Гореничі

Багато легенд і переказів існує стосовно походження назви села. Назва завдячує своїй гористій місцевості, так вважав дослідник населених пунктів київщини Лаврентій Похилевич. За однією з легенд Гореничі отримали своє ім'я від дочки Володимира Гореніки. Для цієї дівчини князь нібито збудував терем. Інша говорить про те, що князь Володимир Красне Сонечко не відмічався святістю і на пагорбах річки Ірпінь тримав осторонь людського ока своїх наложниць. Там вони знаходились до самої смерті. «Горемики» — так прозвали місцеві смерди княжих наложниць. Це слово закріпилося за цією місцевістю, де згодом і виникло село.

1866 року у селі коштом самих парафіян було споруджено дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, до якої були приписані також села Гнатівка та Петрушки. Церква була зруйнована у радянський час. Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Гореничі (приписні с.* Петрушки, Гнатівка, хут. Ясногородський (1838)) Білогородської волості Київського пов. і губ. зберігаються в ЦДІАК України.[1]

У 1920 році за ініціативою бідняка селянини Василя Федоровича Гордієнка в Гореничах було створено комітет незаможних селян. Перший голова комнезаму — Іван Максимови Гладченко, перші комуністи на селі — О. У. Гайдай, І. П. Дехтярьов, перші комсомольці — Петро Грінко, Григорій Плаван, Марія Шматок, Валентина Кравченко, Надія Дехтярьова. Згодом селяни у 1929 році об'єдналися в сільськогосподарську артіль ім. 9 Січня, її очолив Платон Григорович Стеценко. У цьому ж році створено партійну організацію, секретарем якої став І. П. Дехтярьов. У колгоспі з'явився перший колективний сад, перша ферма великої рогатої худоби, дві конюшні, перший трактор, за кермо якого сів С. М. Нога.

597 гореничан взяли участь у німецько-радянській війні. 130 із них загинули. За мужність, виявлену на фронтах, 506 жителів села нагороджено орденами і медалями СРСР. Пам'ять про загиблих односельчан увіковічнена на меморіалі в центрі села та в назвах вулиць.

У центрі села школа, побудована у 1963 році.

Дитячий садок «Сонечко» відвідує щорічно понад 120 дітей.

Будинок культури — культурний центр села, у ньому діють хор, хореографічні колективи, образотворча студія та духовний оркестр.

У 1978 році в селі була побудована медична амбулаторія, яка обслуговує мешканців сіл: Луки, Гнатівки, Стоянки. До послуг відвідувачів такі кабінети, як фізіотерапевтичний, акушерський, стоматологічний, процедурний, діє лабораторія.

Біля села знаходиться маєток колишнього Генерального Прокурора України Віктора Пшонки. Розкіш помешкання навіть перевершує розкіш дачі в Межигір'ї.[2] Вже у березні 2014 року будинок був розграбований. Станом на 2016 рік правоохоронні органи так і не встановили винуватців.[3]