Грем'яч

Село Грем'яч знаходиться на правому березі річки Судость, на кордоні з Росією. Селом протікає невелика річка Грем'ячка (притока Судості), південною околицею села протікає річка Рогозна (притока Десни). До села примикає село Богданове. На протилежному березі річки Судость село Колос. Поруч із селом проходить автомобільна дорога Н27.

Грем'яч вперше згадується у 1604 р., на думку деяких дослідників засноване у 13 ст. На території села виявлено 2 городища (6-3 ст. до н. е.) поселення епохи неоліту — бронзи (5-2 тис. до н. е.), а також ранньослов'янське (3-5 ст.), Київської Русі (9-13 ст.), стоянка епохи мезоліту (8-10 тис. до н. е.).

Перша згадка про село Грем’яч датується 1604-м роком, але, на думку деяких дослідників, воно було засноване в 13 столітті.[1]

На території села у 1747 р. була побудована Церква Різдва Богородиці.

Як свідчить «Новый и полный географический Словарь российского государства или лексикон, описующий озвученым порядком …. обширной империи российской в нынешнем состоянии, в царствование императрицы Екатерины Великой…» Ч.І(А-Ж), -М.1788 рік, «Гремяч, местечко Новогородскаго-Северскаго Наместничества в Стародубовском уезде. В оном бывают каждонедельные торжки, на которые съезжаются окольные жители, и торгуют разными мелочными товарами».[2]

За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому містечку Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії мешкало 2006 осіб (972 чоловічої статі та 1034 — жіночої), налічувалось 96 дворових господарств, існувала православна церква[3].

У квітні 1861 року селяни, обурені грабіжницьким характером реформи, виступили проти поміщиці Ладомирської, однак карний загін придушив цей виступ.

Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому містечку Кам'янсько-Слобідської волості мешкало 2171 особа, налічувалось 428 дворових господарств, існували 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, 2 постоялих двори, 11 лавок, водяний млин, відбувалось 6 ярмарків на рік[4].

За даними на 1893 рік у поселенні мешкало 2949 осіб (1439 чоловічої статі та 1510 — жіночої), налічувалось 650 дворових господарств[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3278 осіб (1584 чоловічої статі та 1694 — жіночої), з яких 2922 — православної віри, 353 — юдейської[6].

В Грем’ячі було два водяних млини; цегельний, маслобійний, винний і тютюновий заводи.

У 1905-1907 роках відбувалися мітинги, сутички селян з поліцією. У ніч на 5 вересня 1907 року селяни здійснили потраву поміщицьких посівів, а через декілька днів підпалили амбар із зерном та стоги сіна. Коли прибули карателі, учасники виступу напали на пристава. У сутичці загинули дві людини.

У 1909 році засноване Грем’яцьке вище початкове училище. Мало 4 класи. У 1915 році у ньому навчалося 99 учнів (65 хлопців, 34 дівчини).

До наших днів зберігся парк у центрі села з лип та кленів, де на березі штучного водоймища, створеного працею кріпаків, знаходився маєток князя Голіцина.

Відомо, що під час революційних подій загін Литовченка висувався через Новгород-Сіверський до містечка Грем'яч, де розправлявся з більшовиками

У 1959 р. Грем'яч утратив статус райцентру — Грем'яцький район приєднаний до Новгород-Сіверського району.[7]

Язеп Льосік — діяч білоруської політики і культури, вчителював у Грем'ячі у 1903—1905.

Ігор Левенок - журналіст, уродженець Грем'яча[8]

• Гідрологічний заказник Рогозинське.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

• Погода в селі Грем'яч
• Грем'яцька сільська рада