Заборознівці

На золотистому фоні щита зображено млин білого кольору з жовтим колесом посередині, який й досі є на території села. У нижній частині хвилястою синьою смужкою позначено водойма.

Прямокутне полотнище жовтого кольору. Нижня частина прапора поділена синьою смужкою, яка символізує водойми на території села. Жовтий колір – достатку, родючості та могутності.

На сьогодні точно не відомо коли з'явилося село, однак, Заборознівці згадуються під 1467 роком. 1889 року польський історик Олександр Яблоновський видав свою працю «Волинь і Поділля», в які посилаєть на податкові списки 15-17 століття. Заборознівці згадуються в податковому списку датованиому 1565 роком, який було вивлено в монастирі міста Пйотркув. Заборознівці в той час відносилися до зовсім малих сіл, оскільки платили невеликий податок. Так 1565 року з селян які жили в Заборознівцях було стягнено податок в розмірі двох плугів. Податок збирав пан Незабитовський на користь Барського староства:

"Dni capitan Barensis aratr 2 per dnum Niezabitowski solutum".

За переказами старожилів раніше поселення знаходилося поблизу урочища Рутка, а пізніше люди переселилися звідти. Ці свідчення претендують на достовірність, так як Заборознівці позначені на «Генеральній карті України», або ж «Загальному плані Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» («Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis») французького інженера Гійома Боплана(був на службі у польського короля, будував фортифікаційні споруди) виданій у 1648 році у Данцигу. На ній Заборознівці позначені не на березі річки Говірки, дещо віддаленими на схід(саме там сьогодні знаходиться Рутка), поряд знаходиться великий ліс(очевидно Говірський). Цікаво, що село фігурує під назвою Забродениці (Zabrodenice), можливо Боплан обмовився, а можливо йому було важко вимовити назву. Те, що це Заборознівці немає сумніву, так як поряд позначені Гулі (Hulie), Говори (Howoru) та Жабенці, які записані як Забенці (Zabince). Поряд з Заборознівцями, як окреме село, на карті позначено Ковалівку (Kowol). В «Географічному словнику Королівства Польського», Заборознівці описуються так:

"село на річці Жван (Говірка), лівій притоці Дністра, повіт Ушицький, волость Заміхівська, парафія католицька в Заміхові, відстань 7 верст, віддалені до 15 верст від Ушиці(найближча пошта). Разом із присілком Ковалівка має 176 будинків (з них 41 у власності), 685 мешканців, 547 десятини селянської землі, 685 десятин землі, що належить до маєтку. У ньому є православна церква св. Михайла, філія Пилипковець. Власність графів Стадницьких. Відповідно до рекруту, у Подільському воєводстві Барському старостві з 1665 року".

В цей час основним промислом селян було землеробство.

с. Заборознівці на карті Боплана XVII ст.

Заборознівці були власністю родини Стадницьких, родове помістя яких знаходилося у сусідньому селі Говори. Після відміни кріпацтва в Російській імперії у 1861 році, родина Стадницьких зберігала формальний вплив на село, адже, їхня родина у Заборознівцях володіла значною частино землі. Можливо, у Заборознівцях також був маєток Стадницьких, бо і в наш час в селі є місце, що називається панським горбом, де на сьогодні збереглися лише деякі сільськогосподарські споруди.

У 1885 році у Заборознівцях було 2 водяних млини (один з них — Порохівський млин) та заїзжий будинок.

Тривалий час на цих землях господарем був Ігнатій Стадницький(1834—1895). Усе своє майно він заповів єдиній доньці Марії Розі, яка у 1893 році вийшла заміж за графа Олександра Миколайовича Тишкевича. Господарською діяльністю керувала саме графиня. Родина Тишкевичів-Стадницьких володіла 4259 десятинами землі у Заборознівцях, Ковалівці та ще деяких селах повіту. Під час революції 1905—1907 років проти Тишкевичів виступили жителі сіл де були їхні помістя, Заборознівці не стали винятком. Однак, селянські заворушення, як і революцію, було придушено. Після Лютневої революції 1917 року графська родина, очевидно вже навчена досвідом, продає селянам за копійки свої землі та назавжди їх покидає.

У ХІХ столітті у Заборознівцях було розвинене землеробство, крім того, село славилося тонкорунним вівчарством.

У XX ст. село жило насиченим життям, перенесли: кілька революцій та Громадянську війну, дві Світових війни, колективізацію,Голодомор та інші події.

У лютому 1920 року поблизу Заборозновець базувалися війська білогвардійців, які відступали на територію Польщі. В цей час серед білогвардійців була епідемія тифу, від якої постраждало і місцеве населення. В квітні 1920 року біля села проходили бої між армією Польщі і червоноарміцями. З 9 по 13 жовтня 1920 року поблизу Заборозновець та навколишніх сіл точилися запеклі бої між військами УНР та червоноарміцями.

