Головоногі

Усі головоногі — це хижаки середніх або великих розмірів (від 1 см до 15 м). Їхнє тіло складається з тулуба і великої голови, нога перетворилася на щупальця, що оточують рот. У більшості з них є вісім однакових щупалець (наприклад, у восьминогів) або вісім коротших і пара довших (ловильних) щупалець (кальмари, каракатиці тощо). На щупальцях є присоски для утримання здобичі. Тільки у тропічних видів з роду наутилус багато щупалець (від 60 до 100) без присосків.

Характерна риса головоногих — здатність плавати за допомогою реактивного руху. Через щілину, розташовану знизу, на межі голови та тулуба, вода надходить до мантійної порожнини. Згодом, при скороченні м'язів мантії, вода з силою викидається через особливий трубчастий утвір — лійку — видозмінену частину ноги. Це спричиняє реактивну тягу, внаслідок чого молюск отримує поштовх і рухається заднім кінцем уперед. Потім мантійна щілина відкривається, і мантія знову заповнюється водою.

Черепашки у більшості видів немає, у каракатиці вона має вигляд пластинки, розташованої під шкірою. Лише наутилуси, що мешкають у тропічних морях, мають багатокамерну черепашку до 25 см у діаметрі. Камери заповнені газом, що надає тварині плавучості. Молюск, регулюючи об'єм газів у камерах, може або занурюватися на глибину до 500—700 м, або спливати у поверхневі шари води.

Шкіра багатьох головоногих здатна миттєво змінювати забарвлення під впливом нервових імпульсів. Воно буває захисним, під колір навколишнього середовища, або загрозливим, яке контрастує з навколишнім середовищем, у разі нападу інших організмів.

Для захисту у головоногих слугує й чорнильна залоза. Її секрет накопичується в особливому резервуарі, протока якого відкривається у задню кишку. За небезпеки молюски виділяють назовні чорну рідину, яка не розчиняється у воді й утворює чорну пляму. Під її прикриттям молюск тікає від ворогів.

Дихальна система состоїть з:

• виносної судини від зябер (efferent vesel),
• приносної судини (до зябер) Afferent vesel,
• зябрової залози

Кровоносна система замкнена. Є одне системне серце (systematic heart) Є додаткові скоротливі судини - зяброві серця.

У шкірі глибоководних головоногих є також особливі світні органи, за допомогою яких тварини спілкуються між собою, відлякують ворогів чи приваблюють здобич.

Головоногі — хижаки, що живляться ракоподібними, молюсками, рибою тощо. Рот оточений двома роговими щелепами — верхньою та нижньою, що нагадують дзьоб папуги. Крім того, є і радула (тертка). За допомогою цих органів молюски дроблять панцири ракоподібних, черепашки молюсків, подрібнюють їжу. Слина, крім травних соків, може містити ще й отруту, яка швидко паралізує або вбиває здобич.

У головоногих молюсків більшість нервових вузлів розташована в головному відділі та утворює головний мозок складної будови. Ззовні він захищений своєрідним «черепом» із хряща. Очі в більшості головоногих за складністю будови нагадують очі людини. Вони можуть сприймати колір, форму та розміри предметів. Високий рівень розвитку нервової системи та досконалі органи чуттів головоногих визначають і складні форми їхньої поведінки.

Головоногі мають високорозвинену здатність до регенерації. Вони, зокрема, швидко відновлюють втрачені щупальця.

Це роздільностатеві тварини, яким притаманне зовнішнє запліднення та прямий розвиток. Для восьминогів характерне піклування про нащадків. Самка захищає яйця, очищує їх від бруду і нічого не їсть протягом кількох місяців, аж поки не вилупляться молоді особини.

Головоногими молюсками живиться багато морських тварин, зокрема ластоногі і зубаті кити. Людина споживає в їжу кальмарів, каракатиць і восьминогів. Із вмісту чорнильного мішка каракатиць і кальмарів виробляють коричневу фарбу — сепію.

Черепашки викопних головоногих молюсків використовують як «керівні копалини». У кишечнику кашалотів із неперетравлених решток головоногих утворюється особлива речовина — амбра, яку застосовують у парфумерній промисловості для надання стійкості запаху парфумам.

Класифікація 2005 року[1]

Різні види амонітів

голотип Ostenoteuthis siroi з родини Ostenoteuthidae.

белемніт

Клас Cephalopoda

• Підклас † Ellesmeroceratoidea
  • Ряд † Plectronocerida (501М — 490M)
  • Ряд † Protactinocerida
  • Ряд † Yanhecerida
  • Ряд † Ellesmerocerida (500М — 470M)
• Підклас † Endoceratoidea (485М — 430M)
  • Ряд † Endocerida (485 — 430M)
  • Ряд † Intejocerida (485М — 480M)
• Підклас † Actinoceratoidea
  • Ряд † Actinocerida (480 — 312M)
• Підклас Наутилоїдеї (Nautiloidea) (490M — наш час)
  • Ряд † Basslerocerida (490М — 480M)
  • Ряд † Tarphycerida (485М — 386М)
  • Ряд † Lituitida (485М — 480M)
  • Ряд † Discosorida (482М — 392M)
  • Ряд † Oncocerida (478М — 324M)
  • Ряд Nautilida (410M —наш час)
• Підклас † Orthoceratoidea (482М — 211M)
  • Ряд † Orthocerida (482М — 211M)
  • Ряд † Ascocerida (478М — 412M)
  • Ряд † Dissidocerida (479М — 457M)
  • Ряд † Bajkalocerida
• Підклас † Bactritoidea (422М — 252M)
• Підклас † Ammonoidea (410М — 66M)
• Підклас Двозяброві (Coleoidea) (410M — наш час)[2]

• (англ.) (укр.) Девід Галло. Підводна дивовижа. — відеодоповідь на конференції TED.