Глушків
Глушкі́в — село в Україні, у Городенківській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської області.
село Глушків | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район/міськрада | Коломийський район |
Рада | Городенківська міська громада |
Основні дані | |
Засноване | 1472 |
Населення | 1169 ▼ 1.11.2021 |
Площа | 14,418 км² |
Густота населення | 81,22 осіб/км² |
Поштовий індекс | 78127 |
Телефонний код | +380 03430 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°38′37″ пн. ш. 25°28′36″ сх. д. |
Місцева влада | |
Адреса ради | 78127 Івано-Франківська область, Городенківський район, с. Глушків, вул. Шевченка, 1 |
Карта | |
Глушків | |
Глушків | |
Мапа | |
Село Глушків належить до давніх поселень. Перша документальна згадка відноситься до 1472 року[1].
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської области» увійшло до складу Городенківської міської громади [2]
Історія
Заснування. Походження назви
Про назву села є декілька легенд:
- Назва села проходить від місцевості, що була тут раніше — глушина.
- Від прізвища пана Глушко, який володів цією місцевістю. Одного разу, об'їжджаючи поля, пан з бричкою утопився у «Вікнині», бо коні чогось злякалися.
- Він прізвища мисливця — Глушко, який полював у цій місцевості. Він зустрів тут гарну дівчину і покохав її, але мати дівчини теж уподобала мисливця і не дала свою згоду на їхнє одруження. Одного разу, коли Глушко приїхав до джерела напоїти коня, то не було там води, бо гадюки закрили джерело. Мисливець убив гадюк і вода повернулася. Джерело так і називають «Гадячка». Глушко все ж таки одружився з дівчиною і поселився тут.
- За іншою легендою мати перетворила мисливця на скалу «Бовдур», яка мала вигляд людини на коні, а свою дочку — на іншу скалу у вигляді дівчини з кошичком. Сама мати стала скалою «Прохідницею», що стояла між ними. Але в післявоєнні роки ці скали були зруйновані.
Період до 1772 року
Перші поселення людей були в урочищі «Капусти». Пізніше почали селитись ближче до теперішнього села і до «Печер» в урочищі «Коноплищі». Однак, населення села залишалося малим, тому що часто нападали татаро-турецькі орди та лютували епідемії. У 1564 році тут проживало 19 родин. Із 1600 по 1629 роки на цій території було 20 нападів татар. У 1676 році глушківський край зазнав спустошливого нападу і був розорений повністю. Перші хати після цього почали будувати біля джерел «Цюркало» і «Вертеб».
Період 1772–1918 років
Після приєднання до Галичини до володінь Габсбургів село Глушків (на 1786–1787 роки тут проживало 349 осіб[3]) увійшло до Заліщицького циркулу. Село було переведено із колишнього королівського домену Речі Посполитої в державну власність[3]. Проте вже під кінець XVIII століття власником Глушкова (разом із територією колишнього Снятинського староства) став граф Михайло Ронікер[4]. У 1857 році за даними австрійського перепису у Глушкові було 968 жителів. До 1939 року землі в селі Глушкові належали поміщикам Криштофовичам. Після 1900 року населення зросло до 1219 чоловік.
Соціальна сфера
В селі функціонує Навчально-виховний комплекс (загальноосвітня школа І — ІІ ступенів, дитячий садок). Також існує Фельдшерсько-акушерський пункт та Сільський клуб. В останньому функціонує бібліотека із фондом 9707 книжок. В селі існує відділення поштового зв'язку «Укрпошти»[5].
Населення
Згідно даних Всеукраїнського перепису 2001 року[6], за мовною ознакою населення визнало рідними мовами наступні: українська 99, 57%, російська 0, 34%, білоруська 0,09%.
За даними на початок 2013 року, у селі проживало 1097 (503 чоловіків та 594 жінок), з них 330 пенсіонерів. Також існувало 399 господарств[5].
Релігія
В селі існує Церква Святого Архистратига Михаїла (побудована 1864 р. пам'ятка архітектури[7][8]), де почергово проводять богослужіння православна громада настоятель митрофорний протоієрей Іван Теремко 21 листопада 2014 на храмове свято з нагоди 150-річчя храму з архіпастирським візитом відві-дав храм єпископ Коломийський і Косівський Юліан . З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 31 січня 2016 року нагороджений Орденом Миколая Чудотворця . З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 19 листопада 2018 року нагороджений медаллю "За жертовність і любов до України". та греко-католицька громада настоятель отець Роман Лапчинський. 16 листопада 2014 року храм відвідав правлячий архиєрей Коломийсько-Чернівецької Єпархії владика Василій (Івасюк), де взяв участь у святкуваннях з нагоди 150-річчя будівництва храму. Також було нагороджено настоятеля парафії о. Романа Лапчинського золотим хрестом. Серед гостей також був присутній о. Євген Усошин, канцлер курії Апостольського візитатора Білорусі[9].
Відомі люди
- Бундзяк Юрій Васильович — український педагог, поет, член Спілки пильменників України (26.09.1914 — 22.11.1989). Автор трьох збірок поезій: «Дзвінка далина», «Я не забув…», «Під мирними небосхилами».
- Долинський Роман — хорунжий УГА, підполковник дивізії Галичина.
- Дутчак Юрій Іванович — солдат Добровольчого Українського Корпусу, учасник російсько-української війни, загинув 2014-го під Амвроміївкою.
- Гуцул Іван Васильович — декан фізичного факультету Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича
- Гультай Михайло Мирославович — суддя Конституційного суду України
- Мелимука Юрій Михайлович — геолог
- Тимощук Григорій- український громадсько-політичний діяч, педагог, дипломат. Делегат Української Національної Ради ЗУНР
Див. також
Примітки
- Сіреджук П. З історії заселення Городенківщини // Край. — 10. 04. 1999 р.
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 12 листопада 2021.
- Сіреджук П. Чисельність населення Прикарпаття в останній чверті ХVІІІ ст. // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2012. — Вип. 21. — С. 7
- Сіреджук П. Чисельність населення Прикарпаття в останній чверті ХVІІІ ст. // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2012. — Вип. 21. — С. 12
- СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПАСПОРТ ГОРОДЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ
- Всекураїнський перепис населення. База даних
- Пам'ятки архітектури Городенківського району
- Реєстри пам'яток Івано-Франківської області. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 16 січня 2015.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 18 листопада 2014.
Джерела
- Бойків. М. Історія села Глушків. Городенка, 2007. — 41 c.