Губернієв Дмитро Вікторович

У середині 1990-х років часто брав участь у радіо — та телевізійних конкурсах: серед них-перший конкурс спортивних коментаторів на «НТВ-Плюс»[6] і конкурс ведучих на телеканалі ТВ-6. Брав уроки сценічної мови[12] у відомого педагога Світлани Корнельївни Макарової, яка навчала Катерину Андрєєву, Леоніда Парфьонова, Тіну Канделакі, Сергія Брильова, Михайла Зеленського і ряд інших відомих сучасних російських телеведучих[7]. Згодом він так розповідав про отриманий досвід: «Я в цій країні — чемпіон з вимови скоромовок, і всім зобов'язаний, безумовно, найбільшій жінці планети — Світлані Макаровій. Бо з двометрової гугнявої дилди вона за якісь неповні два роки виліпила людину, яка навіть зараз за її методикою викладає»[13].

Прийшов на телебачення тільки в 1997 році[14] — цього року Дмитро за конкурсом був зарахований до штату співробітників нещодавно утвореного телеканалу ТВЦ[6]. З червня 1997 по вересень 2000 року працював спортивним коментатором[15] і ведучим новин спорту на цьому телеканалі[16]. З 1999 по 2000 рік деякий час вів щотижневу програму «Спортивний експрес» на ТВЦ у парі з газетним журналістом з «Спорт-Експресу» Володимиром Гескіним[7]. Іноді читав за кадром тексти анонсів спортивних трансляцій, що демонструвалися в ефірі. Надалі несхвально відгукувався про свого колишнього начальника, керівника спортивної редакції ТВЦ в 1997—2006 роках Сергія Ческидова, який на думку Губернієва, «кілька разів намагався його звільнити і не допускав до ефірів»[17].

З 1998[18] по 2004 рік паралельно був коментатором каналу Eurosport[19][20], часто працював на футбольних оглядах «Євроголи» та «Журнал Ліги Чемпіонів». У 1999 році Губернієв збирався піти на «НТВ-Плюс», але Анна Дмитрієва не прийняла його на роботу. Приблизно в цей же час заступник головного редактора спортивних програм ТВЦ Василь Кікнадзе запропонував Губернієву перейти на ВДТРК[7]. У вересні 2000 року коментатор пішов з ТВЦ на РТР, тим самим прийнявши пропозицію Кікнадзе, який вже перейшов на інший канал у лютому 2000 року[21].

З вересня 2000 року — спортивний коментатор телеканалів «Росія-1»[21] і «Спорт» (пізніше «Росія-2»). Ведучий спортивного блоку в інформаційній програмі «Вісті», співведучий каналу «Доброго ранку, Росія!» (2002—2005). Ведучий програм «Спорт За тиждень» (2001—2002) «Щоденник чемпіонату світу з футболу» (2002, 2014)[6][22]"Вісті-Спорт" (2002—2013)[23]"Збірна Росії" 2003—2008)[24][25]"Тиждень спорту з Дмитром Губернієвим" (2007—2013)[26], «Біатлон з Дмитром Губернієвим» (2010—2015) «Територія бою»"(2011), «Ти — коментатор!» (2012), «Великий спорт» (2013—2015) та "Великий футбол (2014—2015)[27]. Також неодноразово брав участь у проектах «Форт Боярд»[28][29] і «Новорічний Блакитний вогник»[30].

Працював на декількох Олімпійських ігор з 2000 року як коментатор і ведучий щоденників. Паралельно коментував конкурс пісні «Євробачення» — в 2008[31], 2010, 2012[32], 2014, 2016[33] і 2019 роках.

Вперше прокоментував біатлонну гонку в грудні 2001 року, коли телеканал РТР вирішив показати в записі напередодні Олімпійських ігор у Солт-Лейк-Сіті кілька трансляцій з Кубка світу[7]. Допомагав йому віце-президент Союзу біатлоністів Росії і відомий суддя Вадим Меліхов. Потім по черзі з Губернієвим працювали спортивні журналісти Василь Вахетов[34] і Андрій Кондрашов. Основним коментатором біатлонних ефірів на каналах ВДТРК Губернієв став у 2006—2007 роках.

