Грушівка (Сарненський район)
Гру́шівка (1856—1920 — Зульня) — село в Україні, у Степанській селищній громаді Сарненського району Рівненської області. Населення становить 261 осіб.
| село Грушівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Рівненська область |
| Район/міськрада |  Сарненський район |
| Рада | Степанська селищна громада |
| Облікова картка | Грушівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1856 |
| Населення | 261 |
| Площа | 0,879 км² |
| Густота населення | 296,93 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34560 |
| Телефонний код | +380 3655 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°09′04″ пн. ш. 26°23′00″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
164 м |
| Водойми | річки: Зульня, Горинь |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 34560, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт. Степань, площа Незалежності, 1 |
| Карта | |
  Грушівка | |
 Грушівка | |
| Мапа | |
| |
Село належить до 3 зони радіоактивного забруднення[1].
Історія
Історія села Грушівка пов'язана із виникненням на березі річки Горинь урочища Білі Береги. На той час в поселенні діяв жіночий монастир святої Діви Марії заснований князями Острозькими. В статті священика Аполлона Сендульського[2], написаній у 1861 році про Степань значиться, що Степанському Михайлівському монастирю, що стояв у XVI і XVII століттях на лузі між селами Комарівка та Золотолин, було дане в 1621 році поселення Білі береги з шістьма підданими для забезпечення існування монастиря. Монастир проіснував не довго і був спалений українськими козаками, які йшли походом до Берестечка. В Грушівці збереглися ікони з кладовищенської каплички, які були реставровані художником Степаном Івановичем Чуприною із Степаня. За оцінкою знавців вони належать до XI ст.
В 1583 р. в поселенні знаходилися три рудні для плавлення місцевої залізної руди та металів[3]. Тут виготовлялися різні господарські побутові та церковні предмети.
З 1856 село мало назву Зульня. Вірогідно, що ця назва пішла від процесу зоління — вибілювання полотна, яким займалися місцеві жителі.
Населення Зульні в 1621 р. складалося з 6 дворів.
У 1906 році село Зульня Межиріцької волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 70 верст, від волості 3. Дворів 27, мешканців 114[4].
Станом на 1911 р. тут було 30 дворів і 300 жителів.
У 1920 р. Зульня була перейменована на Грушівку. Сучасна назва отримана від великої кількості диких груш, які росли неподалік від села[5].
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Степанської селищної громади.[6]
Населення
За переписом населення 2001 року в селі мешкали 242 особи[7].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,23 % |
| російська | 0,77 % |
Примітки
- Радіологічний стан територій, віднесених до зон радіоактивного забруднення. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 28 грудня 2013.
- «Волынские Епархиальные Ведомости» (рос.), № 35, 1882 р.
- В. Є. Рожко Цитована праця. — С. 101.
- Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- Степанська селищна рада на сайті відділу культури і туризму Сарненської районної державної адміністрації
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 4 жовтня 2021.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 5 лютого 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 5 лютого 2019.
Джерела
- Войтович В. М. Степанський край. Історія та культура. — Рівне: Видавець: Валерій Войтович, 2010. — 656 с: іл. — ISBN 978-966-2016-07-9.
- Войтович В. М. Степань моя мила. Дослідження, спогади, документи. — Рівне: Видавець Валерій Войтович, 2009. — 578 с: іл. — ISBN 978-966-2016-10-9.
- Рожко В. Є. Роль князів Острозьких в духовному житті Рівненського Полісся в XVI—XVII ст. / В. Є. Рожко // Матеріали V наук.-краєзн. конф. «Остріг на порозі 900-річчя». — Остріг, 1994. — С. 117—119.