Після поразки націонльно-визвольних сил село стало часиною СРСР. Встановлення радянської влади супроводжувалося ламанням існуючого устрою.

Колективізація, як і в інших куточках України, супроводжувалася розкуркулюванням, голодом та застосуванням сили. Населення було не в захваті від політики радянської влади. Завідувач сектору інформації Вінницького обкому КП(б)У в доповідній записці про «волинки» та терористичні акти в районах області писав:

«1 лютого 1932 року в с. Заборознівцях розкуркуленим куркулем спалено комору колгоспу, де згоріло 250 пудів насіння. Згодом у цьому ж селі спалено колгоспівську конюшню, де згоріло 24 коней та збруя».

Невід'ємною складовою колективізації були сильний голод, що був штучно створений радянською владою, та репресивні дії. Однак, точно не відомо скільки людей померло в цей час. За даними різних джерел в селі Заборознівці в 1932—1933 роках загинуло близько 8 чоловік. На сьогодні документально зафіксовані імена 2: Коваль Іван Олексійович 1870 р.н. та Постерчук Савка Миронович 1865 р.н. Обоє померли в 1933 році, причина смерті не вказана. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932—1933 рр., складених Пилипковецькою сільською радою. Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.

Після колективізації у Заборознівцях створено колгосп імені Щорса. З 22 вересня 1937 року Заборознівці стали частиною Новоушицького району, Кам'янець-Подільської області.

Трагічною сторінкою в історії села є Німецько-радянська війна. Заборознівці були окуповані в липні 1941 року. Новий порядок, встановлений німецькими окупантами супроводжувався вивезенням частини працездатного населення для робіт до Німеччини та Австрії. В довоєнні часи в Заборознівцях проживала єврейська община, яка займалася торгівлею, але з приходом нацистів частина євреїв покинула село, а частина була вивезена.Визволено Заборознівці силами 183-ї стрілецької дивізії 38-ї армії 26 березня 1944 року близько 18.00, звільнення Заборозновець та найближчих населених пунктів супроводжувалося потужними перестрілками між нацистами та червоноармійцями, про що свідчить доповідь заступника начальника штабу 38-ї армії генерал-майора Сосєдова. Командував 38-ю армією генерал-полковник Москаленко.

Після закінчення Німецько-радянської війни село відбудовувалося: відкрито магазин(будівля не збереглася), відновлено колгосп, відновлено школу. Згаданий вже колгосп Щорса кілька разів об'єднувався з колгоспом сусіднього села Пилипківці, поки остаточно не припинив своє існування в 1959 році, починаючи з 1960 року Заборознівці стали частиною колгоспу імені Чапаєва (з 1973 року — радгоспу). В 60-ті роки минулого століття Заборознівці динамічно розвивалися. В цей час село було електрифіковано. У 1967 році побудовано сільський клуб. У 1975 році з'явився пам'ятник, що вшановує жителів села, які загинули у Великій Вітчизняній війні.

Ковалівка — північна частина Заборозновець, що раніше була окремим селом. За С. Д. Бабишиним, поселення заснували ковалі, вироби яких славилися на всю округу. Імовірніше, що назва мотивована основною назвою Коваль. На початку XX ст. на території Ковалівки було чимало родин, які носили прізвище Коваль.

У податковому списку датованому 1578 роком, який опублікував Олександр Яблоновський в праці «Волинь і Поділля», Ковалівка згадується як окреме село "Kowaljоwka". Також Ковалівка згадується в "Кам'янецькій земській книзі" в 1599 році. На "Карті Боплана" 1648 року Ковалівка позначена, як окреме село, поряд з Заборознівцями. Ковалівку Боплан назвав Коволь (Kowol). Через Ковалівку проходила дорога з Бару на Кам'янець. В джерелах різнго часу згадується як: Kowalowka (1784), Ковалевка (1800), Слоб. Ковалевка (1862).

Найвірогідніше, Ковалівка стала частиною Заборозновець в кінці ХІХ - на початку XX ст. В «Географічному словнику Королівства Польського» Ковалівку називають присілком Заборозновець. На «Археологічній карті Подільської губернії» опублікованій Юхимом Сіцинським у 1901 році Заборознівці та Ковалівка є окремими селами, хоча автор міг використовувати карти попередніх років. У XVI ст., Заборознівці та Ковалівка були маленькими селами, зростання населення та збільшення площі призвело до злиття сіл.

З 1565 року Заборознівці стають частиною Подільського воєводства.

