Городоцько-здовбицька культура
Городоцько-здовбицька культура — археологічна культура кінця ІІІ-го — І-ї чверті ІІ-го тисячоліття. до н. е., пам'ятки якої поширені на території Західної Волині та півдня Західного Полісся (Рівненська область, Волинська область, частково Львівська область і південно-східна Польща).
Назва культури походить від назв сіл Городок Рівненського району і Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області, поблизу яких виявлено поселення цієї культури. Носієм цієї культури була одна з груп племен культури шнурової кераміки. Виявлено 77 поселень, 17 могильних і фунтових некрополів, розробки каменю.
Історія
Дослідження
Культуру виділено І. Свєшніковим за матеріалами досліджень 1959—1966 років. Він же поділив відкриті пам'ятки на дві хронологічні фази — ранню (городоцьку) та пізню (здовбицьку). Поділу на фази піддаються лише розкопані поселення.
Житла
Десять наземних жител городоцького етапу досліджено на поселенні Городок, ще чотири у Зозові та Моквинському Майдані. Тип жител — каркасно-стовповий із двосхилим дахом. Навколо жител розміщувалися господарчі ями та майстерні з обробки кременю. На окраїні Городка знайдено яму, де видобувався кремінь, а також скупчення жовен із слідами первинної обробки. Виявлено декілька поховань під могилами у скорченому стані.
Десять жител здовбицького етапу розкопано на поселеннях Зозів I, Зозів II та Здовбиця. Вони були конструктивно складніші й мали дві частини — наземну (каркасно-стовпову) та заглиблену з материковою лежанкою. Вогнища для обігріву та приготування їжі розміщувалися в наземній частині споруд. Поховання на пізньому етапі влаштовували в ґрунті, у кам'яних спорудах чи в ямах. Небіжчиків укладали на бік, дещо скорченими, головою на захід. Найвиразніший матеріал дали поховання поблизу Здовбиці.
Кераміка
Кераміка досить своєрідна. Для ранньої фази здебільшого характерні кулясті форми з підлощеною поверхнею, декоровані відбитками шнура та насічками. Відомі також прості слоїки без декору. На пізній фазі форми посуду врізноманітнюються (амфори, горщики, кухлі, келихи), а в глині помічено домішку потовченого кременю. Декор — шнуровий. Набір крем'яних та кам'яних знарядь лишався типовим для носіїв культури шнурової кераміки: пласкі сокири, кинджали, серпоподібні та ножеподібні платівки, втульчасті шліфовані сокири. Із кістки виготовляли долотця, проколки, голки, наконечники стріл, намистини та підвіски. Знайдене рогове кайло для видобутку кременю. Нечисленні мідні речі також є традиційними: верболисті скроневі підвіски, окуляреподібна підвіска, перстень, рибальський гачок.
Господарство
Господарство залишалося скотарсько-землеробським. Розводили здебільшого велику та дрібну рогату худобу, а також коней і свиней. Високого рівня досягли видобуток і переробка волинського кременю, вироби з якого використовувалися в місцевому господарстві та йшли на обмін.
Городоцько-здовбицька культура стала основним компонентом пізніших комарівської і тшинецької культури.
Пам'ятки культури
- у Волинській області: Заказанка, Ляховичі, Гірки, Острівки, Нобель, Берестечко, Горичів,
- у Рівненській області: Іванчиці, Половлі, Городок, Острожець, Грабовець, Липа, Переділи, Жорнів, Моквинський Майдан, Городок, Хотин, Зозів-1, Зозів-2, Малий Олексин, Великий Олексин, Здовбиця, Стадники, Кургани, Петрівка,
- у Берестейській області: Теребін.[1]
Джерела
- Бурмака О. Коханевич С., Городоцько-здовбицька культура на Волині. Науково-дослідницька робота. — Рокитне, 2012. — 36 с.
- Охріменко Г., Скляренко Н., Кубки городоцько-здовбицької культури // Праці Центру пам'яткознавста. — Київ, 2013. — Випуск 24. — С.119-131.
- Бунятян К., Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 10-20.
Посилання
- Городоцько-здовбицька культура // Україна: Історія великого народу.
- Поселення городоцько-здовбицької культури // Україна: Історія великого народу.
- Археология Украинской СССР. Том 1 (російською). Київ: Наукова думка. 1985. с. 363.