Годенко Михайло Семенович

Народився 1 травня 1919 року в місті Катеринославі (тепер Дніпро, Україна). Українець. 1920 року його сім'я переїхала до Москви[2]. Протягом 1935—1939 років навчався у Московському хореографічному училищі, отримав спеціальність «артист балету». Здобувши освіту до 1940 року працював солістом балету в театрі музкомедії в місті Куйбишеві.

1940 року призваний до лав Червоної армії. Німецько-радянську війну пройшов у складі ансамблю Другого Українського фронту. 1946 року був демобілізований і повернувся до Москви, де до 1947 року працював солістом балету Академічного ансамблю пісні і танцю Внутрішніх військ МВС, потім до 1948 року в трупі Норильського музичного театру. Після розформування останньої переїхав в Читу для роботи балетмейстером ансамблю пісні і танцю Забайкальського військового округу. 1951 року перевівся в Іркутськ, в ансамбль пісні і танцю Східно-Сибірського військового округу. В 1953 році, після розформування округу, працював балетмейстером в ансамблі пісні і танцю ППО в Баку. 1954 року переїхав до Архангельська, де працював балетмейстером ансамблю пісні і танцю Біломорсько військового округу. Протягом 1955—1963 років займав посаду головного балетмейстера в Північному хорі[2].

Протягом 1963—1991 років — художній керівник і головний балетмейстер Красноярського державного ансамблю танцю Сибіру. 1980 року був головним балетмейстером церемоній відкриття і закриття літніх Олімпійських ігор в Москві. Помер в Ленінграді 14 березня 1991 року. Похований у Красноярську на Бадалицькому кладовищі[3].

почесні звання СРСР

• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (23 лютого 1960; за наполегливу працю та неоціненний внесок у популяризацію народного танцю, а також за плідну роботу в Північному хорі[2]);
• Заслужений артист Тувинської АРСР (25 січня 1965)[4];
• Народний артист РРФСР (1970);
• Народний артист СРСР (21 квітня 1977);
• Заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (1983);
• Герой Соціалістичної Праці (26 вересня 1984; медаль «Серп і Молот» № 20362);

ордени СРСР

• Орден Трудового Червоного Прапора (14 листопада 1980);
• Орден Леніна (26 вересня 1984; № 400804);
• Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня (20 жовтня 1987)[5];

медалі СРСР[2]

• Медаль «За бойові заслуги»;
• Медаль «За перемогу над Німеччиною»;
• Медаль «За взяття Будапешта»;
• Медаль «За взяття Відня».

інше

• Срібна медаль ВДНГ СРСР (25 червня 1963)[4];
• Державна премія СРСР за 1985 рік;
• Почесний громадянин Красноярська (1999, посмертно).

• У 1993 році Красноярському державному академічному ансамблю танцю Сибіру було присвоєно ім'я Михайла Годенка;
• У 1999 році на фасаді будинку на проспекті Миру в Красноярську, де жив хореограф, встановлено меморіальну дошку.
• Ім'я Годенко також носять теплохід з 2009 року і одна з вулиць в Октябрському районі Красноярська з 2008 року;
• У 2014 році мешканці Красноярського краю проголосували за встановлення пам'ятника Михайлу Годенку[3].

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 168. — ISBN 5-88500-042-5.;
• Станішевський Ю. О. Годенко Михайло Семенович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.;
• Народные артисты Советского Союза. Том 1. — Москва, 2007 (рос.).