Лондон-Гатвік

Аеропорт розташований за 1,6 км від автостради М23 через яку він має сполучення з Лондонською кільцевою автострадою (M25), за 14 км до півночі.

Південний термінал розташований одразу ж за залізничною станцією Аеропорт Гатвік, звідки є регулярне залізничне сполучення зі станціями Лондона Вікторія та Лондон-брідж. Сервіс Гатвік-Експрес, відправляється що 15 хвилин до залізничного вокзалу Вікторія, а також, у перервах, міжміський поїзд Південної залізниці, який, їдучи з морського курорту Брайтон, додатково зупиняється на станціях Іст-Кройдон і Clapham Junction. З Лондонським мостом, вокзалом Сент-Панкрас і аеропортом Лутон існує постійне транспортне сполучення за допомогою поїздів First Capital Connect за маршрутом Thameslink.

Аеропорт має автобусну станцію (автовокзал), де існує регулярне і налагоджене сполучення автобусами далекого прямування. Існує регулярне сполучення з аеропортом Хітроу.

Ґатвік є найбільш використовуваним аеропортом у світі, котрий має лише одну злітно-посадкову смугу. Плани з будівництва другої смуги призвели до бурхливих протестів місцевих жителів, які побоюються шуму і викидів відпрацьованих газів. З місцевими органами влади було укладено договір, який забороняє будівництво принаймні до 2019 року.

Будівництво північного терміналу почалося 1983 року, це був найбільший будівельний проект на південь від Лондона у 1980-х роках. Королева Єлизавета II урочисто відкрила цей термінал 1988 року.

Це найбільший проект будівництва на південь від Лондона у 1980-х роках, вартість якого становить 200 мільйонів фунтів.[8][9] У 1991 році другий пірс було відкрито у складі Північного терміналу.

16 травня 2005 року новий пірс 6 було відкрито, кошторисна вартість будівництва 110 мільйонів фунтів стерлінгів, при цьому було додано 11 місць стоянки літаків. Причал сполучений sз головним корпусом Північного терміналу, найбільшим пасажирським мостом у світі[10]

Головний зал і центральний пірс Південного терміналу були побудовані між 1956 і 1958 роками. Королева Великої Британії Єлизавета II відкрила аеропорт 9 червня 1958 року.[11] 1962 року було відкрито два додаткові пірси. 1983 року північний пірс було знесено і на його місці побудовано круглий термінал-супутник, який був сполучений sз головним терміналом першою автоматичною підвісною канатною дорогою у Великій Британії. Дорога була закрита і замінена монорейкою. Головний зал кілька разів перебудовувався і розширювався; крім залу прибуття у північній частині Південного терміналу і стійок реєстрації на південь від нього, є дві великі зони з магазинами та кафе: зона «Gatwick-Village» на другому поверсі доступна для всіх відвідувачів, зона Duty-Free, що знаходиться за пунктом контролю на авіаційну безпеку, більше схожа на торговий центр, ніж зал очікування.

«Вулик»

Відкрита 1936 року, перша будівля терміналу аеропорту, The Beehive (Вулик), була розроблена Френком Хоара (Marlow&Lovett), і була першою цілком інтегрованою будівлею терміналу в світі. Вона використовувалася до 1950 року. Під час будівництва нового Південного терміналу залізничну станцію було перенесено, тому попередня будівля терміналу була відрізана від решти аеропорту. Після цього її використовували як термінал для польотів на вертольотах[12] Пізніше він використовувався як адміністративна будівля, з 1989 року там знаходився офіс GB Airways, збудований у стилі арт-деко. Коли в січні 2008 року підприємство було передане EasyJet, воно залишалося у власності попередніх власників Gibraltar Airways, Bland Group. Ця споруда з 1996 року внесена до Переліку будівель, що мають особливу архітектурну чи історичну цінність, клас II*, і є однією з дванадцяти споруд у Кроулі, занесених до цього списку.