Гросуляр

Гросуляр, ґроссуляр (англ. grossularite, gooseberry stone; нім. Grossular m) — мінерал класу силікатів, кальцієво-алюмінієвий гранат уграндітового ряду.

Гросуляр
Загальні відомості
Статус IMA затверджений, основна назва (A′)[1][2]
IMA-номер IMA1962 s.p.
Абревіатура Grs[3]
Хімічна формула Ca₃Al₂(SiO₄)₃[4]
Nickel-Strunz 10 9.AD.25[5]
Dana 8 51.4.3b.2
Ідентифікація
Сингонія кубічна сингонія[6]
Просторова група кристалографічна група 230d[6]
Інші характеристики
Названо на честь Аґрус[7]
Типова місцевість Akhtaragda river mouthd[5]
 Гросуляр у Вікісховищі
Гросулар
Гросулар

Етимологія та історія

Гроссуляр був названий у 1811 році німецьким геологом Авраамом Готтлобом Вернером (1749 — 1817), який назвав мінерал на честь латинського ribes grossularia (аґрус) через його часто зелений колір.

Основні характеристики

Хімічна формула: Ca3Al2[SiO4]3. Містить (%): CaO — 37,15; Al2О3 — 24,19; SiO2 — 36,86. Сингонія кубічна. Густина 3,53-3,60. Твердість 6,5-7,5. Безбарвний або зеленкуватий. Блиск скляний. Злом нерівний. Прозорі, красиво забарвлені кристали гросуляр — дорогоцінні камені IV порядку. Найцінніший гросуляр — помаранчевий гесоніт з Шрі-Ланки, хромовий трав'яно-зелений Ґ. («пакистанський смарагд») з Пакистану і ванадієвий блакитно-зелений тсаворит з Танзанії і Кенії.

Асоціація: кальцит, доломіт, епідот, кліноцоїзит, воластоніт, скаполіт, везувіаніт, діопсид, тремоліт, кварц.

Різновиди
Кольорова палітра гросуляра. Національний музей природничої історії, Вашингтон

Розрізняють:

  • ґросуляр-андрадит (алюмініїсто-залізистий мінеральний вид групи ґранатів — Ca3(Al, Fe)2[SiO4]3; склад і властивості змінюються від алюмініїстого до залізистого різновиду);
  • ґросуляр ванадіїстий (відміна ґросуляру, яка містить понад 4 % V2O3); ґросуляр-спесартин (кальціїсто-марганцевистий мінеральний вид групи ґранату — (Ca, Mn)3Al2[SiO4]3; склад і властивості змінюються від кальціїстого до марганцевистого різновиду);
  • ґросуляр-уваровіт (алюмініїсто-хромистий мінеральний вид групи ґранату — Ca3(Al, Cr)2[SiO4]3; склад і властивості змінюються від алюмініїстого до хромистого різновиду).

Походження

Зустрічається в контактових вапняках, а також у сланцях, нефелінових сієнітах і деяких кислих вивержених породах.

Характерний для термічно та регіонально змінених вапняних порід. Продукт кальцієвого метасоматозу. Зустрічається іноді в порожнинах метаморфізованих базальтів.

Типовими супутниками гросуляра є діопсид, везувіан та хлорит. Ця досить однорідна асоціація мінералів становить масивну дрібнозернисту гірську породу кристалобластичної структури, іноді утворює практично мономінеральні породи (гросулярити). У світлі такий гроссуляр часто виявляє помітне двозаломлення світло-сірих кольорів інтерференції. У перекристалізованих родингітах до перелічених вище мінералів приєднуються пізні карбонати.

Поширення

У Росії — поблизу Чернишевська, в місці злиття річок Вілюй і Ахтарагда, Якутія. У долині Ала, П'ємонт, Італія. Тіроль, Австрія. В Окна-де-Фієр, Румунія. Квебек, Канада. У США — штатах Мен, Вермонт, Каліфорнія, Вашингтон. Крім того, знайдений у Мексиці, Танзанії, Кенії.

В Україні трапляється в межах Українського щита.

Застосування

Гросуляр — ювелірна сировина. В ювелірних виробах можна зустріти гросуляри різної якості, як правило, всі вони відносяться до напівдорогоцінного каміння. Якість обробленого мінералу визначається такими факторами: прозорість, блиск, якість та однорідність кольору. Дефекти, властиві обробленим мінералам: тьмяність, волокнистість, тріщини та порожнини, чорні плями.

Див. також

Примітки
  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. Gibbs G. V. The crystal chemistry of the silicate garnets // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1971. — Vol. 56, Iss. 5, 6. — P. 791–825. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
  3. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  4. rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
  5. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  6. mineralienatlas.de
  7. Christian August Siegfried Hoffmann Handbuch der Mineralogie — Fb: 1811.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гросуляр // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Гросуляр // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.