Гран-Канарія (аеропорт)

В 1919 р. уряди Іспанії та Франції виділили гроші на створення авіасполучення між Тулузою та Касабланкою. Проект включав також пересадочні зупинки в Малазі, Аліканте та Барселоні. Летовище відкрито 7 квітня 1930 р., після того як король Альфонс XIII підписав указ, згідно якого військова база в затоці Ґандо набувала статус цивільної. Після цього аеропорт став найбільшим повітряним вокзалом на Канарських островах.

В 1946-му відкрито пасажирський термінал, його будівництво зайняло два роки. Побудована в 1948-му злітна смуга, почала роботу в 1957 р.

В 1963-му побудовані нові місця для паркування, запущені нові аеродромні вогні. 1964-го відкрито нову радіо-передавальну станцію, 1966-го − нову вежу керування польотами, що замінила стару, побудовану 1946-го. У 1970-му відкрився пасажирський термінал, що працює донині. Ще один термінал відкрито 1973-го, в 1980 р. запущено нову злітну смугу.

18 лютого 1988 року перевізник Binter Canarias анонсував відкриття своєї бази на Гран-Канарія, її було запущено в роботу 26 березня 1989-го. У жовтні 1991-го термінал оновлено, щоб забезпечити більшу пасажировмісність.

У грудні 2010-го лоу-костер Ryanair оголосив про відкриття трьох нових баз на Канарах. На додаток до Ґран Канарії було відкрито «Ланзарот» та «Тенерифе Південний». На разі Ryanair обслуговує 30 напрямків з Гран-Канарії. Це летовище також використовувалось NASA як додаткове рятувальне місце посадки для Спейс Шатл до закриття програми шатлів у липні 2011-го.

З 2011-го існує програма розширення летовища, будівництва нового терміналу і нової злітної смуги.[4] Більшість основних планів з реновації летовища було завершено 2015 року. Поміж іншим, кількість багажних стрічок збільшено з 16 до 24-х, місць для чекіну − з 96 до 13, кількість гейтів виросла до 40. Новий термінал займає площу вдвічі більшу за старий. Нова злітна смуга поки лишається в планах.

Єдиний діючий термінал відкрито у березні 1973-го. В жовтні 1991-го його розширено. Незважаючи на те, що термінал мав історичну цінність, в 2013 році будівлю старого пасажирського терміналу, відкриту в 1946 році, було демонтовано, щоб звільнити місце для подальшого розширення, яке було відкрито в 2014 році.

Зону для прильотів поділено на чотири зони (A, B, C та D). Зона A обслуговує перельоти до інших Канарських островів, зони B та C − до ЄС та Скандинавії, а Зона D − для решти міжнародних рейсів.

Термінал має дві зони прибуття: «1» та «2», обидві розташовані на нижньому рівні. Зона 1 обслуговує рейси з Іспанії і знаходиться в північній частині. Зона 2 обслуговує решту рейсів і знаходиться у південній частині.

До летовища можна доїхати дорогами з будь-якої частини острова. З більшості міст до Ґран Канарії ходять автобуси і таксі.

Gran Canaria's main motorway GC1 runs past the airport providing transport links to Las Palmas de Gran Canaria in the North and to the tourist resorts in the South.

На сході від основних злітних смуг знаходиться повітряна база Іспанських повітряних сил.

Найбільшу активність на цій військовій базі можна було побачити в середині 1970-х під час деколонізації Західної Сахари і захоплення її військами Марокко. У 2006 році Іспанія запропонувала використовувати військову базу Ґандо для розташування американських сил в Африці (AFRICOM), але їх було розташовано у німецькому Штутґарті.

Див. також зіткнення на летовищі Лос-Родеос

О 1:15 в ніч на 27 березня 1977-го в квітковому магазині в терміналі летовища вибухнув пристрій, закладений туди Рухом за незалежність та автономію Канарського архіпелагу. За 10 хвилин почалась евакуація терміналу[10], 8 людей дістали поранення. Пізніше телефоном владу повідомили про відповідальність за вибух, а також про другу бомбу, закладену в іншому місці в терміналі. Летовище було повністю закрито й обшукано, всі рейси направлялись до Лос Родеос, летовища на півночі Тенерифе. Результатом перевантаження рейсами стало зіткнення, коли о після 17:00 два Боїнга 747s зіткнулись, внаслідок чого загинуло 583 особи. Ця катастрофа вважається найстрашнішою в історії авіації.

• Офіційний сайт аеропорту Гран-Канарія