС, що базувалися на території Франції. В кінці вересня очолив командування ВМС «Захід» (штаб — Париж), одночасно командувач-адмірал у Франції. 19 квітня 1943 року замінений адміралом Теодором Кранке, а 30 червня 1943 року звільнений у відставку. Потім з 4 червня 1944 року керував особливим штабом ВМС на Дунаї, але 30 листопада 1944 року знову звільнений у відставку. З 19 квітня 1945 року — керівник Командування ВМС «Захід». 8 травня 1945 року заарештований американськими військами і перебував у таборі для військовополонених. 25 червня 1946 року звільнений.

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
• Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою (Австро-Угорщина)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Срібна медаль «Імтияз» з шаблями (Османська імперія)
• Золота медаль «Ліакат» з шаблями (Османська імперія)
• Галліполійська зірка (Османська імперія)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (12 листопада 1917)
• Pour le Mérite (4 липня 1918)
• Нагрудний знак підводника (1918)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Німецький хрест в золоті (23 березня 1942)

• Альбрехт Бранді
• Альфред Заальвехтер
• Конрад Альбрехт
• Військово-морська база в Північному морі
• Військово-морська база в Балтійському морі

• Marine, Nationalsozialismus und Widerstand — Eine Entgegnung zu der gleichnamigen Abhandlung von Walter Baum, in: «Nachrichten der Marine-Offizier-Hilfe», 1963
• Vorstoß gegen die Faröer-Islandpassage, in: «Atlantische Welt — Zeitschrift für atlantische Politik und Seefahrt», 1966
• Unternehmen «Juno», in: «Atlantische Welt — Zeitschrift für atlantische Politik und Seefahrt», 1967
• Stellungnahme von Generaladmiral a. D. Wilhelm Marschall, Flottenchef bis 8.7.1940, in: «Marine-Rundschau» Nr. 69, 1972, S. 55-79 (Entgegnung zur Abhandlung «Die Verteidigung der Ostsee 1918—1939» von Michael Salewski)

• Митчем С., Мюллер Дж. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders. — Смоленск : Русич, 1995. — 480 с. — (Тирания) — 10 000 прим. — ISBN 5-88590-287-9. (рос.)
• Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.(рос.)
• Dieter Hartwig: Generaladmiral Wilhelm Marschall. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1, Primus Verlag, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, Seite 162—170
• Helmut Pemsel: Biographisches Lexikon zur Seekriegsgeschichte. Seehelden von der Antike bis zur Gegenwart. Bernard & Graefe, Koblenz 1985
• Wilhelm Marschall. In: Munzinger-Archiv, Internationales Biographisches Archiv 21/1976 vom 10. Mai 1976

• Marschall, Wilhelm. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 4 серпня 2012. (нім.)
• Generaladmiral Wilhelm Marschall. на geocities.com. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 4 серпня 2012. (англ.)
• Wilhelm Marschall
• Generaladmiral Wilhelm Marschall
• Organization of the Kriegsmarine