Геєвський Степан Лукич

Геєвський Степан Лукич (криптонім — С. Г., 28 листопада 1813 року, очевидно, хутір Геєвщина[1] Зіньківського повіту Полтавської губернії — 26 січня 1862 року, там само) — український і російський словесник, літературознавець, мемуарист, педагог.

Геєвський Степан Лукич
Народився 28 листопада 1813(1813-11-28)
Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 26 січня 1862(1862-01-26) (48 років)
Полтавська губернія
Країна  Російська імперія
Діяльність поет
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Знання мов російська
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна

Життєпис

Походив з дрібнопомісних дворян Зіньківського повіту[2]. Отримав початкову домашню освіту, потім навчався в Зіньківському повітовому училищі та Полтавській губернській гімназії. Закінчив юридичний факультет Харківського університету. Певний вплив на подальшу творчість Геєвського мали лекції польської мови професора російської історії Петра Гулака-Артемовського. За підсумкову роботу по політекономії отримав срібну університетську медаль.

В 1834 році поступив на службу до харківського губернатора князя Трубецького. Давав приватні уроки для дітей заможних батьків у Харкові. Пізніше призначений помічником столоначальника. З 1838 по 1853 рік — вчитель російської мови і географії Харківської гімназії.

Після виходу у відставку поселився у рідному хуторі. Проте бажання дати дітям гідну освіту при матеріальній скруті змусило Степана Лукича повернутися до Харкова і замість плати за навчання синів давати уроки в пансіоні[3].

Учнями Геєвського були майбутні професори Харківського університету Андрій Стоянов та Іван Сокальський.

Творчість

Вільний час Геєвський приділяв знайомству з російською і світовою літературною класикою, поезією, літературознавчим студіям, перекладацтву. Саме в цьому занятті він вбачав віддушину, емоційний відпочинок від затхлої обивательщини і чиновного оточення.

В 1835 році було видано перший збірник віршів Геєвського. Збірка містила всього 19 віршів, більшість із них була перекладами з А. Міцкевича, А. Ламартіна, В. Гюго, Ш.Ю. Мільвуа, проте були й оригінальні авторські твори. Загальна тональність віршів — тонка романтика і лірика, почасти утверджується думка про ефемерність щастя і добра. Попри відсутність оригінальності в поезії, відчувається легкість і ясність у формі побудови віршів.

В 1840 році вийшла комедія Геєвського «Бурсак-учитель». Цей твір був написаний під впливом історико-побутового роману Г. Квітки-Основ'яненка «Пан Халявський». У п'єсі в сатиричній формі показувалось життя і побут панства, вона ставилася на сцені Харківського театру. Через два роки ця комедія була піддана нищівній критиці у «Вітчизняних записках» як беззмістовна. Письменник тяжко переживав критичну замітку в цьому журналі, у Харкові навіть поширилась чутка, що Геєвський збожеволів на цьому ґрунті.

Невеликі оглядові праці, присвячені українській тематиці було надруковано в 1840-х роках: «Про українських чумаків» (1845), «Спогад про Україну» (три статті, 1846). Обидві роботи не додали нічого нового в дослідженні вітчизняної історії чи етнографії, проте просякнуті щирою любов'ю до рідного краю, своєрідним «малоросійським патріотизмом» автора, ідеалізацією сільської патріархальщини. Ряд робіт літературознавчого та публіцистичного характеру так і залишився неопублікованим. Геєвський залишив біля 30 невиданих віршів, як перекладних так і оригінальних, деякі з них написані на польській і французькій мовах[4].

Певний інтерес представляє автобіографія С. Геєвського, опублікована після його смерті. Вона охоплює приблизно 20-річний період (перша половина ХІХ століття) життя автора. Дана праця дає уявлення про побут провінційного поміщицтва Лівобрежної України[5], подані цінні дані щодо поширення епідемії холери 1830 року в Харкові та губернії[6], описується приїзд Миколи І до Харкова (12 вересня 1832 року).

Сім'я

Був одружений з донькою харківського письменника, члена-кореспондента Вільного товариства любителів російської словесності Тимофія Івановича Селіванова Софією Тимофіївною. У подружжя було двоє дітей — Андрій та Іларіон.

Твори Степана Геєвського

Публіцистика, літературознавство, проза
  • С. Г. Сочинения и переводы в стихах. — Харьков, 1835.
  • С. Г. Бурсак-учитель, 1840
  • С. Г. Воспитанница (повість, втрачена)
  • С. Г. Своя семья (ненадруковано)
  • С. Г. Спектакль в старом театре (ненадруковано)
  • С. Г. Зимние приключения (ненадруковано)
  • Геевский С. Л. Об украинских чумаках[7]// Харьковские губернские ведомости. — 1845. — № 24.
  • Геевский С. Л. Краткий очерк местоположения и исторической жизни Украины // Полтавские губернские ведомости. — 1846. — № 38.
  • Геевский С. Л. О бабах и дедах // Северная пчела. — 1845. — № 123.
  • Геевский С. Л. Краткое обозрение народной и письменной литературы знаменитейших народов в Европе (ненадруковано, складено передмову і перекладено дві іноземні статті для запланованого видання)
  • Геевский С. Л. Рассуждение о происхождении, постепенном усовершенствовании, богатстве и силе русского языка (ненадруковано, промова, виголошена в Харківській губернській гімназії 9 вересня 1838 року)
  • Геевский С. Л. Об Америке и влиянии ее на Европу (ненадруковано, промова виголошена на урочистих зборах Харківської гімназії 1 вересня 1840 року)
  • Геевский С. Л. О современном направлении словесности в соприкосновении к общественной жизни (ненадруковано, промова виголошена на урочистих зборах у Другій Харківській гімназії 4 вересня 1846 року)
  • Геевский С. Л. Описание Зеньковского уезда Полтавской губернии[8], 1857 (ненадруковано)
  • Геевский С. Л. Об уездных училищах и гимназиях[9], 1859 (ненадруковано)