У 2010 році вів інтелектуальне шоу «Хто хоче стати Максимом Галкіним?» на каналі «Росія-1». З серпня по жовтень 2014 року на цьому ж каналі виходила екстремально-інтелектуальна телегра «Клітка», де Губернієв також працював ведучим[35].

З 29 серпня 2013 року[36] по 30 вересня 2015 року[37][38] — головний редактор Об'єднаної дирекції спортивних телеканалів ВДТРК.

З 14 вересня 2013 року — коментатор телевізійної версії змагань з танкового біатлону на телеканалі «Росія-1»[39].

10 грудня 2013 року вийшов дебютний максі-сингл Дмитра під назвою «Вітер біатлону», де Губернієв виступив вокалістом[40].

З осені 2014 року в парі з Борисом Смолкіним вів гумористичну передачу «Це смішно» на телеканалі «Росія-1»[41]. У ніч з 2 на 3 листопада 2014 року в парі з Дмитром Тереховим коментував побиття рекорду Ніком Валлендою на телеканалі «Діскавері Росія»[42]. У тому ж році виступив ведучим двох документальних фільмів Петербурзького «П'ятого каналу» — «Моє радянське дитинство» і «Моя радянська юність»[43].

З 1 листопада 2015 року співпрацює за договором зі спортивним телеканалом «Матч ТВ»[44]. Коментатор біатлону, ведучий програм «Все на матч!» і «Біатлон з Дмитром Губернієвим»[45]. При цьому залишається штатним співробітником ВДТРК, радником генерального директора телеканалу «Росія-1»[46]. Іноді робить репортажі для програми «Вісті тижня».

З березня по квітень 2016 року також був коментатором розважального шоу «Людина проти мухи» на телеканалі «Че»[47].

У квітні 2018 року на каналі «Моя планета» пройшов показ туристичного змагання «Чужі в місті», де Губернієв також виступив як коментатор[48].

З 13 травня по 24 червня 2018 року в парі з Мариною Кравець вів шоу «Ліга дивовижних людей» на каналі «Росія-1».

25 жовтня 2020 року провів святковий 1359-й тираж лотереї «Російське лото» з нагоди 50-річчя лотереї «Спортлото» замість померлого Михайла Борисова[49].

На першому зльоті руху «Юнармія». Парк «Патріот», червень 2016 року

З січня 2006 року був членом Громадської ради «Молодої Гвардії Єдиної Росії»[50][51].

23 лютого 2012 року разом з депутатом від Партії «Єдина Росія» Ольгою Баталіною був ведучим мітингу прихильників прем'єр-міністра і кандидата в президенти РФ Володимира Путіна на 3-й термін, що проходив у Лужниках[52]. 3 березня 2018 року там же вів аналогічний мітинг на підтримку Путіна разом з Яною Чуриковою, Світланою Зейналовою та Федором Бондарчуком[53].

У травні 2016 року увійшов до складу Головного штабу військово-патріотичного руху «Юнармія» разом з президентом Асоціації військово-тактичних ігор Михайлом Галустяном, виконавчим директором Російського географічного товариства Артемом Манукяном і космонавтом Сергієм Крикальовим. Рух було відтворено за ініціативою міністра оборони РФ Сергія Шойгу[54].

З квітня 2017 року є членом Громадської палати міського округу Хімки[55].

На президентських виборах 2018 року увійшов до ініціативної групи з висунення Володимира Путіна на 4-й термін кандидатом у президенти Росії і є його довіреною особою[56]. На виборах мера Москви того ж року став довіреною особою Сергія Собяніна[44].

28 серпня 2011 року під час перерви матчу «Спартак» — ЦСКА прозвучали висловлювання, які були віднесені багатьма на адресу В'ячеслава Малафєєва[57]:

«Попереду вирішальні матчі, а у нас говно в воротах стоятиме»

Дмитро Губернієв, спільно з колегою по репортажу, також згадав вбивство «студента Агафонова» біля нічного клубу і «Марину, коли вона загинула… коли вона втікала». При цьому коментатори були впевнені, що всі мікрофони вимкнені[58] (пізніше, при обговоренні даного епізоду в ефірі програми Мінаєв LIVE, прозвучала версія про те, що коментатору було відомо про те, що відбувається в ефірі і куди йде сигнал трансляції[59]). Звук транслювався в прямому ефірі на інтернет-трансляцію. Пізніше сам Губернієв, коментуючи даний епізод, наполягав, що не висловлював що-небудь на адресу дружини В'ячеслава Малафєєва — Марини Малафєєвої[60].

