Гориці (Переворський повіт)
Гориці (пол. Gorzyce) — село в Польщі, у гміні Триньча Переворського повіту Підкарпатського воєводства, на лівому березі Сяну. Населення — 1325 осіб (2011[1]).
Село
.jpg.webp) Координати 50°07′ пн. ш. 22°34′ сх. д.
|
Історія
Вперше село згадується в 1589 р. як Воля Підсянська. Село було в королівській власності, через що наявні дані в податкових реєстрах. Село входило до Перемишльської землі Руського воєводства. В 1674 р. село складалося з двох частин: меншої — 34 будинки та більшої з 71 будинком. У 1723 р. Воля Підсянська поділена на 2 села — Ягелла і Гориці.
У 1893—1895 рр. бул побудований цегляний будинок, у якому в 1895 р. була створена однокласна народна школа.
У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. На цей час місцеве українське населення лівобережного Надсяння після півтисячолітніх латинізації та полонізації залишилось у меншості. 1892 році село належало до Ланьцутського повіту, налічувало 715 мешканців, з них 247 греко-католиків і 468 римо-католиків[2].
У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. На 1.01.1939 в селі було 1330 жителів, з них: 10 українців, 230 українців з польської мовою, 1060 поляків і 30 євреїв[3]. Село входило до Переворського повіту Львівського воєводства, гміна Триньча.
10 вересня 1939 р. село було зайняте німцями. Наприкінці липня 1944 р. Червона армія зайняла села і збудувала дерев'яний міст через Сян, який був спалений 26 жовтня 1945 р. під час бою з відділом УПА. 2 березня 1945 р. польські шовіністи розстріляли 3 греко-католиків в Вольі Бухівській.
У 1945 року партизан Юзеф Войтина з Вількі Огризковой - спалил церкву. У квітні 1945 р. з Гориці й Волі Бухівської вивезено до СРСР 181 українця з 39 будинків.
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 634 | 167 | 402 | 65 |
| Жінки | 691 | 165 | 407 | 119 |
| Разом | 1325 | 332 | 809 | 184 |
Церква
Церква греко-катольцка
Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста збудована в 1723 р. в північній частирі села. Визита канонічна в 1821 р. через Еп. Івана Снігурського. Визита канонічна в р. 1894 через Еп. Юліяна Пелеша. Церква водновена і помальована в 1907 р. Церква спалена польськими шовіністами в 1945 р. Була парафіяльною церквою Канчуцького деканату (з 1920 р. — Сінявського деканату) Перемишльської єпархії УГКЦ. У 1830 р. до парафії належали також села Воля Бухівська, Тринча, Убішин і Ягелла (загалом — 531 греко-католик). У 1913 р. належали села Воля Бухівська, Тринча, Убішин, Глоговець, Вілька Огризкова, Вілька Малкова і Ягелла (загалом — 528 греко-католиків)[5]. У 1939 р. до парафії належали села Воля Бухівська, Тринча й Убішин (загалом — 630 греко-католиків). Греко-католики поселилися в шлибі поляків.
- Парохіи Парафії
- 1784-1789. Васильій Боярский
- 1789-1792. Іоаннь Ходаневич
- 1792-1794. Лукаш Мєжиньский
- 1794-1795. Альексий Качковський
- 1795-1811. Васильій Кубаєвич
- 1811. Васильій Льатошиньський
- 1811-1813. Іоаннь Хотинецкий
- 1813-1816. Іоаннь Крипякевич
- 1816-1821. Іоаннь Бальицкий
- 1821-1838. Никодай Льудкевич
- 1835. Іоаннь Більецкій
- 1835-1836. Михаиль Мучиньскій
- 1838-1841. Виктор Киверовичь
- 1842-1844. Антоній Криницкій
- 1844-1850. Юліян Кордасевич
- 1850-1853. Теодор Паньковській
- 1853-1857. Антоній Литиньскій
- 1857-1858. Николай Роздільскій
- 1858-1860. Михаиль Лисикевичь
- 1860-1874. Михаиль Кишакевичь
- 1874-1891. Викторь Кмицикевичь
- 1891-1894. Михаиль Сапрунь
- 1894-1895. Іоаннь Брилиньскій
- 1896-1902. Васильій Волошиньскіи
- 1902-1903. Іосифь Карановичь
- 1903-1945. Евстахій Кушнірь
Церква римо-катольицка
У 1945 р. в центром села в деревному будинку німецький охорони, створений костель, Благославите Серца Ісусаю. 13 Вересня 1945 р. утворено парафію римо-катольицкойю.
У 1997—2001 рр. в центром села збудовано цегяний костель, який був освяцений 19 серпня 2001 році.
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гориці (Переворський повіт)
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Gorzyce (4) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 734. (пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 112.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- Схиматизм всего клира руско-католического Епархій соединених Перемиской, Самборской и Сяноцкой на Рок от Рожд. Хр. 1913 (с. 172)