Під час турецького панування (1672—1699) село входило до Подільського еялету Барського санджаку. З 1699 по 1772 рік Заборознівці входили до складу Польщі, а з 1772 року стають частиною Російської імперії

У 1795—1797 роках Заборознівці та Ковалівка входили до Ушицького округу Подільського намісництва, а в 1797—1923 роках до Пилипковецької волості Ушицького повіту Подільської губернії.

12 квітня 1923 року старий адміністративний поділ змінився новим, так з'явився Новоушицький район Кам'янець-Подільського округу. А на початку 1932 року Україну було поділено на області. З 9 лютого 1932 року Заборознівці відносились до Новоушицького району, Вінницької області.

У період німецької окупації з липня 1941 по 26 березеня 1944 — Новоушицький район, Барський ґебіт, генеральна округа «Волинь-Поділля», Райхскомісаріат Україна.

4 лютого 1954 року Кам'янець-Подільську область перейменовано на Хмельницьку і з того часу Заборознівці — частина Новоушицького району Хмельницької області(з 30 грудня 1962 року по 4 січня 1965 року частина Дунаєвецького району).

До 20 серпня 2015 року Заборознівці входили до Пилипковецької сільської ради. Після проведення адміністративної реформи з 20 серпня 2015 року Заборознівці входять до Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади. 19 липня 2020 року Заборознівці увійшли до Кам'янець-Подільського району.

1467 рік — заснування Заборозновець

1648 рік — село позначено на карті Боплана (видана цього року)

1665—1672 роки — у складі Речі Посполитої

1672—1699 роки — у складі Османської імперії

1740 рік — побудовано Михайлівську церкву (перша церква існування якої документально зафіксовано)

1784 рік — побудовано нову Михайлівську церкву

1699—1772 роки — у складі Речі Посполитої

1772—1917 роки — у складі Російської імперії

1891 рік — побудовано приміщення для церковно-приходської школи

1910—1912 роки — будівництво церкви Святого Архістратига Михаїла

1922—1991 — у складі СРСР

Липень 1941 року — 26 березня 1944 року — період німецької окупації

1967 рік — побудовано сільський клуб

1975 рік — побудовано пам'ятник, що вшановує жителів села, які загинули у Великій Вітчизняній війні

1988—1990 роки — реконструкція церкви

21 вересня 1990 — відновлено богослужіння в Михайлівській церкві

З 24 серпня 1991 року — у складі незалежної України

• ДАВіО. — Ф.П—136. — Оп.3. — Спр.13. — Арк.158—163. Копія. Машинопис.
• Державний архів Хмельницької області(ДАХмО). Путівник. Т ІІ. Ред.кол. О.Удод та ін. — Київ-Хмельницький., 2007 . — 672 с.
• Державний архів Хмельницької області (ДАХмО), Ф.Р-6460, оп.1, спр. 3
• ЦАМО РФ. — Ф. 38 А. — Оп.9005. — Д. 185. — Л. 93. — Копия.

• Гульдман. В. Подільська губернія. — Кам'янець-Подільський. , 1889. – 548 с.
• Жарких М. І. Храми Поділля. — К.: 2007.
• Книга Пам'яті України. Хмельницька область: Історико-меморіальне багатотомне видання в 10 т. Т. 6. Летичівський, Новоушицький, Полонський р-ни. — Хмельницький: Поділля, 1996. — 720 стор.: іл.
• Крикун М. І. Подільське воєводство у XV-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів 2011. 733 с., іл., карти.
• Сіцинський Ю. Й. Археологічна карта Подільської губернії.
• Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Словник власних географічних назв Хмельницької області. – Хмельницький: Авіст, 2008. – 549 с.

• Всеукраїнський перепис населення 2001 року
• Хмельницька обласна рада
• Державний архів Хмельницької області(ДАХмО). Путівник. Т ІІ.
• Заборознівці на сайті Верховної Ради України
• Поміщики Новоушицького повіту станом на 1914 рік
• Метричні книги
• Колективізація на Поділлі^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських земель Zaboroznowce т. 14, ст. 201

• Військова топографічна карта Російської імперії 1868 року
• «Генеральна карта України», або ж «Загальний план Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» Гійома Боплана — Поділля.
• Карта з атласу Речі Посполитої XVI—XVII століть на Землі Руські.
• Карта Джованні Антоніо Рицци Занноні, Аркуш №19, Заборознівці, 1767 рік
• Австрійська топографічна карта 1890 р.
• Польська карта 1929 р.
• Заборознівці на супутниковій карті
• Заборознівці на польській супутниковій карті

Заборознівці на foto-planeta

• Погода в селі Заборознівці

1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»