Сам Малафєєв заявив про те, що не залишить цю справу без відповіді[61].

В інтерв'ю газеті БалтІнфо Губернієв заявив[62]:

«Я можу лише вибачитися. Те, що призначалося для вух мого колеги, розійшлося по всьому Радянському Союзу. Ідіоматичні вирази — це погано в ефірі … Я говорив про воротаря збірної Данії. Там хіба щось було про воротаря „Зеніта“? Йому ще треба місце в основі завоювати»

Керівництво петербурзького «Зеніту» направило офіційний лист з проханням дати оцінку події відразу в три організації: РФС, РФПЛ і телеканал «Росія-2».

17 лютого 2012 року В'ячеслав Малафєєв подав на Дмитра до суду[63][64], 29 жовтня позовну заяву було задоволено частково[65]. У квітні 2013 року Московський обласний суд відхилив апеляцію Губернієва, залишивши в силі рішення — виплатити компенсацію в розмірі 75 тис. рублів Малафєєву і спростувати сказані в ефірі висловлювання[66].

У грудні 2013 року в рамках програми «Великий спорт» відбулося інтерв'ю, в якому Губернієв і Малафєєв оголосили про досягнення примирення і відсутність подальших розбіжностей[67].

Під час трансляції церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 2014 в Сочі Дмитро Губернієв назвав збірну Узбекистану збірний Таджикистану[68]. Це застереження викликало бурю обурення в Узнеті, а на сайті change.org була опублікована петиція з вимогами офіційних вибачень від Губернієва[69]. Також Губернієв в прямому ефірі назвав команду Монголії командою Монако, команду Ісландії командою Ірландії, команду Домініканської Республіки командою з острова Домініка.

Наступного дня Дмитро Губернієв висловив жителям Узбекистану офіційні вибачення і побажав узбекистанським спортсменам вдалого виступу[70].

Інцидент отримав продовження в Узнеті через рік, коли під час трансляції змагань з плавання на 50 метрів брасом на чемпіонаті світу з водних видів спорту в Казані, коментатор двічі назвав узбецького спортсмена Владислава Мустафіна білоруським плавцем[71].

В ході прямої трансляції музичного конкурсу Губернієв спотворив сенс пісні української співачки Джамали «1944», присвяченої депортації кримських татар з півострова при СРСР. За версією коментатора, композиція присвячена покидаючим батьківщину в пошуках кращого життя в результаті міграційної кризи в Європі[72].

Сама обставина, що спортивний коментатор був поставлений мовником в особі ВДТРК як коментатора музичного конкурсу, викликало критичну реакцію з боку деяких телеоглядачів: журналіст Володимир Кара-Мурза-старший зазначив, що про Мацкявічюса та Губернієва, яких відправили коментувати «Євробачення-2016», не можна сказати, що вони «займаються своєю справою»[73].

9 лютого 2017 року, коментуючи церемонію нагородження учасників змішаної естафети на чемпіонаті світу в Гохфільцені у прямому ефірі телеканалу «Матч! Арена», неодноразово ображав французького біатлоніста Мартена Фуркада. Зокрема, Губернієв дозволив собі в ефірі пасаж такого змісту: «Мартен, ти — льоха! Ось це можна сказати на всю країну і на весь світ! І напишіть про це Фуркаду, що російський коментатор сказав: „Фуркад, ти-свиня!“. А по-іншому бути не може!»[74]. Пасаж схожого змісту був опублікований і на сторінці коментатора в Instagram: «Наші треті! Молодці! Мартен Фуркад, ти — свиня!»[75].

Через кілька днів Губернієв вибачився перед Фуркадом, також за допомогою аккаунта в Instagram, написавши, що зараз він шкодує про сказане — за його словами — на той момент «всі діяли на емоціях»[76].

• 2012 — Концерт, присвячений 25-річчю групи (13. Бережи мене, 21. Тут кують метал, 22. Встань, страх подолай, 23. Воля і розум)

• 2014 — Переможців не судять (10. Переможців не судять)