Губін Олексій Іванович

Народився 11 листопада 1926 року в селі Слов'яносербську (тепер селище міського типу Луганської області). Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1948 року. 1961 року закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП України.

У 1950—1957 роках працював у редакціях газет у Луганської області, у 1961—1963 роках — на Держтелерадіо УРСР, у 1963—1979 роках — Держтелебаченні, у 1979—1987 роках — на студії «Укртелефільм».

Помер в Києві 21 лютого 1995 року.

Творчість письменника присвячвячена переважно історії Донбасу:

• «Первооткрыватель» (укр. «Першовідкривач»; Сталіно, 1957, повість);
• «Рудознатец Капустин» (укр. «Рудознавець Капустін»; Донецьк, 1970, документальний нарис);
• «Камень-уголье» (укр. «Камінь-вугілля»; Київ, 1981; 1991, історичний роман).

Автор збірки оповідань про патріотизм молоді під час німецько-радянської війни «Вічно живі» (Київ, 1964; неодноразово перевидавався).

Серед творів про сучасність:

• «Большие грачи» (укр. «Великі Граки»; Сталіно, 1960, роман);
• «Вишневое око дьявола» (опубліковані окремі частини у журналі «Радуга», 1991, № 10; про Чорнобильську катастрофу);
• «Свадьбы играют в конце лета» (укр. «Весілля справляють у кінці літа»; Київ, 1986, збірка повістей).

Написав кілька сценаріїв документальних фільмів, зокрема:

• «Іван Микитенко» (у співавторстві з Олегом Микитенком);
• «За рекою, за Луганской»;
• «Заводу в наследство»;
• «Уголь. Наши заботы».

Також публікував науково-публіцистичні статі у журналах «Вокруг света», «Радуга», «Україна».

У 2001 у Києві вийшла книга поезій «Обома половинами серця — Обеими половинами сердца», яка містить раніше не опубліковані вірші українською та російською мовами.

• Агєєва П. В. Губін Олексій (Леонід) Іванович //Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. сторінка 512;
• Добко Т. В. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.