Говори (Віньковецький район)

Го́вори село в Україні, у Віньковецькому районі Хмельницької області. Населення становить 438 осіб (зі 165 дворів). Орган місцевого самоврядування — Говорівська сільська рада.

село Говори
Країна  Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Хмельницький район
Рада Говорівська сільська рада
Основні дані
Засноване 1630
Населення 438 (станом на о1.о1.2010)
Площа 2,003 км²
Густота населення 280,58 осіб/км²
Поштовий індекс 32536
Телефонний код +380 3846
Географічні дані
Географічні координати 48°56′45″ пн. ш. 27°21′02″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
257 м
Водойми р. Говірка
Відстань до
обласного центру
100 км
Відстань до
районного центру
30 км
Місцева влада
Адреса ради 32536, Хмельницька обл., Віньковецький р-н, с. Говори
Карта
Говори
Говори
Мапа

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу [1], проведеного урядом СССР 1932-1933.

Загальні відомості

Село лежить на річці Говірці (або Жван), і на захід є сусідом села Ломачинці, а на південь — сіл Пилипківці та Заборознівці Новоушицького району. На півночі знаходиться село Зоряне, а на північному заході — село Осламів.

Діючий голова села — Солоненко Петро Володимирович.

На території сільської ради розташовані: агропромисловий ліцей, загальноосвітня школа І-ІІ ст., два дитячі садки, два фельдшерсько-акушерські пункти, відділення зв'язку, дві бібліотеки, будинок культури та сільський клуб.

Тут діють народні ансамблі самодіяльності: «Троїсті музики» та Хор Говорівського професійно-аграрного ліцею.

Історія

Перша писемна згадка про село трапляється у податкових списках 1530-1585 років. На карті Боплана Говори показані на краю великого лісу, який тягнеться до Бару. Село належало польським дворянським родам Заготовським, Старжинським, Тишкевичам.

З церковних літописів відомо, що Свято-Покровську церкву було збудовано на початку XVII ст. У 1753 р. побудовано з дуба нову церкву, яка згоріла, і у 1776-му зусиллями прихожан зведено каплицю. У 1878 р. на честь Покрови Пресвятої Богородиці збудовано новий храм з двома банями хрестоподібної форми. Церковно-єпархіальну школу відкрито у 1863 р.

На початку XX ст. Говори входили до Осламівської волості Ушицького повіту. Тут нараховувалися 253 двори та 2123 жителі. У селі був маєток графині Марії Тишкевич, якій належало 1177 дес. землі.

Говорівська сільська рада створена у 1921 році. Першим головою був Лисак Іван Гнатович. Надалі сільраду очолювали: Гудима Іван Петрович, а з 1937 року&nb sp;—Лфінчук Кирило Володимирович, який пропрацював до початку війни СССР з Німеччиною.

В липні нацисти захопили село. Майже три роки тривала окупація. Понад 200 односельчан не повернулися додому. 25 березня 1944 року підрозділи 18-ї армії визволили Говори.

Сільська рада відновила свою діяльність , її головою обрали жителя с. Зіньків, Варана Петра Григоровича. Наступними очільниками керівництва були: Осмоловський Володимир Леонідович, Кулик Василь Арсентійович, Андрухов Іван Володимирович, Бухтяк Раїса Петрівна, Бурківський Віктор Іванович (голова колгоспу «Новий шлях»), Баштанюк Тетяна Арсеніївна, Гриньова Лідія Мойсеївна, Косован Іван Васильович, Баштанюк Василь Іванович.

Релігія

Церква святого Миколая, УГКЦ

Парафію утворено і зареєстровано у 2002 році. Богослужіння проводять у пристосованому приміщенні.

Діє припарафіяльна спільнота «Матері в молитві». Адміністратором парафії з вересня 2007 року є о. Роман Зозуля.[2]

Пам'ятки історичного та природоохоронного фонду

  • Садиба графів Тишкевичів початку XIX ст.: Палац XVIII—поч. XIX ст., Західний та східний флігелі, Говорівський парк (9,9 га).
  • В околицях села — залишки трипільського поселення (виявлено кераміку, кам'яні знаряддя, антропоморфні статуетки).

Відомі уродженці

Примітки

  1. Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933 років по Хмельницькій області. Дані Хмельницької обласної державної адміністрації
  2. Парафія с. Говори. Церква святого Миколая // Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проекту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 450. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1.

Інтернет-посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.