Глотов Олександр Леонідович

Народився 10 листопада 1953 року в селищі Норильськ (Норильлаг), яке з 1953 року набуло статусу міста. Батьки — Глотов Леонід Юхимович (1932-2012) та Глотова (Куделіна) Капітоліна Костянтинівна (1932) працювали там після закінчення Воркутинського гірничого технікуму.

Середню школу закінчив у місті Червоноград Львівської області. Працював на шахті «4-та Великомостівська» комбінату «Укрзахідвугілля» Львівсько-Волинського вугільного басейну. Служив в Радянській Армії.

У 1979 році з відзнакою закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Філолог. Викладач російської мови та літератури». До 1981 року працював вчителем у СШ № 1 міста Сокаль Львівської області, згодом перейшов на посаду асистента кафедри російської літератури Львівського університету.

У 1985 році закінчив аспірантуру й за розподілом перейшов на посаду асистента кафедри російської літератури Тернопільського державного педагогічного інституту імені Ярослава Галана.

У 1994 році закінчив післядипломне відділення гуманітарного факультету Вищої педагогічної школи імені Тадеуша Котарбінського в місті Зелена Гура (Польща) за спеціальністю «польська філологія».

2015 року в Національному університеті «Острозька академія» здобув ступінь магістра за спеціальністю «журналістика».

Працював також у Тернопільській академії народного господарства, у Тернопільському інституті соціальних та інформаційних технологій, у Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти, у Білоцерківському національному аграрному університеті, в Академії сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного, в Національному університеті «Острозька академія».

Від 2018 року працює в Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка

1988 року в Одеському державному університеті імені І. І. Мечникова за спеціальністю 10.01.02 «радянська багатонаціональна література» захистив кандидатську дисертацію «Вираження авторської самосвідомості у сучасній російській радянській поезії» (науковий керівник — професор Львівського університету Іван Прокопович Вишневський[1]). У цьому дослідженні до вітчизняної науки про літературу впровадив поняття «авторська самосвідомість» у літературному контексті, а саме: виявлення того, як автор літературних творів усвідомлює себе та свою творчість у власне творах літератури, перш за все — поетичних[2]. 1992 року здобув наукове звання доцента.

У 1997 році в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної Академії наук України за спеціальністю 10.01.02 — «російська література» захистив докторську дисертацію «Російська література ХХ століття у контексті культової свідомості»[3]  на основі монографії «Иже еси в Марксе»[4][5][6]. У дослідженні стверджується концепція світоглядної та естетичної вторинності літератури «соціалістичного реалізму» щодо ідеології та текстів християнського канону.

У 2002 році одержав наукове звання професора.

Є багаторічним членом редакційної колегії міжнародного наукового альманаху «Studia methodologica», брав участь у роботі наукових видань «Slavica Tarnopolensia», «Русский язык и литература в учебных заведениях», «Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство», «The Peculiarity of Man», «Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 8. Литературоведение. Журналистика»[7].

Нагороджений неурядовою нагородою — знаком «За розбудову освіти».

Автор наукових та науково-популярних статей у виданнях СРСР, України, Росії, Польщі, Білорусі, Ізраїлю, в електронних виданнях.

Журнал «Русский переплет»[8]:

• Феномен государства с точки зрения дилетанта[9]. — 2010;
• Политическая жизнь современной Украины по законам сцены[10]. — 2011;
• Понять Довлатова[11]. — 2011;
• Даёшь монархическую революцию![12] — 2012;
• А что немцу здорово?[13] — 2012;
• Чем пахнет русский дух? (Русский язык и Украина)[14]. — 2012;
• Двуликий Янус советской литературы. К 150-летию Александра Серафимовича[15]. — 2013;
• Штаны Маяковского[16]. — 2013.

Журнал «Лебедь»[17]:

• Эволюция образа государства в русской литературе[18]. — 2014;
• Украинцы в русской культуре[19]. — 2014;
• Партитура одной песни Высоцкого[20]. — 2014;
• Николай Островский или князь Острожский: кто более матери-Украине ценен?[21] — 2014; 
• Великолепная двадцатка[22]. — 2015;
• Литература как приложение к уголовному кодексу[23]. — 2017;
• За что я обожаю литературоведов[24]. — 2017;
• Журналистика в античном мире[25]. — 2018;
• Ровесник Высоцкого (к 80-летию Ал. Дольского)[26]. — 2018;
• Понедельник и лейтенант Шмидт[27]. — 2019.

Журнал «Чайка»:

• «Человек разумный» vs «человек пишущий». Полемические заметки[28]. — 2019.
• Герои наших времён[29]. — 2019.

• Ткачов С., Ханас В. 250 імен на карті Тернопілля: Краєзнавчо-біографічний покажчик. — Т., 1996.
• Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: 2004, т.1. — С.365.
• Енциклопедія сучасної України. — К., 2006, т.6.[42]
• Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка: в 2 т. Т.1: А-К.. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011. — С.350-351.