Поезія
  • K… («В печальной жизни час и на чужбине я встретил Вас…»)
  • Сонет («Я Вас увидел и в груди моей разлился потоком огненным восторг любви святой»)
  • Сонет («Вы помните ли те минуты упоенья»)
  • Дружеский совет («Когда ты встретишь милое созданье»)
  • Отрывок из поэмы Оссиана Лорма
  • Видение («Не на яву, и не во сне прекрасное видение явилось однажды мне…»)
  • Встреча нового года («Прекрасный гость давно желанный»)
  • «Желал бы я навек ее забыть…»
  • Челнок (за Ходзьком)
  • Дерево на берегу Северного моря (за Марм'є)
  • Поэзия любви («Пускай пустой, ничтожный мир толкует мою любовь как хочет…»)
  • Мольба поэта («Хотя житейская дорога поэта…»)
  • Маленькому насекомому (Зачем ползешь ты, крошка, по дороге?..")
  • Не позабудь («Не позабудь, что для тебя я потерял спокойствие души…»)
  • Жизнь («Пустое слово, звук пустой…»)
  • Перелетные птицы («Взгляните на птиц, улетающих с рощи родимой» — за Марм'є)
  • Моя карьера («Я молод был; душа моя стремилась, жаждала привета»)
  • Уривок із невиданої трагедії «Карл Мартелл»
  • Акровірш «Światła gwiazdeczka»[10](пол.)
  • Рондо(фр.)
  • Koń spiżowy[11](пол.)
  • Меланхолия («Я знал красавицу» — за Марм'є)
  • Разбитая лира («Как часто в рощах отдаленных» — за Марм'є)
  • Мои желанья («Ты знаешь ли тот несравненный край»)
  • Забытая песня («В зеленой роще соловей»)
  • Раздумье («Зачем в глубине души моей так часто дивное творится…»)
  • Фаросский маяк («Среди бездонных моря вод…»)
  • О много, много нужно мне…
  • Странник

Примітки

  1. Планы дач генерального и специального межевания, 1746—1917 гг. (коллекция). Опись 374. Губерния, уезд: Полтавская; Зеньковский. — С. 59.
  2. За спогадами Степана Лукича, в господарстві його батька була власна винокурня, кінний завод і пасіка, вдосталь хліба і сіна.
  3. У 1850-ті — 1860-ті роки Геєвські жили доволі скромно, як для поміщиків. За даними Миколи Сумцова, вони мешкали в чотирикімнатному домі, мали 15 кріпаків, з яких тільки троє було дорослими, до того ж одного з них Геєвські змушені під час Кримської війни віддати в рекрути.
  4. Рукописні вірші були передані Миколою Сумцовим у бібліотеку Історико-філологічного товариства при Харківському університеті.
  5. Згадуються представники дворянських родів Рощаковських, Бразолів, Трипольських (з роду останніх походить скульптор Єлизавета Трипольська) та ін.
  6. У прикордонному містечку Куземин Полтавської губернії було обладнано карантин.
  7. Геєвський сам зазначає, що дана стаття є перекладною — матеріал з журналу Tygodnik Petersburski. — 1840. — № 35. До статті додані чотири старовинні чумацькі пісні.
  8. Складено за дорученням повітового предводителя дворянства для Великого Князя Костянтина Миколайовича. Передано Полтавському губернатору Олександру Волкову.
  9. Відправлено міністру освіти Абраму Норову (за даними Миколи Сумцова; проте з 1858 року міністром народної освіти був Євграф Ковалевський).
  10. Написаний для дружини, Софії Тимофіївни Геєвської.
  11. Написано під враженням від однойменної польської опери. Присвячено Катерині Селівановій.

Джерела
  1. Автобиография Степана Лукича Геевского [з передмовою Д. І. Багалія]:
  1. Геевский Степан Лукич // Русский биографический словарь / изд. под наблюдением пред. Имп. Рус. ист. о-ва А. А. Половцова. — Санкт-Петербург: Имп. Рус. ист. о-во, 1896—1913. — Т. 4: Гааг — Гербель. — 1914. — С. 334—335.
  2. Кутинський М. Некрополь України: Довідник про місця поховання або смерті історичних і культурних діячів України від давнини до сучасності // Дніпро. — 1990. — № 7. — С. 140—143.
  3. Лобас П. О., Ротач П. П. Геєвський Степан Лукич // Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. / Редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К.: Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. —Т. 1: А-Г. — C. 403. — ISBN 5-88500-003-4.
  4. Павловский И. Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. — Полтава: Типо-литография преемников Дохмана. — 1912. — С. 43-45.
  5. Сумцов Н. Ф. Степан Лукич Геевский // Харьковский сборник. Литературно-научное приложение к «Харьковскому календарю» на 1890 год. Выпуск 4. — Х.: Типография губернского правления, 1890. — С. 57-75.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.